Благословення для Іси
Автор живе в штаті Массачусетс, США.
“В нашій сім’ї священство є, і силу всім нам воно дає” (Збірник дитячих пісень, с. 190).
“Тебе щось непокоїть?”—запитала мама Ісу, коли вони їхали на трамваї з церкви додому.
Іса довго дивилася на канали, які перетинали вулиці Амстердама. “Моя вчителька в Початковому товаристві сказала, що мати священство в домі—це благословення,—відповіла Іса. Але у тата немає священства, тож ми не можемо мати благословень”.
“Ми все одно маємо священство в нашому домі, хоча твій тато і не належить до Церкви,—сказала мама. Є багато гідних носіїв священства у приході, які можуть нам допомагати. Наприклад, брат Ван Ліувен, наш домашній учитель”.
Іса любила брата Ван Ліувена. Він завжди приносив стропвафлі, улюблені печива Іси, і розмовляв з нею про природознавство—її улюблений предмет. Однак у церкві інші діти розповідали, як їхні татусі давали їм благословення священства, коли діти хворіли чи були чимось розстроєні. Іса не могла попросити у тата благословення.
“Я люблю тата,—сказала Іса.— Але мені так хотілося б, щоб у нього було священство”.
Коли вони приїхали додому, тато був на кухні й готував обід. “Як все пройшло у церкві?”—запитав він.
Іса не відповіла. Натомість вона пішла до своєї кімнати і впала на ліжко. Їй хотілося, щоб усе було трохи по-іншому.
Наступного тижня Іса мала складати важливий іспит у школі. Кожна дитина в Нідерландах має складати іспит, коли їй виповниться 12 років, щоб визначити, до якої школи їй іти в наступному році. І хоча Іса старанно навчалася і була готова, вона дуже хвилювалася. Увечері напередодні іспиту вона відчувала спазми в животі. Дівчинка не могла спати. Перевертаючись у ліжку з боку на бік, вона згадувала урок Початкового товариства, де йшлося про те, що можна попросити благословення священства, коли тобі страшно. І хоча тато не міг їй надати благословення, вона знала, що Небесний Батько допоможе, якщо вона попросить.
Іса встала з ліжка й пішла у вітальню. Мама працювала, а тато сидів на дивані й дивився телевізор.
“У тебе все гаразд?”—запитав тато.
“Я дуже хвилююся про завтрашній іспит,—сказала Іса.— Як ти вважаєш, ми можемо зателефонувати брату Ван Ліувену і попросити його дати мені благословення?”
“Мені здається, що це гарна думка,—сказав тато.— Я зараз йому подзвоню”.
Невдовзі брат Ван Ліувен прийшов зі своїм сином Яном і дав Ісі благословення. Брат Ван Ліувен попросив Небесного Батька допомогти Ісі не хвилюватися через іспит і добре його скласти. Поки брат Ван Ліувен давав Ісі благословення, тато сидів на дивані, склавши руки і заплющивши очі.
Після благословення Ісі стало набагато легше. Живіт більше не зводило, і їй навіть захотілося спати. “Бажаю завтра успіхів,—сказав брат Ван Ліувен, коли прощався.— Ти наполегливо працювала, і я знаю, що Небесний Батько допоможе тобі скласти іспит добре”.
“Я пишаються тобою за твою віру,—сказав тато Ісі, коли вона знову лягла у ліжко.— І хоча я не член Церкви, я радий, що ти віриш у Бога і сподіваюся, що ти також знаєш про мою віру”.
“Дякую тату”,—сказала Іса і поцілувала тата у щоку.
Скрутившись калачиком під ковдрою, Іса відчувала щастя і спокій. Вона була вдячна за тата, який її любив. Вона була вдячна, що Батько вірив у Небесного Батька та Ісуса. І вона знала, що священство може завжди благословляти її та її життя.