Я знала, що Бог не залишить
Абетемія Трухільйо, Албай, Філіппіни
Ілюстровано Бредлі Кларком
До того як я приєдналася до Церкви, мій чоловік важко захворів. Я гаряче молилася і просила Бога, щоб мій чоловік не вмирав заради наших п’ятьох дітей і ще однієї, яку я чекала. Однак мої молитви були марними.
Коли чоловік помер, моя любов до Бога, моя віра і довіра до Нього також померли. Я була приголомшена обов’язками, які лягли на мої плечі. На щастя, поруч були мої батьки, і вони допомагали.
Через кілька років одного дня я почула, як у мої двері постукали. Там стояли двоє незнайомців, які дружньо усміхалися і тримали в руках книгу. Вони назвалися місіонерами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я ніколи раніше не чула про їхню Церкву. Вони пішли, коли я сказала, що зайнята, але продовжувала думати про них.
Наступного дня я побачила, як вони показували книгу сусідці. Зацікавившись, я підійшла ближче. Місіонери помітили мене і знову запитали, чи можуть до мене прийти. Я була здивована своєю відповіддю: “Так, коли завгодно!”
Коли я слухала місіонерські уроки і вивчала Книгу Мормона, то зрозуміла помилки, яких припустилася в житті, покаялася в гріхах і наблизилася до Бога. Однак, коли мої батьки почули, що мене навчають старійшини, вони засмутилися. Вони погрожували зректися мене разом з моїми дітьми. Місіонери запропонували мені охриститися, але я відмовилася, бо ми не могли жити без підтримки моїх батьків.
Перш ніж піти старійшини попросили мене прочитати 3 Нефій 13:31–34. Коли я читала “шукайте найперше всього царства Бога і Його праведності, і все це додасться вам” (вірш 33), я знала, що Небесний Батько не залишить нас, якщо ми поставимо Його на перше місце і будемо виконувати Його заповіді. Коли місіонери повернулися, ми запланували день мого хрищення.
У день мого хрищення в голові звучав сердитий голос моєї мами. Я хвилювалася, однак увійшла у воду й охристилася. Потім я відчувала таке щастя, а після конфірмації членом Церкви й надання дару Святого Духа я відчула, що мої тягарі знято.
Коли батьки почули, що я приєдналася до Церкви, вони зреклися мене. Однак через рік ми помирилися, а після того охристилися дві мої сестри, отримавши на це дозвіл батьків.
Троє з моїх дітей згодом служили на місії повного дня, а невдовзі я святкуватиму 40 річницю свого членства у Церкві. Які великі благословення я отримала! А все завдяки тому, що двоє місіонерів, які постукали в мої двері, познайомили мене з Книгою Мормона і допомогли відновити любов до Бога та віру й довіру до Нього.