Дух Скинії

46 років тому мене покликали помічником до Кворуму дванадцятьох, і тоді я вперше стояв за цією трибуною. Мені було 37 років. Мене оточували шановані й мудрі пророки і апостоли, “перед чиїми іменами”, як сказано в гімні, “ми всі благоговіємо” (“Oh, Holy Words of Truth and Love,” Hymns, no. 271). Я гостро відчував свою невідповідність покликанню.

Приблизно в той самий час тут, у Скинії, зі мною стався випадок, що став для мене визначальним. Він дав мені впевненість і сміливість.

У ті часи перед квітневою конференцією проводилася конференція Початкового товариства. Я увійшов через південний вхід у той час, коли великий хор Початкового товариства уже співав вступний гімн. Диригувала хором сестра Лу С. Гросбек, член генерального правління Початкового товариства. Діти співали:

Під час тихого співу дітей органіст, який розумів, що довершеність не привертає до себе уваги, не намагався бути солістом. Він уміло, майже непомітно переплітав натхненну, сповнену благоговіння мелодію, з дитячими голосами. Той момент став вирішальним. Він глибоко і назавжди закарбував у моїй душі те, що мені було потрібно найбільше і що підтримувало мене протягом наступних років.

Я відчував те, що, мабуть, відчув пророк Ілля. Він запечатав небеса через злочестя царя Ахава і втік до печери, щоб шукати Господа:

“Вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не у вітрі Господь. А по вітрі—трус землі, та не в трусі Господь.

А по трусі огонь,—і не в огні Господь. А по огні—тихий лагідний голос.

І сталося,—сказано в Писаннях,—як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери”, щоб говорити з Господом (1 Царів 19:11–13).

Я відчув щось таке, що, мабуть, відчували нефійці, коли перед ними явився Господь: “Вони почули голос, і линув Він нібито з небес; і вони кинули оком навколо, бо не зрозуміли голос, який почули; і цей голос не був ані грубим, ані гучним; проте, і незважаючи на те, що це був тихий голос, Він проникав у них аж до самого нутра, так що не було жодної часточки їхнього тіла, яку б це не змусило здригнутися; так, Він проникав у саму душу і запалював їхні серця” (3 Нефій 11:3).

Саме цей спокійний і тихий голос, який чули Ілля та нефійці, усвідомлював Джозеф Сміт, коли писав: “Ось так каже спокійний тихий голос, що шепоче і проникає крізь усе” (УЗ 85:6).

У той визначальний момент я зрозумів, що спокійний, тихий голос радше відчувається, аніж чується, і якщо я буду до нього прислухатися, то зможу добре служити у своєму покликанні.

Після цього я отримав запевнення, що Утішитель, Святий Дух, доступний кожному, хто відгукується на запрошення запитувати, шукати і стукати (див. Матвій 7:7–8; Лука 11:9–10; 3 Нефій 14:7–8; УЗ 88:63). Я зрозумів, що зі мною все буде гаразд. І з плином років так і сталося.

Я також дізнався, яка сила може критися в музиці. Коли її виконують з благоговінням, вона може прирівнюватися до одкровення. Гадаю, що часом вона зливається з голосом Господа, тихим, спокійним голосом Духа.

Будь-яка гідна музика має своє місце. І є величезна кількість місць, де її можна послухати. Але Скинія на Храмовій площі відрізняється від них усіх.

Покоління за поколінням Хор Скинії відкривав свою щотижневу трансляцію співом цих рядків, написаних Уільямом У. Фелпсом:

Понад 100 років тому Президент Уілфорд Вудрафф, якому в той час було 90 років, виголосив з цієї трибуни, можливо, останню свою промову. Серед присутніх був 12-річний Легранд Річардс. Його батько Джордж Ф. Річардс (пізніше висвячений на апостола), привів свого хлопчика до Скинії, щоб послухати братів-провідників Церкви. Легранд ніколи не забув того досвіду.

Понад 20 років ми зі старійшиною Леграндом Річардсом були дуже близькі. Коли йому було 96 років, те послання [почуте в 12 років] все ще зберігалося в його серці. Він не пам’ятав слів, сказаних президентом Вудраффом, але він ніколи не міг забути відчуттів, які викликали ті слова.

Часом я відчував присутність тих, хто будував і доглядав за Скинією. За допомогою музики і натхненних слів ті, хто жили раніше, підтримували простоту євангелії та свідчення про Ісуса Христа. Те свідчення було маяком у їхньому житті.

Великі події, що стали доленосними для Церкви, відбувалися тут, у Скинії на Храмовій площі.

Кожен президент Церкви, за винятком Джозефа Сміта і Бригама Янга, був підтриманий на урочистому зібранні у цій Скинії. Подібним же чином порядок підтримки повторюється щорічно на генеральній конференції і повторно виконується в кожному колі, приході та філії, як вимагається згідно з одкровенням.

Господь сказав: “Не буде дано нікому йти, щоб проповідувати Мою євангелію, або розбудовувати Мою Церкву, якщо його не буде висвячено тим, хто має повноваження, і Церкві не буде відомо, що він має повноваження і що його було належним чином висвячено главами Церкви” (УЗ 42:11).

Таким чином, жоден незнайомець не може прийти до нас, заявити, що має повноваження і спробувати звести Церкву на манівці.

Тут у 1880 році було прийнято Дорогоцінну Перлину як один з Головних трудів Церкви.

Тут також було додано два одкровення до Головних трудів, відомі зараз як розділи 137 і 138 в книзі Учення і Завіти. У розділі 137 описано видіння, в якому пророк Джозеф Ф. Сміт бачив, як Спаситель приходив до духів померлих.

