Складайте про запас

Мої дорогі брати, яке велике благословення зібратися разом з Першим Президентством і Дванадцятьма Апостолами. Кожен з присутніх носіїв священства, хоч би йому було 12 чи 112 років, може завдяки нашому Спасителю Ісусу Христу успадкувати целестіальне життя “через послушність законам і обрядам євангелії”¹. Як чудово думати про це, і я знаю, що це істина. Ви—управителі свого життя!

Маючи перед собою таку перспективу, послухайте наступну історію. Один амбіційний і енергійний юнак поступив до престижного університету. На той час він був священиком у Аароновому священстві. Він мав дуже високу мету—стати лікарем. Мета була амбіційною, бо він прагнув розбагатіти. А ще він хотів грати в футбол і тому знайомився з тренерами і зрештою був прийнятий до команди. Тепер він міг здобувати шану і хизуватися своєю унікальною належністю до світу університетського спорту. Такими були його плани.

Однак він майже не думав про те, що повністю перекреслить його високі й марнославні амбіції—він не складав про запас. Він не звертав уваги на важливість належної підготовки, необхідність регулярно відвідувати заняття і старанно вчитися, особливо з хімії. Наслідки, швидкі й безжальні, не забарилися. Не пройшло й 90 днів. Сталось це так.

Одного дня, поставши зі своїм зростом метр вісімдесят п’ять й вагою 77 кілограмів проти кремезного супротивника з кращої команди університету, він зрозумів, що обрав не той спорт.

Коли він сідав за підручники, його очі й розум, не призвичаєні до напруженого навчання, невдовзі відмовляли йому.

Апофеозом поразки став заключний іспит з хімії. Достатньо сказати, що результати його випадкових відповідей на складні запитання були нижчими навіть від “відповідей всліпу”. То була прикра поразка.

Наполеглива праця, місія, відкрили йому очі на вірне розуміння цілей життя і, завдяки старанній підготовці, він, зрештою, подолав наслідки того безрозсудного часу. Навіть сьогодні, мені ще сняться кошмари про заняття з хімії.

На щастя, Господь показав нам, як уникати подібної нерозсудливості. Він сказав:

“Прислухайтеся, о ви, люди Моєї Церкви. … Прислухайтеся, ви, люди здалеку; і ви, що на островах у морі, слухайте разом. …

Готуйтеся, ви, готуйтеся, ви, до того, що має прийти, бо Господь близько”².

Учення про Друге пришестя Месії дає нам чудовий привід підготуватися і жити праведно. Небесний Батько знає, що обіцяні винагороди заохочують Його дітей чинити праведні справи, а обіцяні покарання “відбивають” бажання чинити зло. Такими є одкровення стосовно Другого пришестя нашого Господа³.

У цих одкровеннях говориться про ознаки й дива на землі та в небесах. В них йдеться про важкі часи і значні, тривалі події, що мають статися. І найголовніше, ми отримали ці божественні обіцяння:

“Господь матиме владу над Своїми святими, і царюватиме посеред них”⁴.

“Щоб через Моє провидіння, не зважаючи на лихо, яке зійде на вас, Церква могла стояти незалежною над усіма іншими створіннями, нижчими целестіального світу”⁵.

І “якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся”⁶.

Ці обіцяння спонукають носіїв священства підготувати себе і свої сім’ї до пришестя Господа⁷. Не слід впадати у відчай через події, що вестимуть до Другого пришестя. Давайте натомість сповнимося вдячності за розуміння того, що має відбутися. Будьмо ж вдячні за те, що ми відповідальні за власне життя і є управителями Господа над тим, що Він доручив нам⁸. Формула успіху є простою: Будьте відданими. Звільніть своє життя від ярма. Складайте про запас.

Будьте відданими. Як носії священства, ми вчимося бути лагідними і казати добрі слова. Ми—чоловіки, сповнені молитвою. Ми дотримуємось святості Дня суботнього і знаємо Слово Бога. Ми сплачуємо десятину, постимося і сплачуємо щедрі пожертвування від посту. Ми дотримуємося завітів і присвячуємо наше життя розбудові Божого царства.

І ще, брати, ми складаємо про запас! Завдяки цьому, “Господь матиме владу над Своїми святими, і царюватиме посеред [нас]”⁹.

Звільніть своє життя від ярма. Як мужі Божі, ми навертаємось від надмірності до того, що напучує, бо “те, що не напучує, не є від Бога”¹⁰. Якщо справи, заходи, прагнення чи розклад не дають нам змоги надавати Богу найбільшого пріоритету, ми повинні переглянути їх і звільнити своє життя від ярма¹¹. Якщо у нас є борги, ми сплачуємо їх і намагаємося, по можливості, жити без них.

