Джозеф Сміт: пророк, провидець і одкровитель

Я промандрував з Джозефом Смітом тисячі миль. Я знав, людиною якого духа він був⁵.

Мені було надзвичайно радісно від того, що я бачив у браті Джозефі, бо у своїх публічних і особистих справах він ніс із собою Дух Всемогутнього, і він являв велич душі, яку я ніколи не бачив у жодній іншій людині⁶.

Його душа розгорталася широко, як [сама] вічність заради благополуччя людського роду⁷.

Брат Джозеф огорнув би все коло людського роду принципами спасіння, якби міг⁸.

Розподіл, започаткувати який його було покликано, є най- величнішим серед усіх даних людині; і це вимагало саме такої людини, щоб стати на чолі його—людини, яка була вірною Богові і своїм браттям; яка була провидцем і одкровителем, чия віра в Бога була такою, що ніколи не хиталася і не знала сумнівів, але зберігала його і надихала інших рухатися вперед у тій великій роботі, що [лежала] перед ними⁹.

Джозеф Сміт чекав у духовному світі тисячі років, щоб народитися у плоті в потрібний час, і отримати натхнення від Бога, зустрітися з Богом і бути навченим і підготовленим для місії, що її було ввірено у його руки¹⁰.

Джозеф Сміт був призначений Господом ще до того, як народився, так само, як Єремія. Господь казав Єремії: “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!” [Єремія 1:5.] Йому було наказано попередити жителів Єрусалима про їхню злочестивість. Він відчував, що це важка задача, але зрештою зробив так, як було наказано. Отже я кажу, говорячи про Джозефа Сміта, що він отримав своє призначення ще до заснування світу, і він явився в належний час Господа, щоби встановити цю роботу на землі¹¹.

Джозефа Сміта часто називають неписьменною, неосвіче- ною людиною. Він був сином фермера, і в нього було мало нагод отримати освіту. Який підручник був у нього, щоб відкрити повноту євангелії світові? Жодного, хіба що його навчали через служіння ангелів небесних, його навчав голос Бога і натхнення й сила Святого Духа. Принципи, які було явлено світу через нього, є істинними, як самий престол Божий. їх вплив уже відчувається на землі і це буде надалі посилюватися аж до пришестя Сина Людини¹².

Джозеф Сміт був ведений Святим Духом, і йому священно- служили у відповідь на його молитви Батько і Син; і Батько сказав йому: “Це Мій улюблений Син, слухай Його”. [Див. Джозеф Сміт—Історія 1:17]. Він суворо дотримувався того, що казав йому Ісус Христос, і продовжував робити це аж доки, як і Спасителя, його не було віддано на смерть¹³.

Я ніколи не читав у жодному відомому мені [джерелі] про таку саму силу, явлену дітям людським в будь-якому з розподілів євангелії, як це було явлено Пророкові Божому в організації цієї Церкви, коли Батько і Син разом явилися пророкові Джозефу у відповідь на його молитву… Це було важливе одкровення що його Бог дав стосовно Своєї роботи, яке ще ніколи не було явлено у такий спосіб в жодному з розподілів світової історії. Отже, в організації [цієї роботи] Пророкові Божому служили ангели небесні. Вони були його вчителями, вони були його наставниками, і все, що він робив, і все, що він виконував від початку, від того дня і до дня його загибелі, було через одкровення від Ісуса Христа¹⁴.

Я сам скажу, що я не вірю, що колись була людина,… яка була ближче й тісніше пов’язана з Богом Батьком, і Богом Сином, і Богом Святим Духом, ніж пророк Джозеф Сміт. Сила одкровення була з ним від того дня, коли його було покликано отримати священство і до того часу, коли його було вбито. Сила натхнення була в ньому день-у-день. Це з ясністю явлено в одкровенні з книги Учення і Завіти. Коли Господь відчував, що слід докорити Джозефу Сміту, Джозеф мав своїми власними вустами докоряти собі; і він не вагався, відкриваючи слово Господа, хоч воно і було проти нього самого. Він був об’єднаний з Господом; він був об’єднаний зі Святим Духом; він був об’єднаний з ангелами небесними¹⁵.

