Рубіж повернення

Сатана, “батько усякої неправди” (2 Нефій 2:18), “батько суперечок” (3 Нефій 11:29), “творець усякого гріха” (Геламан 6:30) і “ворог Богові” (Мороній 7:12), направляє сили зла на те, аби переконати нас, що цей принцип спрацьовує завжди, коли ми згрішили. Писання називають його тим, хто “оскаржує”, тому що він хоче, щоб ми почували себе за межею прощення (див. Об’явлення 12:10). Сатана хоче, аби ми думали, що якщо ми згрішили, то перетнули “рубіж неповернення”, тобто, що запізно змінювати свій курс. У нашому прекрасному, і в той же час бентежному світі, як би сумно це не було, таке ставлення є джерелом великого смутку, горя і болю для сімей, подружніх пар і людей особисто.

Сатана прагне підробити роботу Бога, і цим він може обманути багатьох. Щоб ми втратили надію, були у відчаї (як він сам) і вірили, що прощення немає, Сатана навіть може підтасувати слова з Писань, які говорять про справедливість Бога, і показати, що милості немає.

Захист від впливу диявола здобувається завдяки євангелії Ісуса Христа. Це—добра новина, що Ісус Христос виконав досконалу Спокуту за все людство. Це—послання любові, надії і милості, що відбулося примирення людини з Богом.

Гріх—це свідоме порушення небесного закону. Спокута Ісуса Христа є даром від Бога Його дітям, щоби виправити і подолати наслідки гріха. Бог любить усіх Своїх дітей, і Він ніколи не припинить любити нас і надіятися на нас. План нашого Небесного Батька простий, Його обіцяння—великі: “Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб … світ спасся” (Іван 3:17).

Христос прийшов, щоб спасти нас. Якщо ми взяли хибний курс, Спокута Ісуса Христа може запевнити нас, що гріх—не рубіж неповернення. Безпечне вороття можливе, якщо ми ідемо за планом Бога щодо нашого спасіння.

Ми отримали цей план від найвищої влади у всесвіті—Самого Бога, нашого Небесного Батька. Цей план був складений до заснування світу. Це—великий план щастя, план милості, план викуплення, план спасіння. Цей план дозволяє нам пережити фізичне існування (включаючи земне життя, час випробування), повернутися в присутність Бога і жити у вічному щасті і вічній славі. Це пояснюється у доктринах відновленої євангелії Ісуса Христа.

Дотримання цього плану має прекрасні вічні наслідки для нас особисто, для наших сімей, прийдешніх поколінь і навіть поколінь, що вже минули. План включає божественне примирення і прощення.

Ми визнаємо, що “всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Римлянам 3:23), але також ми проголошуємо з твердістю, що покаяння і прощення можуть бути такими же реальним, як і гріх.

Спокута Ісуса Христа ставить кожну особу відповідальною за свій власний гріх. Ми подолаємо наслідки особистих гріхів, звернувшись за благословеннями і перевагами Спокути.

Президент Девід О. Маккей сказав: “Кожен принцип і обряд євангелії Ісуса Христа є особливим і важливим, … але немає принципу важливішого для спасіння людського роду, ніж божественний і вічний принцип покаяння” (Gospel Ideals [1953], 13).

“Бо спасіння не прийде до жодного, … тільки через покаяння і віру в Господа Ісуса Христа” (Мосія 3:12).

Не саме по собі покаяння спасає людину. Це кров Ісуса Христа спасає її. Спасіння приходить до нас не лише через щиру і чесну зміну нашої поведінки, але “благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити” (2 Нефій 25:23). Справжнє покаяння, однак, є необхідною умовою, щоб прощення Боже прийшло в наше життя. Справжнє покаяння робить з “найтемнішої ночі яскравий день” (Spencer W. Kimball, The Miracle of Forgiveness [1969], 362).

Щоби покаятися, нам потрібна тверда віра в Христа. Наша віра має включати “правильне уявлення про характер, досконалість і риси [Бога]” (Lectures on Faith [1985], 38). Якщо ми віримо, що Бог знає все, що Він люблячий і милостивий, ми зможемо беззастережно покластися на Нього в нашому спасінні. Віра в Христа змінить наші думки, уявлення і поведінку, що не в гармонії з волею Бога.

Щире покаяння повертає нас до праведних дій. Щоб щиро покаятися, ми мусимо визнати свої гріхи і відчувати докори, тобто смуток для Бога, і сповідатися в тих гріхах Богові. Якщо наші гріхи серйозні, ми також мусимо сповідатися в них уповноваженому провідникові священства. Нам слід просити у Бога прощення і робити все можливе, щоб виправити всю шкоду, якої могли завдати наші дії. Покаяння означає зміну розуму і серця—ми припиняємо робити погане і починаємо чинити правду. Це приносить нам оновлене ставлення до Бога, себе і життя взагалі.

Щире покаяння благословляє наше життя наслідками Спокути: ми відчуваємо прощення від Бога і Його мир, а почуття провини і смутку уходять; ми повніше відчуваємо вплив Духа; і ми стаємо більш готовими жити з нашим Небесним Батьком.

