Чудо Святої Біблії

Мої брати і сестри, Свята Біблія—це чудо! Це чудо, що 4000 років біблійної історії—священної та мирської—були записані і збережені пророками, апостолами та натхненними церковними діячами.

Це диво, що в нас є могутнє вчення Біблії, її принципи, поезія та історія. Але перш за все, це велике чудо, що ми маємо описання життя, священнослужіння, а також слова Ісуса, і все це було захищено в часи середньовіччя і в часи конфліктів незліченних поколінь, щоби ми могли мати це сьогодні.

Це чудо, що Біблія в буквальному значенні містить на своїх сторінках навертаючий, цілительний Дух Христа, який привертав серця людей протягом століть, спонукаючи їх молитися, вибирати праведні шляхи і шукати їхнього Спасителя.

Свята Біблія—це гарне словосполучення. Вона свята, бо навчає нас істині, свята, бо зігріває нас своїм духом, свята, бо вона навчає нас, як пізнати Бога і розуміти Його справи з людьми, і свята, бо вона несе на своїх сторінках свідчення про Господа Ісуса Христа.

Авраам Лінкольн так сказав про Біблію: “Ця Велика Книга … є найкращим даром, який Бог дав людині. Усе те добре, що Спаситель дав світові, було передано через цю книгу. Якби не вона, ми б не могли відрізняти правду від кривди” (Speeches and Writings, 1859–1865 [1989], 628).

Це не випадковість і не збіг обставин, що в нас сьогодні є Біблія. Праведні люди відчували спонукання Духа записувати і те священне, що вони бачили, і ті натхненні слова, які вони чули і які казали самі. Інші віддані люди відчували спонукання захищати і зберігати ці літописи. Такі люди, як Джон Уайкліф, відважний Уільям Тиндейл та Йоханнес Гутенберг відчули спонукання всупереч сильній протидії перекласти Біблію на ту мову, яку б розуміли люди, і видати її як книги, які б могли читати люди. Я вірю, що навіть богослови короля Джеймса мали духовні спонукання у своїй перекладацькій роботі.

Середньовіччя було темними століттями, тому що світло євангелії було приховано від людей. У них не було апостолів або пророків, і доступу до Біблії в них також не було. Духівництво зберігало Писання засекреченими та недоступними для людей. Ми багато чим завдячуємо відважним мученикам і реформаторам, таким як Мартін Лютер, Джон Кальвін і Ян Гус, які вимагали свободи поклоніння і доступності святих книг для людей.

Уільям Тиндейл віддав своє життя, бо так глибоко вірував у силу Біблії. Він казав: “Природа Божого слова така, що якщо хтось читає його, або чує, як його обґрунтовують та обговорюють в його присутності, то це почне негайно робити його кращою людиною—кожного дня, аж доки він не виросте в досконалу людину” (in S. Michael Wilcox, Fire in the Bones, : William Tyndale—Martyr, Father of the English Bible [2004], xv).

Чесне, ретельне дослідження Біблії дійсно робить нас кращими і кращими, і ми маємо завжди пам’ятати тих незчисленних мучеників, які пізнали її силу і які віддали свої життя, щоб ми могли знайти в її словах шлях до вічного щастя і мир, що несе царство нашого Небесного Батька.

Хоч ці ранні християнські реформатори погоджувалися між собою багато в чому, вони так і не знайшли згоди в багатьох положеннях учення. Результатом цього стало утворення численних християнських деномінацій. Роджер Уільямс, один з перших захисників свободи релігії дійшов висновку що на землі “не було законно організованої Церкви, ані жодної особи, уповноваженої виконувати жодний церковний обряд; і не може їх бути, доки великий Глава Церкви, на пришестя Якого він чекав, не пошле нових апостолів” (див. William Cullen Bryant, ed., Picturesque America; or, the Land We Live In, 2 vols. [1872–1874], 1:502).

Десятки мільйонів людей прийшли до віри в Бога та в Ісуса Христа, шукаючи істину в Святій Біблії. У незліченної кількості цих людей не було нічого, крім Біблії, щоби підживлювати і скеровувати їхню віру.

Завдяки зусиллям реформаторів Біблія прийшла в домівки. “Слово Боже читали і на сімейних вечорах бідняків, і у вітальнях людей заможних” (John A. Widtsoe, Conference Report, Apr. 1939, 20).

Мільйони сімей об’єднувалися у своїх пошуках Церкви Ісуса Христа через вивчення Біблії. Однією з таких сімей у північній частині шт. Нью-Йорк на початку ХІХ століття була сім’я Джозефа Сміта старшого. Одним з його синів був Джозеф Сміт молодший, який досліджував Біблію, прагнучи дізнатися яка саме з багатьох деномінацій була такою самою, як та Церква, що організував Ісус Христос. Слова Біблії спонукали його помолитися, щоби отримати більше духовне світло і знання від Бога. Рішучо налаштований шукати мудрості, обіцяної в Святих Писаннях, Джозеф став навколішки у смиренній молитві ранньою весною 1820 р. О, яке чудове світло та істина були пролиті на нього того дня, коли він побачив славетне явлення Бога Батька та Господа Ісуса Христа! Бог знову покликав пророка, як Він це робив у дні Ноя, Авраама і Мойсея.

Наскільки вдячними ми повинні бути за Святу Біблію! В ній ми вивчаємо не тільки про життя і вчення Христа, але й про Його Церкву і Його священство, а також про організацію, яку Він установив і яку назвав Церквою Ісуса Христа в ті давні дні. Ми віримо в ту Церкву, і ми віримо, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є тією самою церквою, відновленою на землі в повноті і з тією самою організацією й тим самим священством.

Без Біблії ми б нічого не знали про Його тодішню Церкву, і ми б не мали повноти Його євангелії сьогодні.

