Учення Президентів
РОЗДІЛ 4: Влада і повноваження святого священства


РОЗДІЛ 4

Влада і повноваження святого священства

Бог дарує священство Своєму народові заради їхнього благословення і nіднесення.

З життя Уілфорда Вудраффа

молоді роки Уілфорд Вудрафф прагнув знайти церкву з істинним повноваженням священства—з “владою, визнаною небесами, та існуючою на землі”1. У зверненні, яке він виголосив у 1889 р., він казав:

“Хлопчиком я ходив до суботньої школи… У тій суботній школі я читав Новий Завіт. Я вивчав вірш за віршем і розділ за розділом. Чого саме навчав мене [Новий] Завіт? Він навчав мене євангелії життя і спасіння; він навчав мене євангелії влади, що визнана небесами та існує на землі. Він навчав мене, що організація Церкви складалася з пророків, апостолів, пасторів і вчителів, маючи допоміжні [структури] та уряди. Для чого? “Щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” [Див. 1 Коринтянам 12:28; Ефесянам 4:11–13.]

Ось що я пізнав, і це справило на мене враження. Я вірив у це; але я ніколи не чув, щоб цього навчав хтось із духовенства або числа богословів на землі. На початку свого дорослого життя я відвідував збори майже всіх існуючих [у нас] деномінації Одного разу я відвідував одні з цих великих зборів, що час від часу проводилися у Коннектикуті, і там зібралися сорок або п’ятдесят священиків з різних деномінації Вони молилися про дні п’ятидесятниці і про багато чого іншого. На цих зборах було дозволено висловлюватися будь-якій людині. Я тоді був дуже молодим. Я підвівся і вийшов у прохід, і я сказав цьому зібранню священиків: “Друзі мої, чи не скажете ви мені, чому ви не обстоюєте віру, колись передану святим? Чи не скажете ви мені, чому ви не обстоюєте ту євангелію, яку викладав Ісус Христос і Його апостоли? Чому ви не обстоюєте ту релігію, яка дає вам владу від Бога, владу зцілювати хворих, давати зір сліпим, давати кульгавим ходити, яка дає вам Святого Духа і ті дари й благодаті, які проявлялися від сотворіння світу? Чому ви не навчаєте людей тим принципам, яким навчали давні патріархи і пророки, поки були огорнуті одкровеннями Божими? їм служили ангели; вони мали сни і видіння і постійні одкровення, що вели й скеровували їх на стезю, якою вони мали йти”.

“Головуючий старійшина сказав: “Мій дорогий юний чоловіче, ви були б дуже розумною людиною і, по-правді, дуже корисною людиною, якби не вірили у ці глупоти. Ці речі давалися дітям людським у темні віки світової історії, і їх давали саме для того, щоби просвітити дітей людських тієї епохи, щоб вони могли вірити в Ісуса Христа. Сьогодні ми живемо у блиску славетного євангельського світла, і нам ці речі непотрібні”. Я сказав: “Тоді дайте мені ті темні віки світової історії; дайте мені ті віки, коли люди отримували ці приципи”2.

29 грудня 1833 р. Уілфорд Вудрафф зрештою почув євангелію від уповноважених слуг Божих. Він згадував: “Уперше в житті я бачив старійшину Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. То був Зера Палсіфер. Він сказав мені, що був надихнутий Господом. Він молотив зерно у своїй стодолі, коли голос Господа дійшов до нього і сказав йому піднятися і піти на північ, бо там у Господа була справа для нього. Він покликав брата [Елайджу] Чені, свого сусіда і члена Церкви. Вони промандрували шістдесят миль пішки … у глибокому снігу, і перше місце, де вони відчули враження звернутися [до людей], було домом, де ми жили з братом. Вони зайшли в дім і говорили з дружиною мого брата, і вони сказали їй, хто вони і чим займаються. Вони сказали їй, що мали натхнення йти на північ, і досі не мали відчуття зупинитися в жодному місці, доки не прийшли до цього дому. Коли вони розповіли їй про свої принципи, вона сказала, що її чоловік і дівер є тими людьми, які вірили у ті принципи, і що вони молилися, [щоб отримати їх] роками. Вони призначили збори в будинку школи на території нашої ферми.