І, брати, ми складаємо про запас! Тоді, “через провидіння [Господа], не зважаючи на лихо … Церква [і її члени] … стояти[муть] незалеж[ними]…”¹².

Складайте про запас. Дружини активно допомагають у цій роботі, але їм потрібні чоловіки, які очолюватимуть її. Дітям потрібні батьки, які допоможуть їм залучитися до цієї праведної традиції. Вони, в свою чергу, навчатимуть цього своїх дітей і їхні запаси не скінчуватимуться.

Одним з важливих принципів євангелії є підготовка до скрутних часів. Праця, старанність і заощадливість—це складові царського порядку життя. Пам’ятаймо ж ці слова Павла: “Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного”¹³.

Перед нами сидять три верховні первосвященики, які складають Перше Президентство Церкви.

Президент Джеймс Е. Фауст, другий радник, нам каже: “Кожен батько і мати є відповідальними за сімейні запаси. Вони повинні зберігати усе, що буде потрібно їхній сім’ї на випадок надзвичайної ситуації … [і] Бог підтримає нас у часи випробувань”¹⁴.

Президент Томас С. Монсон, перший радник, нам каже: “Набагато більше людей могло б виплисти зі штормових хвиль економічних негараздів у своєму житті, якби вони зберігали річний запас їжі … і не мали боргів. Сьогодні ми бачимо, що багато хто дотримувався цієї поради абсолютно навпаки: у них є принаймні річний запас боргів і зовсім ніякої їжі”¹⁵.

Президент Гордон Б. Хінклі, пророк Господа, каже нам:

“Найкращим місцем для запасів їжі … є наші домівки. …

Ми можемо почати з досить невеликого. Ми можемо почати з запасу їжі на тиждень і поступово доводити його до місячного запасу, а потім трьохмісячного. … Я боюся, що надто багато людей вважають, що довгостроковий запас їжі є неможливим, тому вони зовсім не докладають зусиль до його складення.

Починайте з малого і постійно просувайтеся до розумної мети”¹⁶.

Натхненна підготовка базується на фундаменті віри в Ісуса Христа, послушності та заощадливому житті. Членам Церкви не слід удаватися в крайнощі, натомість їм слід зробити перший крок.

Ми закликаємо носіїв священства робити достатній запас, щоб ви і ваша сім’я змогли встояти у часи мінливостей долі. Будь ласка, пересвідчіться, що ваші підопічні отримали обидва посібники Приготуйте кожну потрібну річ. Заохочуйте їх вже зараз готуватися до похмурих фінансових днів майбутнього.

Провідники священства, заохочуйте Товариство допомоги сприяти розвитку сімейної підготовленості і домашнього господарювання. Жінкам Церкви потрібна ваша підтримка і вони діятимуть під вашим проводом.

Заохочуйте членів Церкви регулярно потрохи поповнювати домашні запаси основними видами корисних продуктів і якісною питною водою. Їм слід відкладати гроші, навіть якщо це буде по кілька монет щотижня. Завдяки такому скромному підходу вони невдовзі матимуть кількамісячний резерв. З часом вони зможуть докласти більших зусиль і створити довгостроковий запас, додаючи до нього зернові, бобові та інші життєво важливі продукти, що допоможуть вижити при відсутності іншої їжі¹⁷.

Докладаючи найкращих зусиль, ми можемо бути певні, що “дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії”¹⁸. Ми отримаємо більшу мудрість, безпеку, спокій розуму і особисте благополуччя. Ми маємо бути підготовленими, і оскільки ми підготовлені—ми “не злякає[мося]”¹⁹.

На завершення я хотів би представити вам сім’ю: Луку і Патрицію Ваккароно. Вони мешкають у невеличкому містечку в Італії, поблизу Рима. Нещодавно в листі вони написали:

“Після певного досвіду ми вирішили, що важливо створити запас всього необхідного. Інколи нам слід змінювати свої звички щодо вживання деяких продуктів. …

Відчуття спокою і прагнення бути відданими заповіді, яку Господь дав через сучасного пророка, допомагають нам відчувати Святий Дух,… не боятися і бачити, що ознаки часів Другого пришестя Господа є благословенням, а не чимось страшним. Ми радіємо їм. … Це дає нам наснагу бути відданими і витерпіти до кінця, спастися і здобути вічне життя”²⁰.

Наприкінці брат Ваккароно пише: “Перепрошую за мою англійську. Сподіваюсь ви зрозуміли, що саме я намагався вам пояснити”. Брате і сестро Ваккароно, ми зрозуміли, бо в писанні говориться: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”²¹. В ім’я Ісуса Христа, амінь.