2012
Дивіться вгору
Січень 2012


Дивіться вгору

Зображення
Старійшина Карл Б. Кук

Трудність для всіх нас полягає не в тому, щоб дивитися навкруги, аби дізнатися, що про наше життя думають інші люди, але дивитися вгору й дізнатися, що про нас думає Небесний Батько.

Юнаком я був покликаний служити в Німецьку Гамбурзьку місію. На Мовній підготовчій місії—попередниці сьогоднішнього Центру підготовки місіонерів—мова мені давалася важко. Минули перший і другий тижні, і я помітив, що інші місіонери мого округу досягли набагато кращих успіхів, ніж я. Вони вже дійшли до складних понять, а я все ще не міг розібратися, коли вживати die, коли der, a коли das.

Мене це почало непокоїти і я занепав духом. Як я можу успішно служити на місії, якщо не зможу спілкуватися з людьми, яких покликаний навчати?

Я молився про допомогу і попросив благословення священства, яке додало мені впевненості. Проте навчання так само просувалося важко, і одного дня я відчув таке пригнічення і занепокоєння, як ніколи. Коли ми з напарником ішли коридором, я зупинився біля невеликої комірчини для прибиральника. Я попросив напарника зачекати хвилинку. Непомітно увійшовши в ту кімнату, я став колінами на швабру. Я почав благати Небесного Батька про допомогу.

Господь відповів на ту молитву. Я відчув, як у голові з’явилася думка: “Я ніколи не покликав тебе досконало оволодіти німецькою мовою. Я просто покликав тебе служити всім своїм серцем, розумом і силою”.

Я відразу ж подумав: “Я можу це робити. Я можу служити всім серцем, розумом і силою. Якщо Господь покликав мене саме до цього, я можу це робити”. Я підвівся, відчуваючи величезне полегшення.

З того часу моя система вимірів змінилася. Я більше не порівнював свої успіхи з успіхами свого напарника чи інших членів округу. Натомість я зосереджувався на тому, чого я досягнув, на думку Господа. Замість того, щоб дивитися навкруги, порівнюючи себе з іншими, я почав дивитися вгору, щоб знати, Його думку про мої зусилля.

Я не скажу, що з тієї миті я почав вивчати мову набагато краще чи швидше, але я більше не відчував того занепокоєння, яке мав раніше. Я знав, чого Господь хотів від мене, і я був здатний робити це.

Я почав радитися з Небесним Батьком вранці, розповідаючи Йому, що не знав, що станеться упродовж дня, але обіцяв робити все, на що був здатен. “Дай мені вивчити все, що я можу вивчити,—молився я,—але що б не сталося, я обіцяю робити для Тебе сьогодні все, на що тільки здатен”.

Увечері я знову молився і розповідав про те, що вивчив і що зробив. Я ділився з Небесним Батьком як своїми труднощами, так і своїми успіхами. За оцінкою своїх досягнень я почав звертатися до Нього, а не до інших людей чи навіть до себе.

Усе своє життя, служачи в багатьох покликаннях і призначеннях, я зберігаю в пам’яті той урок, засвоєний понад 35 років тому в маленькій комірчині для віників. Кожного разу, коли мене просять зробити щось таке, що, як мені здається, перевищує мої можливості, я згадую той випадок і кажу собі: “Зачекай. Хто тебе покликає? Кому ти служиш? Кого ти намагаєшся задовольнити?”

Світ, у якому ми живемо сьогодні, застосовує різні мірки—більшість із них зовнішні. На мою думку, такі мірки можуть бути особливо суворими для дорослої молоді. Ви навчаєтеся і здобуваєте ступінь, однак не завжди береться до уваги те, що зараз з вами відбувається на інших заняттях, або у сім’ї, або в життєвій ситуації. Іноді нас оцінюють по тому, який ми маємо вигляд чи яку машину водимо. Ми можемо основувати своє почуття власної гідності по тому, скільки друзів пишуть на нашій стіні на сайтах у соціальній мережі. Ми переймаємося тим, що інші думають про ту людину, з якою ми зустрічаємося або що подумають люди, якщо ми одружимося раніше, ніж закінчимо навчання. Намагаючись задовольнити інших, легко потрапити в пастку, однак ми не можемо довіряти таким зовнішнім міркам. Світ дуже непостійний як у похвалі, так і в критикуванні.

Думаю, що випробування для всіх нас—можливо, в першу чергу, для дорослої молоді—полягає в тому, щоб не намагатися дивитися навкруги, аби побачити, як інші оцінюють наше життя, а дивитися вгору, щоб побачити, як оцінює нас Небесний Батько. Він дивиться не на обличчя, але на серце (див. 1 Самуїлова 16:7). І Він знає краще за будь-кого, чого потребує кожен з нас.

