Тест на відвагу Вірою подолати страх і прийняти рішення про шлюб

Я не впевнений, що можу назвати всі причини побоювань, але впевнений, що вкажу хоча б на кілька з них:

• Розваги в компанії друзів. Багато молоді опиняються “поза грою” в пошуках відповідного супутника життя, бо приділяють надто багато часу спілкуванню в компаніях друзів. Оскільки вони проводять час у групі, де є хлопці й дівчата, то помилково вважають, що докладають достатньо зусиль для пошуків вічного супутника життя. Але це не так. Спілкування у групі не дає можливості уважно придивитися до рис характеру та вивчити особистість окремої людини, що так необхідно для здійснення мудрого вибору.

• Побоювання припуститися помилки. Статистика розлучень добре відома. Деякі молоді люди пережили біль, спостерігаючи за тим, як розпадається шлюб їхніх батьків або друзів, чи самі пережили розлучення. Такі розриви стосунків завдали їм сильного удару. Іноді внаслідок цього вони не хочуть укладати шлюб, бо бояться, що знайдуть не “ту” людину.

• Юнацьке уникання відповідальності. Принаймні частина людей не бажає пристосовувати свої бажання й інтереси до бажань та інтересів іншої людини. Такий егоїзм, певним чином, спонукає деяких людей відкладати рішення про укладання шлюбу.

Якою б не була причина того, що людина боїться прийняти рішення стосовно шлюбу, це призводить до хибного мислення і позбавляє її впевненості в собі. У свою чергу, це спричиняє нездатність людини брати на себе повну відповідальність за прийняття цього рішення. Навіть якщо такий страх не призводить до відкладання або навіть уникання шлюбу, він може стати причиною інших помилок. Наприклад, дехто відносить подібне рішення до суто духовної сфери. Недооцінюючи свою власну відповідальність за прийняття рішення, вони чекають на знамення: наприклад, Бог Своїм перстом напише на стіні, або води моря розійдуться, або відбудеться якесь інше надприродне явище, за допомогою якого буде конкретно сказано, що така-то людина і є “тією”.

Деякі сподіваються, що хтось інший прийме за них рішення. Один президент колу в Університеті Бригама Янга сказав мені, що дуже часто молоді жінки покладаються на думку свого нинішнього кавалера, який каже, що він і є для неї “саме тим”. Інші покладаються на судження батьків—найчастіше батька,—який у минулому приймав за них рішення. У обох випадках людина уникає відповідальності за найважливіше рішення, яке вона приймає у житті.

Порада батьків, єпископа чи іншої шанованої людини є цінною. Але в кінці кінців ніхто не може—і не повинен— казати вам, що робити. Рішення про те, з ким брати шлюб, є суто особистим.

“Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона!” Пам’ятайте, що, прийшовши в це життя, ми, так би мовити, приречені закохатися. Тож не ускладнюйте цей процес! Пам’ятайте, що ви знаєте, і йдіть уперед, покладаючи довіру на Небесного Батька і на те, яка радість бути Його сином чи дочкою.

Залицяння—це час, коли двоє людей знайомляться. Це час, щоб зрозуміти людину, його чи її інтереси, звички і перспективи в житті та євангелії. Це час розповісти про свої прагнення та мрії, надії та побоювання. Це час перевірити, наскільки віддано людина живе за євангелією.

Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідає про колишнього місіонера, який ходив на побачення з молодою жінкою, що дуже йому подобалася. У нього були до неї сильні почуття, і він серйозно думав про одруження. Це було саме після того, як Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) порадив молодим жінкам носити лише одну пару сережок. Як розповідає старійшина Беднар, цей юнак терпляче чекав, коли молода жінка зніме зайву пару сережок, які були на ній. Але цього не сталося. З цієї та інших причин з важким серцем він перестав з нею зустрічатися.

Стосовно цього випадку старійшина Беднар сказав: “Мабуть… вам може здатися, що юнак був швидким на осуд, що керуватися у прийнятті вічного рішення, хоча й частково, такою, здавалося б, дрібницею—просто нерозумно або фанатично. Можливо, вам не подобається, що в прикладі головна увага приділяється молодій жінці, яка не послухалася поради пророка, а не на юнакові. [Але я просто хочу зазначити, що] справа зовсім не в сережках!”¹.

Хочу дати вам ще одну підказку. З огляду на цю історію побачень, будьте пильними, щоб не керуватися у своїх судженнях лише поверхневими враженнях. Під цим я маю на увазі, що не слід робити висновки, спираючись лише на те, чи відслужила людина місію повного дня і чи служить у певному покликанні у вашому приході. Це може, повинно бути і, як правило, є ознакою відданості, вірності й цілісності. Але не завжди. Тому-то вам і потрібно познайомитися з людиною. Добре вивчіть серце і характер людини, не покладаючись на судження інших або “послужний список у Церкві”.

Висновок такий: не робіть висновків стосовно певної людини доти, поки добре з нею не познайомитеся. Перше негативне враження може бути так само помилковим і хибним, як і перше позитивне враження. Будьте уважними, щоб не прогледіти діамант у неошліфованому алмазі і в той же час не спокуситися блиском фальшивого золота.

Лише після того як пройде достатньо часу і ви самостійно приймете рішення, спираючись на здоровий глузд, слід отримати підтвердження через молитву. Пам’ятайте, як і у випадку з будь-яким рішенням, шлюб—це ваш вибір. Господь буде сподіватися, що ви дійдете власних висновків. Як Він сказав Оліверу Каудері: “Ось, ти не зрозумів; ти вважав, що Я дам це тобі, тоді як ти не взяв на думку нічого, крім того, щоб просити Мене” (УЗ 9:7). Як тільки ви виконаєте свою частину, приділивши належну увагу побаченням і прийнявши попереднє рішення, будьте впевнені, що Небесний Батько відповість на ваші благання.

Господь очікує, що ви приймете рішення, керуючись здоровим глуздом. Він сподівається, що ви будете покладатися на своє природне почуття потягу до особи протилежної статі, з яким ви приходите у світ. Як тільки вашу увагу привернула така людина і ви достатній час розвивали дружні стосунки—залицялися, переконалися, що ця особа поділяє ваші цінності й саме з нею ви зможете бути щасливими в найінтимніших стосунках—тоді зверніться зі своїм питанням до Небесного Батька. Відсутність суперечливих почуттів може бути способом, у який Він каже, що у Нього немає заперечень проти вашого вибору.

З часу моєї рейнджерської підготовки минуло багато років. Багато води витекло з тих часів, коли я проходив тести на відвагу під час своєї військової служби. Але спогади про них і здобуті уроки все ще приносять свої наслідки. Ми здатні протистояти життєвим бурям і робити це краще, ніж нам здається. Головне—пам’ятати те, що ми знаємо.

“Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона”. Покладайте довіру на те, що ви вже знаєте! Тоді ви пройдете свій особистий тест на відвагу сміливо і достойно, а Господь неодмінно скерує вас на шляху.