Я люблю Біблію, її учення, її уроки, її дух. Я люблю повчальні, глибокі історії Старого Завіту та великих старозавітних пророків, які свідчили про пришестя Христа. Я люблю описання новозавітних апостольських подорожей та чудес і листи Павла. Більш за все я люблю свідчення про слова, приклад і Спокуту Спасителя Ісуса Христа. Я люблю бачення майбутнього і відчуття миру, що приходить, коли читаєш Біблію.

Брати і сестри, я впевнений, що багато хто з вас чув, як люди кажуть: “Мормони не християни, бо в них є їхня власна Біблія—Книга Мормона”. Усім тим, хто тримається цієї помилки, ми кажемо, що віримо в Господа Ісуса Христа як в нашого Спасителя і Творця нашого Спасіння і що ми віримо в Святу Біблію, благоговіємо перед нею і любимо її. У нас дійсно є додаткові Священні Писання, включаючи Книгу Мормона, але вони підтримують Біблію, ніколи не замінюючи її.

Ісус навчав, що ми повинні “дослід[жувати] Писання; бо … вони свідчать про Мене” (Іван 5:39). Ці слова дають розуміння і натхнення усім тим, хто щиро прагне пізнати і зрозуміти істину про Ісуса Христа. У Писаннях є багато історій, доктрин, розповідей, проповідей та свідчень, які всі зрештою зосереджені на вічному Христі та Його фізичній та духовній місії для дітей Небесного Батька.

Члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів вірують, що “Усе Писання Богом натхнене, і корисне” (2 Тимофію 3:16). Ми любимо Біблію та інші Писання. Це може здивувати деяких людей, які, можливо, не знають про нашу віру в Біблію як у слово Боже, дане через одкровення. Це один із стовпів нашої віри, могутнє свідчення про Спасителя і про постійний вплив Христа на життя тих, хто поклоняється Йому і слідує за Ним. Чим більше ми читаємо і вивчаємо Біблію та її учення, тим ясніше ми бачимо доктринальні опори відновленої євангелії Ісуса Христа. Ми схильні любити ті Писання, з якими проводимо час. Можливо, нам варто збалансувати наше вивчення, щоби любити і розуміти всі Писання.

Особливо ви, молоді люди, не допускайте знецінення Святої Біблії у ваших очах. Це священне, святе описання життя Господа. У Біблії воно на сотні сторінок більше, ніж у всіх наших інших Писаннях разом. Це фундамент усього християнства. Ми не критикуємо і не принижуємо вірування інших людей. Наша велика відповідальність як християн—ділитися з усіма синами і дочками Бога усім, що Він відкрив.

Ті, хто приєднується до цієї Церкви, не втрачають своєї віри в Біблію —вони зміцнюють її. Книга Мормона не вихолощує, не принижує і не применшує важливість Біблії. Навпаки, вона розширює, продовжує і підносить її. Книга Мормона свідчить про Біблію і обидві книги свідчать про Христа.

Першим завітом Христа є біблійний Старий Завіт, який прорікав і пророкував пришестя Спасителя, Його надзвичайне життя і Його визвольну Спокуту.

Другий біблійний завіт Христа—це Новий Завіт, який описує Його народження, Його життя, Його священнослужіння, Його євангелію, Його Церкву, Його Спокуту і Його воскресіння, а також свідчення Його апостолів.

Третім завітом Христа є Книга Мормона, яка також прорікає пришестя Христа, стверджуючи свідчення Біблії про Його спасительну Спокуту, а тоді відкриває відвідання воскреслим Господом іншої півкулі Землі. Ось підзаголовок Книги Мормона, пояснюючий її мету, який надруковано на обкладинці кожного примірника—“Ще одне свідчення про Ісуса Христа”.

Кожний з цих трьох завітів є частиною одного великого, нероздільно цілого Господнього слова, даного в одкровенні Його дітям. Вони містять слова Христа, бенкетувати якими нас запрошено, що є засобом набуття права на вічне життя (див. 2 Нефій 31:20). Ті, хто вважають, що одна частина є важливішою або істиннішою за інші, втрачають частину краси й довершеності канону давніх Писань.

І ті, хто думає, що члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів не вірують в Ісуса Христа або в Біблію, мають без суєти спробувати зрозуміти Церкву, важливість її назви і силу її послання.

Мене дивують ті, хто схильний піддавати сумнівам віру цієї Церкви в Біблію і те, що ми є християнами. Назва цієї Церкви—Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Під час останньої генеральної конференції, що проходила тут, у цій будівлі, провідники нашої Церкви цитували Біблію майже 200 разів. Ця Церква організована і діє як та Церква, яку Христос і Його апостоли встановили в новозавітні часи. На цій сцені сьогодні сидять пророк і апостоли Господа Ісуса Христа.

Я складаю урочисте свідчення, що ми істинно й безкомпромісно віримо в Господа Ісуса Христа і в Його слово, дане в одкровеннях Святої Біблії. Ми не тільки віримо в Біблію, ми намагаємося слідувати її повчанням і викладати її послання. Послання наших місіонерів—це Христос, Його євангелія, Його Спокута, і Писання є текстом цього послання. Ми кажемо всім людям: “Ми простягаємо до вас нашу любов і запрошуємо вас прийти. Ділімося всім, що відкрив Бог”.

Мої брати і сестри, ми маємо допомагати всім людям, включаючи членів нашої Церкви, розуміти силу і важливість Святої Біблії. Біблія є Писанням, що допомагає нам і всьому людству приймати Ісуса Христа як нашого Спасителя. Хай Бог благословить нас бажанням і здатністю приймати і любити Його вчення— і це моя смиренна молитва, в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.