Смиренне покладання на Бога

Я повністю залежу від Господа. Я завжди залежав він Нього у своєму житті, в моїх подорожах і мандрах, у проповідуванні євангелії Христової моїм ближнім⁴.

Ми маємо почати розуміти, що Божі шляхи є незрівнянно вищими за наші шляхи і що Його поради, хоч вони можуть, як здається, вимагати жертов, є завжди найкращими і найбезпечнішими для нас, і ми маємо приймати їх і виконувати. Тисячі серед нас можуть свідчити про істинність цього з власного досвіду. … Ми також повинні пізнати цю велику істину, що Бог матиме всю славу і шану за встановлення Своєї Церкви і царства на землі. Людина не може привласнити це собі ні в цю епоху світової історії, ні в жодну іншу. Ніщо, крім сили Божої, не могло б принести повноту євангелії, організувати Церкву, зібрати Його народ до Сіону на сповнення одкровень, а також виконати роботу, яка була виконана⁵.

Ми хочемо пам’ятати, що наша сила, наша надія і наша влада—в руках Божих, а не людських. Господь Сам простяг Свою руку, щоби встановити цю Церкву, Своє царство, Свою роботу… Ми не маємо сили в собі. Ми ніколи не мали б її у проводі й направі цього царства, якби не втручання Всемогутнього Бога⁶.

Самий лише факт, що ми є народом, що ми маємо Сіон, що ми маємо царство, що ми маємо Церкву і священство, яке поєднано з небесами і яке має силу зрушувати небеса, і що ми знаємо, що небеса спілкуються з нами, скеровуючи виконання цієї великої роботи останніх днів, до якої залучені святі останніх днів, самий лише цей факт має сповнювати наші серця смиренням перед нашим Господом Богом, і він має постійно нагадувати нам у наших роздумах і почуттях про наш обов’язок перед Ним і одне перед одним, а також про нашу залежність від Нього в усіх благословеннях, які ми маємо—як духовної, так і мирської природи⁷.

Я відчуваю і вважаю, що у Господа ніколи не було народу від часів батька Адама і донині, який було покликано розбудовувати Його Царство і встановлювати Його Сіон у світі або проповідувати євангелію покаяння дітям людським,—який би не покладався повністю на Бога небесного, щоб Той підтримував їх⁸.

Ми знаємо і розуміємо дуже добре, що наша доля, наше положення і наші благословення—усе в Його руках⁹.

Я кажу всім людям—Юдею та Іновірцю, великим і малим, багатим і бідним—що Господь Всемогутній має в Собі силу, і Він не залежить від жодної людини у виконанні Своєї роботи; але коли Він покликає людей виконувати Його роботу, вони мають довіряти Йому¹⁰.

Господь вибрав слабке цього світу, щоб виконувати Його роботу. Але Він може навчити мене або будь-кого з моїх братів, як Він завжди робив в усі віки цього світу. Він завжди вибирав слабке. Візьміть Мойсея, коли він вів дітей Ізраїля. Мойсей казав, що він тугоустий, і він думав, що не зможе зробити нічого. Але Господь сказав, що Він поставить промовця для нього. Коли Господь бажав поставити в Ізраїлі царя, він вибрав Давида, сина Єссеєвого, який пас овець. Усіх синів Єссеєвих, крім Давида, привели до пророка; але Самуїл не помазав [жодного] з них. Він спитав Єссея, чи в того ще є сини. Єссей сказав: “Так, є ще малий хлопець, він отам, з вівцями. Пророк захотів побачити його. Коли той прийшов, Самуїл помазав його в царі над Ізраїлем. Так було і в дні апостолів. Хто вони були? [Неосвічені] рибалки. Так воно є і сьогодні. Почніть з Джозефа Сміта і переберіть кожного з нас. Хто ми є? Ми є бідними, слабкими хробаками пороху земно-го. Але Господь вибрав нас, бо Він думав, що зможе щось зробити з нас. Я сподіваюся, Він може.

Я думаю, я ношу апостольство довше, ніж будь яка інша людина, що ходила по лицю землі в ці останні дні. Чи маю я вихвалятися цим або бути гордим і підноситися через те, що я маю священство так довго? Якби я це робив, я був би дуже нерозумною людиною. Ми зобов’язані шанувати Бога; ми зобов’язані визнавати руку Божу. Диявол прагнув знищити мене від мого народження і донині. Але Господь завжди був по мою правицю і рятував мене. Працювало дві сили—одна, щоб знищити мене, інша, щоб врятувати мене. І я тут сьогодні, слабке знаряддя в руках Божих. Але, як Бог живе, якщо Він скаже мені, який мені виконувати обов’язок, я робитиму це!

Я молю Бога дати нам мудрості і допомогти нам бути скромними, вірними, лагідними і смиренними серцем¹¹.

Скільки разів під час своїх подорожей я чув, як люди кажуть: “Чому Бог вибрав Джозефа Сміта, чому Він вибрав цього хлопця відкрити цей розподіл і закласти основу цієї Церкви? Чому Він не вибрав якогось великого чоловіка?.. Я маю тільки одну відповідь у житті на таке запитання, а саме: Господь Всемогутній не міг нічого зробити з [великими], Він не міг упокорити їх. Вони були не тим класом людей, яких вибирають на таку роботу в кожну епоху світової історії. Господь Всемогутній вибрав слабке цього світу. Він міг упоратися з ними. Отже, він вибрав Джозефа Сміта, тому що той був слабким і достатньо добре відчував це¹².