Пророцтва, одкровення і постанови Всемогутнього, так би мовити, огортали цю людину, і йому потрібно було вчитися, не від людини і не з волі людської, але потрібні були ангели Божі, щоб їм являтися і навчати його; його навчання вимагало одкровень Божих, і його навчали роками через видіння, і одкровення, і святих ангелів, посланих від Бога, з небес, щоб навчати його і готувати його до закладання основи цієї церкви.

… Сам Джозеф не зміг би усвідомити важливість роботи, основи якої він заклав, якби не був огорнутий видіннями вічності. Коли його розум відкривався, він міг розуміти, у багатьох аспектах, задуми Божі; і ці одкровення огортали його і направляли його кроки¹⁶.

Коли Джозеф представив християнському світові принципи, які передав йому Бог, він одразу збудив їхнє упередження; він мав боротися з традиціями, які вони успадкували від їхніх батьків, які не знали ні Бога, ні Його шляхів, традиції, які передавалися їм крізь віки, які суперечили спасительним істинам небес¹⁷.

Цілий світ піднявся проти нього—і священики, і люди. У чому була справа? Просто в тому, що Джозеф Сміт був подібний до інших пророків і апостолів. Він явив розподіл євангелії Ісуса Христа, яка стикнулася з традиціями людей—традиціями, які передавалися від покоління до покоління¹⁸.

Його життя було суцільною і постійною боротьбою, [він] стикався з протидією з кожного боку, особливо з боку священиків його часів; але він пережив це і надзвичайно радів у своїх трудах, доки не завершив своє свідчення у плоті, пропрацювавши приблизно чотирнадцять років на цьому поприщі. Йому довелося йти крізь глибокі води; але він ніколи не був розчарований чи наляканий, хоч йому доводилося боротися з ворогами зовнішніми і внутрішніми. Він ніколи не втрачав з поля зору ні велич свого покликання, ні божественність цієї роботи; але говорив і діяв у середовищі людей, в усіх обставинах залишаючись самим собою—пророком Божим, провидцем і одкровителем останнього розподілу¹⁹.

Кожне почуття його душі, кожний рух його розуму і кожний вчинок його життя довели, що він мав рішучість підтримувати принципи істини, навіть ціною власного життя²⁰.

Господь казав Джозефу, що буде випробовувати його, чи буде він залишатися в Його завіті, чи ні, навіть до смерті. Він випробував його; і хоч проти нього постав цілий світ, і йому довелося переживати зради лжедрузів, хоч усе його життя було суцільною картиною тривог, і занепокоєння, і клопотів, однак в усіх своїх бідуваннях, ув’язненнях, нападах погромників та несправедливого ставлення до нього він вистояв, він був завжди вірним своєму Богові і вірним своїм друзям²¹.

Церкву було організовано 6 квітня 1830 р., у ній було шість членів, але Джозеф мав віру, що царство, розпочате таким чином, наче гірчичне зерно, стане великою церквою і царством на землі²².

Джозеф Сміт був тим, ким він назвав себе, пророкуючи— пророком Божим, провидцем і одкровителем. Він заклав основу цієї церкви і царства і жив достатньо довго, щоб передати ключі царства старійшинам Ізраїля—дванадцятьом апостолам. Він провів останню зиму свого життя, три-чотири місяці, з кворумом дванадцятьох, навчаючи їх. Це було не просто кілька годин, які він витратив, священнослужачи їм в обрядах євангелії; але він проводив з ними день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, навчаючи їх та кількох інших людей речам царства Божого²³.