То як же нам дивитися вгору? Ось кілька принципів, що стануть вам у пригоді.

Під’єднайтеся до духовної сили

Ми можемо під’єднатися до духовної сили, якої потребуємо для прийняття рішень, починаючи кожен день з особистої молитви й вивчення Писань. Та молитва може включати прохання бути сприйнятливим до плану, який Бог склав для нас. Навіть якщо ми не можемо бачити увесь план, ми можемо просити, щоб бути сприйнятливими до тієї частини плану, яка відкриється цього дня. Якщо ми будемо чутливі, то побачимо плоди свого рішення іти за Ним. Ми будемо здатні діяти відповідно до отриманих спонукань. І ми зможемо робити те, що важко зробити, а також, керуючись правильними мотивами, робити те, що від нас вимагають.

Залишайтеся вірними отриманій настанові

Ми можемо “дивитися вгору”, коли залишаємося вірними настановам люблячого Небесного Батька, отриманим через особисте одкровення. Іноді інші люди будуть переконувати нас не діяти згідно з тим, що ми отримали, і навіть якщо вони керуються добрими намірами, нам слід не відхилятися від отриманого спонукання.

У нас з дружиною є дочка, яка служить на місії повного дня в Іспанії. Та дочка закінчила середню школу в Новій Зеландії, коли я служив президентом місії. Коли їй виповнився 21 рік, вона сказала: “Тату, мамо, я вважаю, що мені треба поїхати на місію”. Звичайно ж, нам було приємно, що вона прийняла це праведне рішення, однак знаючи, як важко їй було залишати друзів і сім’ю у свої підліткові роки, я сказав: “Ти вже служила на місії”.

Вона усміхнулася і сказала: “Ні, тату, ти служив. Тепер я хочу піти служити Господу”.

“Гаразд,—усміхнувся я.— Тепер ти служи. Дій згідно з отриманим спонуканням”.

Сьогодні я радію, що вона не лише служить своєму Небесному Батькові і Його дітям в Іспанії, але і що вона діє згідно з отриманим спонуканням. Вона не дозволила навіть мені— батькові, який керується найкращими намірами,—переконати її робити щось інше, крім того, що, як вона відчувала, було правильним для її життя і що Небесний Батько запланував для неї.

Не бійтеся діяти

Хоча важливо дізнаватися про план, приготовлений для нас Небесним Батьком, ми іноді настільки захоплюємося тим, щоб знати всі подробиці від початку до кінця, що боїмося діяти. Не потрапляйте у цю пастку. Робіть правильний вибір, керуючись здоровим глуздом, і йдіть уперед життєвим шляхом. Ми отримуємо благословення, коли приймаємо рішення. Не бійтеся робити вибір лише через страх помилитися. Не бійтеся нового. Йдучи вперед, ви відчуєте радість від подорожі.

Залишайтеся на своїй позиції

Коли наша сім’я жила в Новій Зеландії, іноді ми були перевантажені численними випробуваннями, які мали зацікавлені Церквою, новонавернені, місіонери та інші люди. Часто ми молилися, щоб знайти відповіді, і сподівалися отримати їх швидко!

Усі ми потребуємо допомоги. Іноді рішення, які ми шукали, дійсно надходили швидко. Але бувало й так, що вони надходили у несподіваний для нас спосіб. Або вони надходили пізніше, ніж ми очікували. Часом здавалося, що вони зовсім не надходять.

У таких випадках навчіться “залишатися на своїй позиції”, поки Господь не пошле допомогу, як би довго не довелося чекати. Однак залишатися на своїй позиції не означає бути бездіяльними. Як я вже казав, не бійтеся діяти. Продовжуйте щось робити. Продовжуйте виконувати заповіді. Продовжуйте молитися і навчатися та робити все можливе, поки не отримаєте додаткові настанови. Не залишайте свою позицію. У Свій належний час Господь зробить так, що все спрацює вам на благо.

Ще з часів мого навчання в Мовній підготовчій місії я завжди мав благословення у своєму житті, коли “дивився вгору”. Як казав Мормон у книзі Геламан 3:27: “Господь милостивий до всіх, хто в щирості своїх сердець прикликає Його святе ім’я”. Я відчував і пізнав Його милість і любов. Я знаю, що Його милість відчуємо всі ми, якщо будемо вірити і прикликати Його ім’я.

Фотоілюстрації Метью Рійєра