Благословення священства: надані й отримані
Джулі Кейєс, Британська Колумбія, Канада
Ілюстровано Бредлі Кларком
Кілька років тому, коли разом із сім’єю ми обідали, запросивши ще одну подружню пару з нашого приходу, нам подзвонили з відділення невідкладної допомоги нашої місцевої лікарні. Співробітник лікарні запитав мого чоловіка, який на той час служив президентом колу, чи не зможе хтось з нашої Церкви прийти до 17-річного юнака, який постраждав від важкої травми голови.
Коли чоловік приїхав, то дізнався, що юнак упав з балкону на цементований тротуар з 9-метрової висоти. Він був непритомний, і шанси, що він виживе, були дуже низькими.
Мій чоловік і брат, який був у нас на обіді, дали юнакові благословення. Зв’язалися із сім’єю хлопця, яка жила більше ніж за півтори тисячі кілометрів, і повідомили про стан, у якому він знаходився.
Дивовижним чином через кілька днів інтенсивної терапії юнак прийшов до свідомості й почав одужувати. Чотири тижні батьки щодня відвідували його у лікарні. Потім вони літаком перевезли його до штату Аризона, США, де він міг завершити процес лікування.
Було так дивовижно спостерігати, як за допомогою сили священства здійснюється зцілення. Таким чином той юнак отримав ще один шанс бути здоровим у майбутньому. І я була так вдячна за свого чоловіка та іншого члена Церкви, які були готові виконувати обряд священства і діяти з повноваженням від Бога.
Я глибоко переживала за батьків того хлопця, які були так далеко від сина у цей важкий момент. Однак я раділа, знаючи, що їм додає впевненості знання про те, що синові було надано благословення священства і що члени Церкви радо допомагають.
Я краще зрозуміла почуття тих батьків через кілька років, коли мені зателефонували і повідомили, що мого сина, який жив за 3200 км, збив автомобіль, коли він на велосипеді їхав до університету, де працював і навчався. Хоча я була безсила, не маючи змоги йому допомогти, я відчула вдячність і спокій, коли дізналася, що подзвонили місіонерам повного дня і вони надали моєму синові благословення священства, а приход у Сент-Полі, шт. Мінессота, США, подбав про його сім’ю. Члени приходу приносили додому їжу й допомагали його дружині, яка лише за день до аварії народила немовля, піклуватися про інших трьох дітей.
Уявіть, наскільки більшою стала моя вдячність, коли я дізналася, що місіонер, який дав благословення моєму синові, був тим самим юнаком, який отримав благословення від мого чоловіка п’ять років тому. Я була вражена тим, як надане служіння сповна повернулося нам!
Моя віра і молитви вдячності люблячому Небесному Батькові ставали сильнішими, коли я розмірковувала про те, що Він знає нас і наші потреби. Я впевнена, що цей молодий місіонер був там, аби ми могли на особистому рівні зрозуміти, що Бог є всезнаючим.