Тут у 1979 р. після багаторічної підготовки Церкві було представлено видання Біблії, перекладеної за часів короля Джеймса з допоміжними матеріалами для святих останніх днів.

Тут було оголошено про нове видання Книги Мормона, Учення і Завітів та Дорогоцінної Перлини.

На генеральній конференції 1908 р. Президент Джозеф Ф. Сміт зачитав 89 розділ Учення і Завітів—Слово мудрості. Потім він, обоє його радників і президент Кворуму дванадцятьох у своїх виступах зверталися до єдиної теми—Слово мудрості. Після цього одностайним голосуванням члени Церкви прийняли цей закон.

Те одкровення починається так: “Внаслідок зла та злих намірів, які існують і будуть існувати в серцях змовників в останні дні, Я попередив вас і застеріг вас, давши вам це слово мудрості через одкровення” (УЗ 89:4).

Воно є щитом і охороною для людей, особливо для нашої молоді. Воно стає частиною “повної зброї”, обіцяної Богом у одкровеннях, щоб захищати їх від “вогненних стріл” супротивника (див. УЗ 27:15–18).

Церква і кожен її член завжди був, є і буде під облогою супротивника. Він заглушатиме, навіть знищуватиме тихий, спокійний голос за допомогою гучної і різкої музики з такої ж якості словами, які неможливо зрозуміти, або, що гірше, можливо зрозуміти. Він настійливо буде зводити нас на манівці, вигадуючи нові й нові спокуси.

У Скинії через одкровення Господь пояснив порядок священства і завдяки цьому було відчинено двері для виповнення заповіді Спасителя нести євангелію “кожному народу, і коліну, і язику, і людям” (УЗ 133:37) і робити все, щоб Церкву було серед них встановлено.

Тут Книга Мормона отримала ще один підзаголовок—“Ще одне свідчення про Ісуса Христа”. З того часу, хто б не відкривав цю книгу, прочитавши лише заголовок, знатиме, про що йдеться в цій книзі.

Учення, проповіді, музика, відчуття і Дух у цій священній будівлі з такою ж силою передаються до величного Конференц-центру, розташованого поруч, де їх чують десятки тисяч чоловік; вони перекладаються на десятки мов, і пересилаються до зібрань по всьому світу.

І навіть більше цього, Дух входить у домівки багатьох мільйонів святих останніх днів. У тих домівках батьки моляться про благополуччя своїх дітей. Чоловіки, жінки і, як обіцяно у Книзі Мормона, навіть малі діти можуть отримати свідчення про Ісуса Христа (див. Мосія 24:22; Алма 32:23; 3 Нефій 17:25) і про Відновлення Його євангелії.

Ця Скинія на Храмовій площі є “домом молитви, домом пощення, домом віри, домом слави і Бога, саме [Його] домом” (УЗ 109:16). Ті, кого покликають промовляти, виступати на концерті, несучи слово, музику чи народні традиції, повинні виконувати те, що є гідним.

Писання застерігають нас, що пошуки слави людської неухильно зводять нас з єдиного безпечного шляху, яким варто іти у цьому житті (див. Іван 12:43; 1 Нефій 13:9; 2 Нефій 26:29; Геламан 7:21; Мормон 8:38; УЗ 58:39). І Писання відкрито попереджають, що чекає на нас, якщо ми “жада[ємо] почестей людських” (УЗ 121:35).

Не таке велике значення має те, що ми чуємо у проповідях, як те, що ми відчуваємо. Святий Дух може підтверджувати всім, хто підвладний Його впливові, що послання є істинними, що ця Церква є Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Скинія стоїть тут, поруч з храмом, як якір, і стала символом Відновлення. Вона була побудована дуже бідними і дуже, дуже звичайними людьми. Зараз вона відома по всьому світові.

Хор Скинії, який знають за назвою цієї будівлі, протягом багатьох років знають як голос Церкви. Нехай він ніколи не відійде чи не дозволить себе відвести від головної місії, яку він виконував протягом поколінь.

Протягом поколінь хор відкривав і закривав кожну передачу натхненним посланням, основаним на принципах і прив’язаним до вчення про Відновлення, починаючи зі вступного гімну “Заспіваймо гімни знов” (Гімни, № 79) і завершуючи гімном “Життєдайна роса” (Гімни, № 78).

Хор знають у світі як осередок гідної музики і високої культури. Але понад усе він є прапором Відновлення євангелії Ісуса Христа. Це просте свідчення глибоко і назавжди запало в мою душу в цій будівлі завдяки дітям Початкового товариства, які співали благоговійними проникливими голосами.

Нехай Бог благословляє цю священну будівлю і все, що відбувається в її стінах. Ми такі вдячні, що її було відновлено і відремонтовано, при цьому не втрачено її священну суть.

Старійшина Парлі П. Пратт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, прочитав ці слова з 121 розділу Учення і Завітів: “Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно; тоді зміцніє твоя впевненість у присутності Бога; і вчення священства зрошатиме тобі душу, як роса з неба.

Святий Дух буде твоїм постійним супутником, а твій скіпетр—незмінним скіпетром праведності й істини; і твоє владарювання буде вічним владарюванням, і само по собі проливатиметься на тебе віковічно” (УЗ 121:45–46).

Глибоко зворушений, Парлі П. Пратт перевтілив свої думки у гімн, який насправді є молитвою. Протягом багатьох років Хор Скинії закривав ним щотижневу трансляцію:

Я додаю своє свідчення, що Ісус є Христос, що це—Його дім. Я кажу про це в такий священний день освячення у ім’я Ісуса Христа, амінь.