Президент Спенсер В. Кімбол учив: “Суть дива прощення в тому, що воно приносить мир стурбованій, неспокійній, розчарованій, можливо навіть змученій душі. … Бог витре … сльози болю, і докори сумління, … і страх, і почуття провини” (The Miracle of Forgiveness, 363, 368).

Ісус обіцяв: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! … Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27).

Пророк Алма, який піднявся від гріха до щастя завдяки прощенню Бога, проголосив: “Злочестивість ніколи не була щастям” (Алма 41:10). Він відчув страшний біль гріха, але він також із захватом говорив про щастя, яке супроводжує щире покаяння і прощення: “Так, я кажу тобі, … не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість” (Алма 36:21). На завершення Алма додав могутню і мудру пораду всім, хто шукає прощення: “А тепер … я бажаю, щоб це вже не бентежило [вас] більше, і нехай тільки гріхи ваші бентежать [вас], таким збентеженням, яке приведе [вас] до покаяння” (Алма 42:29).

Президент Гарольд Б. Лі сказав: “Коли ви зробили все, що у ваших силах, щоб подолати помилки, і вирішили у серці, що ніколи не повторите їх знов, тоді … душевний спокій [може прийти до вас], і через це ви знатимете, що ваші гріхи прощено вам” (in “Law of Chastity Vital, Girls Told,” Church News, Sept. 2, 1972, 7).

Як тільки ми по-справжньому покаємося, Христос забере тягар наших гріхів. Ми самі дізнаємося, що були прощені й очищені. Святий Дух підтвердить це нам; Він той, хто очищує. Жодне інше свідчення про прощення не буде кращим.

Господь сказав: “Того, хто кається й виконує заповіді Господа, буде прощено” (УЗ 1:32; курсив додано). “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28). “Будь вірним і старанним, … і Я оточу тебе руками Моєї любові” (УЗ 6:20).

І Він проголосив: “Ось, хто покаявся у своїх гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше” (УЗ 58:42).

Сатана буде намагатися змусити нас повірити, що наші гріхи не прощено, бо ми їх пам’ятаємо. Сатана—брехун, він прагне замилити нам очі і звести зі шляху покаяння і прощення. Бог не обіцяв, що ми не будемо пам’ятати свої гріхи. Ці спогади допоможуть нам не припускатися таких же помилок знову. Але якщо ми будемо відданими і вірними, пам’ять про наші гріхи з часом танутиме. Це складова необхідного процесу зцілення й освячення. Алма свідчив, що коли він заволав до Ісуса про милість, то все ще пам’ятав про свої гріхи, але спогади про них більше не мучили і не пригнічували його, адже він знав, що його прощено (див. Алма 36:17–19).

Наш обов’язок—уникати всього, що воскрешатиме старі грішні спогади. Коли ми постійно “із скрушеним серцем і упокореним духом” (3 Нефій 12:19), то можемо сподіватися, що Бог “не пам’ята[тиме наші гріхи] більше”.

Ісус учив нас цій вічній істині, коли показував, як молитися: “Прости нам борги наші, як ми прощаємо боржникам нашим. … Бо, якщо ви прощаєте людям їхні провини, ваш Небесний Батько також простить вам; Але якщо ви не прощаєте, … не простить вам і ваш Батько ваші провини” (3 Нефій 13:11, 14–15).

Отже, прощати є передумовою отримання прощення для себе.

Заради нашого ж блага нам потрібна духовна мужність, щоб прощати і просити вибачення. Душа ніколи не поводиться благородніше і відважніше, ніж коли ми прощаємо. Це стосується і прощення себе.

Кожен з нас перебуває під проголошеним Богом обов’язком проявляти милість і прощати одне одного. Ця Христова риса конче потрібна в наших сім’ях, подружньому житті, у приходах і колах, у громадах і країнах.

Ми відчуємо радість прощення у своєму житті, якщо готові вільно принести таку ж радість іншим. Порожніх слів недостатньо. Нам слід очистити серце і розум від гірких почуттів і думок і дозволити увійти світлу й любові Христа. Із цим Дух Господа наповнить наші душі радістю, що супроводжує божественний душевний спокій (див. Мосія 4:2–3).

Мої дорогі брати і сестри, дорогі юні друзі! Коли капітан екіпажу далекомагістрального літака перетинає рубіж повернення і коли зустрічні вітри надто сильні або висота польоту надто низька, він може бути змушений направити літак в інший аеропорт, а не аеропорт призначення. В подорожі життям до нашого небесного дому все інакше. Де б ви не опинилися в цій подорожі, які б випробування не зустріли, завжди є рубіж повернення, завжди є надія. Ви є керманичами свого життя, і Бог склав план, щоби безпечно привести вас назад до Нього—вашого небесного пункту призначення.

Дар Спокути Ісуса Христа благословляє нас у всі часи і в усіх місцях можливістю покаяння і прощення. Завдяки цьому дарові кожному з нас доступна можливість повернутися безпечно, зійшовши з лихого курсу гріха.

За це я дякую нашому Небесному Батькові і про це я складаю свідчення з усім серцем і всією душею, в ім’я Ісуса Христа, амінь.