До нових зустрічей
Я замінила страх вірою
Автор живе в штаті Юта, США.
А якщо я більше ні з ким не буду зустрічатися і ніколи не вийду заміж?
Коли моя найкраща подруга побачила мене, то відразу ж зрозуміла, що щось сталося. “Ми розірвали стосунки”,—спокійно я сказала їй. Я ішла додому після довгої розмови з юнаком, з яким зустрічалася. Хоча нам було сумно припиняти стосунки, ми обоє погодилися, що це було правильно.
Але тижні минали, і я вже не була впевнена у своєму рішенні. А що, коли я ніколи не зустріну того, з ким буду зустрічатися і за кого вийду заміж? А якщо я собі просто надумала нашу несумісність?
Я відчувала таку самотність і невпевненість, що навіть подумала про те, щоб дізнатися, чи не захоче він поновити зі мною стосунки. Я відчувала, як описував це Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “невдоволення теперішніми обставинами і [мала] лише песимістичне бачення майбутнього”1.
Одного вечора через кілька тижнів після розриву стосунків я читала про Спасителеве Воскресіння. В Євангелії від Луки описано, що на третій день після того як Спасителя було покладено в гробницю, вірні послідовниці прийшли намазати його тіло пахощами. Але вони побачили, що камінь, який закривав вхід до гробниці, було відвалено і тіло зникло. Їм явилися два ангели і сказали: “Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!” (Лука 24:5–6).
Відповідь ангелів з великою силою раптово вразила мене. Я ніколи не думала про те, що могли відчувати люди, які прийшли до Спасителевої гробниці, усвідомлюючи, що вони шукають Спасителя не в тому місці. Я ніколи не думала про те, як важко їм було повірити в те, що Ісус подолав могилу і воскрес у славі.
Цей вірш містить незначний докір. Я зрозуміла, що, як і Спасителеві друзі, я шукала втішення не в тому місці. Зациклившись на минулому і “марно тужачи за вчорашнім днем”2, я не могла знайти втішення або мотивації для продуктивних дій. Я зрозуміла, що треба перестати дивитися на гробницю минулого досвіду. Мені необхідно було замінити свій страх вірою і покладати довіру на те, що Спаситель міг створити життя зі здобутого в минулому досвіду.
Я часто думаю про той уривок з Писань, коли жалкую про зроблений вибір або дуже хочу повернутися до того, що вже минуло. Завдяки Спасителю ми можемо починати знову. Завдяки Спасителю ми можемо “озира[тися] назад, щоб іскри радісних подій втішали нас, а не для того, щоб гребтися в попелі”, знаючи, що “на минулому треба навчатися, а не жити ним”3. Замість того, щоб марнувати час на жалкування, ми можемо дивитися у майбутнє з вірою.