Я прийшов додому ввечері, і моя невістка розповіла мені про цю зустріч. Я перетягував колоди з берегів озера Онтаріо (у мене були ділові справи з деревиною), і я повернув коней, не залишаючись, щоби щось поїсти, і я пішов на збори. Я знайшов, що і дім і сіни були заповнені людьми. Уперше в житті я слухав євангельську проповідь, яку викладали старійшини цієї Церкви. Це було те, чого я шукав з дитячих років. Я запросив цих чоловіків до нас додому. Я позичив Книгу Мормона і просидів над нею всю ніч, читаючи. Вранці я сказав братові Палсіферу, що хочу охриститися. Я мав своє власне свідчення, що ті принципи істинні. Ми з братом… пішли і охристилися—перші двоє чоловік у тій окрузі”3.

Старійшина Палсіфер охристив Уілфорда Вудраффа у ручаї 31 грудня 1833 р. і конфірмував його того самого дня. Через три дні Уілфорд Вудрафф отримав Ааронове священ- ство і був висвячений у чин учителя. Це було початком священнослужіння для Господа, що тривало все життя. Згадуючи той день, він казав: “Моя місія почалася негайно”4.

Учення Уілфорда Вудраффа

Бог творить усі Свої діяння силою священства.

Я не знаю в Церкві жодного предмету, що мав би більшу важливість для жителів землі і для нас, ніж святе священство5.

Силою священства Бог, наш Вічний Батько, організував усі світи і викупив усі світи, які будь-коли були викуплені. Через те саме священство люди служили на землі в обрядах євангелії Христа6.

Святе священство є тим каналом, через який Бог спілкується і має справи з людиною на землі; і небесні посланці, які відвідують землю, щоб спілкуватися з людиною, є тими людьми, які шанували священство за свого життя у плоті; і все, що Бог спричинив для спасіння людини від пришестя людини на землю і до викуплення світу, виконується і буде виконуватися силою вічного священства7.

у Господа ніколи не було на лиці землі церкви—від її першої організації і донині—без того, щоб ця церква була організована через одкровення, з пророками і апостолами, пасторами, учителями, допоміжними організаціями і урядами, обдарованими святим священством—і цю владу делегує Бог людині, що уповноважує її виконувати роботу для Бога; і без цього священства жодна людина—від того дня, коли цей світ став існувати, не має жодного права виконувати жодний з обрядів цього святого дому, і жодна людина не має права на це священство, якщо тільки її не покликано Богом, як Аарона, який, як нам сказано, був покликаний через одкровення [див. Євреям 5:4]. Для чого це священство? Для того, щоб виконувати обряди євангелії, саме євангелії нашого Небесного Батька, вічного Бога, Елогима Юдеїв і Бога Іновірців8.

Жодна людина не має повноваження від Бога, щоб виконувати для дітей людських обряди життя і спасіння, [якщо тільки] це не виконується владою святого священства. Влада цього священства є у святих останніх днів9.

Носії священства мають використовувати священство, щоб служити й розбудовувати царство Боже, а не для себе самих.

Яка це відповідальністьволодіти цим небесним, цим вічним священством! І нам доведеться звітувати про те, [як ми використовували] його. Апостоли, сімдесятники, первосвященики, старійшини та всі чоловіки, які носять будь-яку частку цього священства, яке було дано нам, матимуть відповідальність за це10.