Ви ніколи не прожили б і дня і ніколи не проживете, в часі або у вічності, коли б ви змогли обійтися без захисту і опіки Бога. Ви потребуєте її все своє життя. Коли наші молоді чоловіки або наші старші чоловіки, або наші дівчата відчувають, що вони досягли тієї точки, де вони вже не залежать від Господа, вони побачать, що вони дуже помиляються¹³.

Якщо Президент Церкви або хтось з його радників чи апостолів, або будь-яка інша людина відчуває у своєму серці, що Богу не обійтися без нього і що він є особливо важливим для того, щоб виконувати роботу Господа, він стоїть на слизькому ґрунті. Я чув, як Джозеф Сміт говорив, що Олівер Каудері, який був другим апостолом цієї Церкви, сказав: “Якщо я залишу цю Церкву, вона впаде”.

Джозеф відповів: “Олівер, а ти спробуй”. Олівер спробував. Він зазнав падіння; але царство Боже не зазнало. Я був знайомий з іншими апостолами у свої дні, у свій час, які відчували, що Господь не може обійтися без них; але Господь робив Свою роботу і без них¹⁴.

Я бачив Олівера Каудері, коли здавалося, що земля тремтить у нього під ногами. Я ніколи не чув людини, що складала свідчення сильніше, ніж він, коли був під впливом Духа. Але в ту мить, коли він залишив царство Боже, його сила зникла. … Він втратив свою силу, наче Самсон в руках Деліли. Він втратив свою силу і свідчення, які він мав, і він ніколи не відновив їх знову в своїй повноті, живучи у плоті, хоч він і помер [будучи членом] Церкви¹⁵.

Одна третина сонмів небесних була скинута через їхній бунт. … Вони є в кожному місті й селі, де знаходяться жителі землі, а особливо там, де є святі останніх днів. … Чи ви думаєте, що ці дияволи знаходяться навколо нас і не намагаються зробити щось? Чи вони сплять? Чи є в них робота, яку вони мають виконувати? Я кажу моїм братам, які мають священство, ми маємо вести напружену війну з цими духами. Ми не можемо уникнути її. Що вони будуть вам робити? Вони будуть намагатися схилити нас вчиняти усю можливу і уявну кривду. Ці дияволи дуже б раділи, якби схилили мене і моїх братів думати, що ми великі люди, розумніші за всіх, щоб розділити нас одне проти одного і переконати нас сповідувати не свої власні гріхи, а гріхи свого брата. Отже, нам слід бути дуже уважними до себе. Я маю робити це; мої радники і апостоли мають робити це; усі ми маємо робити це. … І якщо наші очі відкриті, щоб розуміти те, що від Бога, ми можемо зрозуміти наші обов’язки; ми можемо зрозуміти сили святого священства і наші стосунки з Богом. Ми, безумовно, маємо упокоритися перед Господом¹⁶.

Будьте смиренними, будьте уважними, будьте молитовни-ми. Стережіться гордині, щоб ви не впали, як інші¹⁷.

Дві великі чесноти … дають людині силу небес—цілісність і чистота характеру. Нехай людина володіє ними, нехай її серце буде вірним і міцним, нехай її життя буде чистим, і якщо ми додамо до цього смирення, то вона [захищена] проти багатьох слабкостей і може чинити опір сонмам спокус. Всі ми маємо слабкості; Бог допустив це, щоб ми могли навчитися смиренню в собі і милосердю до інших.

Ніхто з нас не досконалий, поки ми живемо у плоті; але людина, яка у смиренному покладанні на Бога ніколи не ухиляється від боротьби за правду, ніколи не хитається у своїй відданості істині і завжди підтримує непорушність своїх завітів, є такою людиною, якою ми всі можемо захоплюватися і намагатися, з допомою небес, брати з неї приклад¹⁸.

Я хочу сказати святим останніх днів, усе, що ми маємо робити—це бути вірними, дотримуватися Його заповідей, бути смиренними, шукати Його у могутній молитві, і все буде добре з нами¹⁹.

Бог разом зі Своїм народом. Але від нас вимагається прислухатися до Його голосу, слухатися Його заповідей і смирятися перед Ним. … Для мормонів характерний спокій—так званий,—що є чудом і дивом для світу… Ось причина цього спо-кою—Бог є нашим другом, нашим законодавцем, нашим визволителем. Якщо Господь не може підтримувати Свою роботу, то й ми, безумовно, не можемо. Але Він може. Він завж-ди це робив, і буде робити до кінця. Отже, я кажу святим, не бійтеся. Довіряйте Богу. Не падайте духом. Нехай ваші молитви підносяться до вух Господа Саваота вдень і вночі. Просіть те, що вам треба. Якщо ви будете це робити, Господь відповідатиме на ваші молитви, якщо ви будете просити про те, що є правильним. Саме в цьому—наша сила. Вона—в Бозі²⁰.