Оскільки я ходила до школи, то мала друзів, які не розуміли моральних норм нашої релігії. Спочатку було важко, але з часом вони звикли до того, що я залишаюсь морально чистою. Я поставила собі в житті мету: бути чистою і незаплямованою, і це правило чудово діяло як для мене, так і для тих, хто звик мене критикувати. З часом повага, спокій і радість стали звичними в нашому колі люблячих друзів.

Як єдиний член Церкви у компанії однолітків, часом я відчував, що друзі мене ображають. Іноді вони засуджують і критикують мою релігію. Я почуваюся таким самотнім, однак я вдячний за те, що знаю церковні норми.

Коли друзі мене ображають, я намагаюся упокоритися і уникати суперечок, бо я знаю, що суперечки—це зло. Коли вони починають обговорювати певні питання стосовно Церкви, я просто свідчу про свою віру в євангелію.

Я завжди пробачаю друзів, незалежно від того, чи вибачаються вони. Прощення—це більше, ніж сказати: “Вибачення приймаються” або “Та нічого”, бо прощення має глибоке значення: Ісус Христос викупив наші гріхи, аби Небесний Батько міг нас простити.

І хоча друзі зараз не розуміють моєї віри, я знаю, що можу бути Божим знаряддям, навчаючи їх євангелії. Я допомагаю їм, і в той же час допомагаю собі зростати духовно та готуватися до служіння на місії.

Наш Небесний Батько вдається до малого і простого (див. Алма 37:6), аби просувати Свою роботу. Джозеф Сміт не був великою людиною в очах світу, однак Бог використовував його для відновлення Церкви. Дуже проста річ стала причиною Відновлення: молитва. Не думайте, що ви надто маленькі для роботи у Господньому винограднику. Показуючи гарний приклад, ви можете допомагати своїм сусідам стати членами Церкви. Богові не потрібні надзвичайні особистості, а лише люди, які є вірними і слухняними.