На наші плечі покладено певний труд. Це мав Джозеф Сміт, Бригам Янг; це мають Дванадцятеро Апостолів, це маємо ми всі, і нас буде проклято, якщо ми не будемо виконувати це. Ми побачимо це, коли перейдемо на інший бік завіси. … Часто у своїх думках я бажав повністю усвідомити ту відповідальність, що її я маю перед Богом, і ту відповідальність, яку має кожний чоловік, що має священство у цьому поколінні. Але я кажу вам, брати, я думаю, що наші серця надто зосереджені на речах цього світу. Ми не цінуємо, як це мають цінувати чоловіки, що мають святе священство у цьому поколінні, той серйозний обов’язок, який ми маємо перед Богом, і перед небесами, і перед землею. Я думаю, що ми надто віддалені від Господа.11

Якщо ми, … ті, хто має святе священство, використовуємо це священство для будь-якої іншої мети під небесами, ніж для розбудови царства Божого—якщо ми це робимо, наша сила буде втрачена. … Немало людей починали так чинити—люди, що мали високе покликання у священстві, навіть апо- стольство—вони підносили себе через повноваження священства. І куди вони пішли? Ви можете сказати “амінь” їхній владі і повноваженню. … Замислимось над цими речами. Я кажу те саме собі самому. Я кажу те саме апостолам, сімде- сятникам і первосвященикам. Ви не можете використовувати священство для будь- якої іншої мети під небесами, ніж для розбудови царства Божого і виконання волі Божої; і коли ви намагаєтеся чинити інакше, ваша сила буде забрана від вас12.

Я завжди читаю з великою увагою це одкровення, дане Джозефу Сміту у відповідь на його молитву у в’язниці Ліберті [див. УЗ 121:34–46]. Я завжди дивився на це одкровення Бога для людей, звертаючи увагу на кілька речень, включених до нього, як на таке, що містить той принцип, якого немає в жодному з одкровень, даних Богом людям. Він дав Джозефу зрозуміти, що той має священство, яке є за чином Божим, за чином Мелхиседека, те саме священство, яким Сам Бог виконував усі свої труди в небесах і на землі, і кожний чоловік, що має це священство, має ту саму владу. Це священство має зв’язок з небесами, з силою зрушувати небеса, з силою виконувати небесну роботу, і коли людина звеличує це покликання, Бог наказує Своїм ангелам опікуватися цією людиною, і її свя- щеннослужіння залишається в силі і в цьому світі, і у світі прийдешньому; але якщо ця людина буде використовувати це священство для будь-якої іншої мети, ніж розбудова царства Божого, для чого і було його дано, тоді небеса віддаляються, сила священства відходить, і людину залишено ходити в темряві, а не у світлі, і це є ключем відступництва всіх людей і в цьому поколінні, і було в будь-якому попередньому13.

Ми маємо священство, яке було дано нам, і якщо ми не будемо використовувати його правильно, ми підведемо себе під засудження. Отже, підставимо свої плечі і понесімо це царство! Працюймо, щоб отримати Святого Духа—і силу євангелії Ісуса Христа,—яку було вкладено у наші руки, і якщо ми будемо чинити так, благословення Божі супроводжуватимуть наші зусилля14.

Господь підтримує кожну людину, що володіє частиною свя- щенства,—священика, старійшину, сімдесятника або апостола, якщо вона звеличує своє покликання і виконує свій обов’язок15.

Я був дуже задоволений, побачивши якось, як група дияконів звеличує своє покликання… Вони ходили [своїм] містом і кололи дрова всім вдовам цього міста. Брат [Джордж] Тісдейл, президент колу, мав три або чотири в’язанки кедрових дров на своїй ділянці, і якось ввечері він прийшов додому і побачив, що в’язанки зникли. Він не знав, що сталося, але коли він пошукав, то знайшов дрова порубаними і скла деними у його дров’яному сараї. Вони чудово звеличували своє покликання.