За якийсь час до смерті пророк Джозеф відчув натхнення від Господа, що він скоро залишить цей світ. Це було явлено багатьма способами; але особливо—у явленому ним палкому прагненні дарувати Дванадцятьом Апостолам усі ключі і повноваження святого священства, які він отримав. Він говорив приватно і на людях, що вони були озброєні і повністю підготовленими і що він переклав царство Боже на плечі Дванадцятьох Апостолів.

Я, Уілфорд Вудрафф, остання людина, яка живе у плоті, що була присутня при цій нагоді, відчуваю своїм обов’язком перед Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів, перед Домом Ізраїля і перед цілим світом—принести це моє останнє свідчення всім народам, що зимою 1843-1844 рр. Джозеф Сміт, пророк Божий, скликав разом Дванадцятьох Апостолів у місті Наву і провів з нами багато днів, надаючи нам наші ендаументи і навчаючи нас тим славетним принципам, які Бог відкрив йому. І одного разу він підвівся і, стоячи серед нас близько трьох годин, проголошував нам великий і останній розподіл, який Бог Своєю рукою постановив виконувати на землі у ці останні дні. Кімната була немовби наповнена поглинаючим вогнем; пророк був зодягнений у велику Божу силу, і його обличчя сяяло і було незвичайно яскравим, і він закінчив ту промову, яку не можна забути ні в часі, ні у вічності, такими словами:

“Брати, у мене в серці був великий сум, бо я боявся, що мене можуть забрати з землі з ключами царства Божого, що на мені, без того, щоб я запечатав їх на головах інших мужів. Бог запечатав на моїй голові усі ключі царства Божого, що є необхідними для організації і побудови Церкви, Сіону і царства Божого на землі, а також для підгтовки святих до пришестя Сина Людини. Тепер, брати, я дякую Богові, що дожив до того дня, коли зміг дати вам ваші ендаументи, і я тепер запечатав на ваших головах усю владу Ааронового і Мелхиседекового священства та апостольства з усіма ключами і владою, що належать до них, які Бог запечатав на мені; і я тепер перекладаю усі труди, тягарі і клопоти цієї Церкви і царства Божого на ваші плечі, і я тепер наказую вам в ім’я Господа Ісуса Христа підставити свої плечі і понести цю Церкву і царство Боже перед небесами, і землею, і перед Богом, ангелами і людьми; і якщо ви не зробите цього, ви будете прокляті”.

І той самий Дух, що наповнював кімнату в той день, горить у МОЇХ грудях, коли я записую це свідчення²⁴.

Джозеф Сміт жив, доки не залишив свій завіт світові і доки не запечатав усі ці ключі, владу і благословення на голові Бригама Янга і головах його братів; доки він не помістив ці ключі на землю, щоб їх більше ніколи у вічності не забирали; доки він не зробив цього і не явив цей літопис, цю книгу одкровень, проголошення якої включає долю усього цього покоління— Юдея, Іновірця, Сіону і Вавилону, усі народи землі, він запечатав це свідчення своєю кров’ю у Картеджській в’язниці, де його життя і життя його брата Гайрума було забрано руками злочестивих і безбожних людей²⁵.

Я можу сказати, що в той час мені здалося дивним, чому було дозволено, щоби Пророка і його брата Гайрума було забрано від нас. Але Джозеф Сміт за заповіддю Божою і через владу і одкровення небес був висвячений, і він поклав основу цього великого розподілу [євангелії] і повноти часів. Його було приведено у світ і висвячено, щоб організувати цю Церкву Христа востаннє на цій землі, щоб підготувати її до пришестя Сина Людини. Після його смерті, роздумуючи, я прийшов до переконання, що він був висвячений на те, щоб померти— пролити свою кров як свідчення про цей розподіл²⁶.

Джозеф … був правдивим, вірним і доблесним у свідченні Ісусовому до дня своєї смерті²⁷.

Він приніс своє свідчення, записав його, і запечатав його своєю кров’ю, і поклав своє життя, і це свідчення залишається в силі сьогодні для всього світу, і воно залишиться в силі аж до кінця часів²⁸.