Старійшина Октавіано Теноріо
Сімдесятник
Старійшина Октавіано Теноріо Домінгес знає, що обряди храму змінюють життя. Вони змінили його життя, і він бачив, як вони змінюють життя інших. “Залишайтеся поруч із храмом”,—закликає він.
Народжений 31 жовтня 1942 року в сім’ї Октавіано Теноріо та Флори Домінгес де Теноріо в Тілапані, Веракрус (Мексика), він приєднався до Церкви, коли його сім’я переїхала до Ріо-Браво на півночі Мексики.
Отримавши диплом фахівця з бухгалтерського обліку та підприємництва, він познайомився з Розою Ельвою Валенсуелою Гонсалес в Мехіко, де вони зараз і мешкають. Вони запечаталися 4 січня 1974 року в храмі в Месі, шт. Арізона, і є батьками п’ятьох дітей.
На початку кар’єри старійшини Теноріо до нього звернулися із пропозицією обійняти посаду менеджера церковного Генеалогічного сервіс-центру в Мехіко. Будучи успішним у своїй роботі у видавничому бізнесі, він не міг зважитися прийняти цю нову посаду. Але після низки духовних подій він усвідомив, що саме цією роботою йому слід зайнятися.
“Вона змінила моє життя”,—каже він. Вона привела до життя, тісно пов’язаного із сімейно-історичною і храмовою роботою.
Пропрацювавши сім років на тій посаді і одночасно служачи президентом колу, він отримав покликання першого літописця та запечатувача в храмі в Мехіко. Він залишив храм, щоб очолити місію в Тукстла-Гутієррес (Мексика). Згодом він керував територіальними відділами Членських записів, Матеріального забезпечення і Служби благополуччя, одночасно служачи регіональним представником, а згодом—територіальним сімдесятником.
Старійшина Теноріо згодом знову став літописцем храму в Мехіко, коли закінчився термін служіння його наступника.
“Храм був величезною частиною мого життя,—каже він, засмучений перспективою відкликання, але вдячний за можливості служити, які несе покликання в Першому кворумі сімдесятників.—Я вважаю, що саме завдяки храмовим обрядам ми можемо знайти справжнє щастя”.