Сьогодні ми знаходимося, у певних аспектах, в особливих обставинах. Ми повинні довіряти Господу і робити те, що є правильним. Я знаю, що священство було дано для спасіння людей і для виконання обрядів для живих і для мертвих. Десятки тисяч було викуплено в духовному світі їхніми потемками, які живуть у плоті і тримають ключі спасіння своїх мертвих. Спасителі на Горі Сіон поставлені, і царство є Господнім, саме так, як казав пророк Овдій [Овдій 1:21]. Ці люди виконують цю роботу сьогодні. Господь разом з вами, і ваші предки у духовному світі радіють. Отже, будьмо вірними, живучи тут, на землі. Бог призначив, щоб ми були носіями цього священства. З … мільйонів людей на землі Господь вибрав цю маленьку групу людей, щоб вони володіли ним; щоб висвячувати, організовувати, застерігати світ, проповідувати їм євангелію. Я сподіваюся, що мої брати, які володіють цим священством, пам’ятатимуть про його цінність. …

Будьмо відданими й вірними! Не дозволяймо собі втратити наше право на священство і на царство Боже! Наближаймося в особистих молитвах до Господа і прикликаймо Його святе ім’я! Саме в Ньому—наша сила16.

Якщо ми вірні нашим завітам і обов’язкам, ми отримаємо благословення священства в цьому житті і в житті прийдешньому.

Коли Господь надає дари дітям людським у зв’язку із священством, ті, хто отримує ці дари, є відповідальними за те, як вони ними скористаються17.

Коли апостол або президент, єпископ або будь-яка людина, що має священство, виконує обряд, він робить це через повноваження від Господа Ісуса Христа; тоді священство працює, і всі благословення, які слуга Божий дарує дітям людським, матимуть силу і в цьому житті, і в житті прийдешньому. Якщо я маю благословення, дане мені через святе священство, або якщо я отримую благословення від патріарха, ті дари й благословення простягаються в інший світ; і якщо я завжди вірний моїм завітам у цьому житті, я зможу мати право на кожне благословення, дароване мені, тому що те повноваження, яким їх було даровано, встановлено Богом, і це є те повноваження, яким сини Всевишнього священнослу- жили дітям людським в обрядах життя і спасіння, і ці офіційні дії залишатимуться в силі для тих осіб і за могилою, як і в цьому житті. Це істинні скарби; це скарби, які залишаться на всю вічність, і ми маємо завдяки цим благословенням силу, даровану євангелією—отримати наші тіла знову і зберегти свою особистість у вічності. Так, ми можемо мати на це право завдяки силі святого священства18.

Я часто думаю про обіцяння, дані у зв’язку зі священством. Господь в одкровенні, що стосується цього предмету, каже: “Той, хто є вірним в отриманні цих двох священств, про які Я говорив, і звеличенні своїх покликань, є освяченими Духом до оновлення їхніх тіл. … Усе, що Мій Батько має, буде дано йому. Отже, усі ті, хто отримує священство, отримують цю клятву і завіт Мого Батька, які Він не може зламати, і не може воно бути зсунуто”. [Див. УЗ 84:33–40.] І подекуди я ставлю собі запитання—чи ми розуміємо ці речі? Чи ми розуміємо, що якщо ми залишаємося в законі священства, ми станемо спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом Христом? Я розумію, що наші очі не бачили, наші вуха не чули, і не входило це у серця—усвідомлення слави, яка чекає на тих, хто є вірними [див. 1 Коринтянам 2:9]19.

Якими чоловіками й жінками повинні бути ми—ті, кого покликано взяти участь у великій роботі останніх днів? Ми повинні бути чоловіками й жінками віри, доблесними [у захисті] істини, яку було відкрито і ввірено в їхні руки. Ми повинні бути чоловіками й жінками, цілковито [відданими] Богові і Його святому священству, вірними Йому і вірними одне одному. Ми не повинні дозволяти, щоб доми і землі, золото і срібло, жодне з мирських благ відволікало нас від великої мети, яку Бог послав нас здійснювати. Наша мета є високою, наша доля є високою, і ми повинні ніколи не розчаровувати нашого Батька та небесні воїнства, які дивляться на нас. Ми не повинні розчаровувати мільйони з духовного світу, які також дивляться на нас із такою зацікавленістю і хвилюванням, що нам важко відчути і усвідомити це у своїх серцях. Це є те велике й могутнє, що Бог вимагає від нас. Ми не були б гідними спасіння, ми не були б гідними вічного життя в царстві нашого Бога, якби щось змогло відвернути нас від істини або від любові до істини20.

Рекомендації для вивчення і викладання

Обдумайте ці ідеї, вивчаючи розділ або готуючись до викладання. Додаткові допоміжні матеріали знаходяться на сторінках v–ix.

  • Які передчуття вели юного Уілфорда Вудраффа до пошуків істинної Церкви? (Див. сс. 35–37). Як ці передчуття пов’язані із священством?

  • Продивіться сс. 38-39 і знайдіть, що саме Господь виконує силою священства. Як саме носії священства беруть участь у Господній роботі?

  • Чому важливим є те, щоб і чоловіки, і жінки вивчали те, що стосується свящества?

  • Як саме священство благословило ваше життя?

  • Прочитавши учення Президента Вудраффа про обов’язки носіїв священства, [скажіть], які особливі принципи ви знайшли [у цих ученнях]? (Див. сс. 39–42).

  • Згідно з Президентом Вудраффом, яке саме ставлення і які саме вчинки змушують небеса віддалятися від носія священства? Чому людина не може використовувати священства для того, щоб мати собі мирську користь? (Див. сс. 39-42; див. також УЗ 121:34–40). Як має жити носій священства, щоб мати “сили виконувати роботу небес”? (Див. сс. 40-42; див. також УЗ 121:41–46).

  • Що означає “звеличувати покликання у священстві”? (Див. сс. 41-42). Які приклади того, як брати звеличували свої покликання у священстві, ви бачили?

  • Продивіться останній підрозділ цього розділу (сс. 42–44). Як саме священство приность благословення і в цьому житті, і в житті прийдешньому?

Відповідні уривки з Писань: Іван 15:16; Євреям 5:4–6; Алма 13:1–20; УЗ 84:17–48; 107:18–20; Уложення віри 1:5

Посилання

  1. Deseret Weekly, April 6, 1889, 450.

  2. Deseret Weekly, April 6, 1889, 450.

  3. Deseret Evening News, March 1, 1897, 1.

  4. “The Rights of the Priesthood,” Deseret Weekly, March 17, 1894, 381.

  5. Deseret Weekly, March 17, 1894, 381.

  6. Deseret Weekly, April 6, 1889, 450.

  7. The Discourses of Wilford Woodruff, sel. G. Homer Durham (1946), 64.

  8. Deseret News: Semi-Weekly, July 30, 1878, 1.

  9. Deseret Weekly, March 17, 1894, 381.

  10. Deseret Weekly, March 2, 1889, 294.

  11. The Discourses of Wilford Woodruff, 102.

  12. In Conference Report, April 1880, 83.

  13. The Discourses of Wilford Woodruff, 67–68.

  14. Deseret News: Semi-Weekly, July 6, 1880, 1.

  15. Deseret Weekly, November 7, 1896, 641.

  16. Deseret Weekly, March 17, 1894, 381–382.

  17. Deseret Weekly, March 17, 1894, 381.

  18. Deseret News, February 26, 1862, 273.

  19. Deseret News: Semi-Weekly, January 15, 1883, 1.

  20. Deseret News: Semi-Weekly, October 18, 1881, 1.

Зображення
Peter and John

Петро та Іван зцілюють кульгавого (див. Дії 3). Юний Уілфорд Вудрафф шукав “віру, колись передану святим”—релігію, з тією самою “владою перед Богом”, яка була у Церкві Спасителя в середині часів.

Зображення
Zera Pulsipher

Зера Палсіфер

Зображення
laying on of hands

Президент Уілфорд Вудрафф навчав, що священство є “владою, яка делегована Богом людині і яка уповноважує його діяти від імені Бога”.

Зображення
blessing the sacrament

“Яка це відповідальність—володіти цим небесним, цим вічним священством!”