Виклич швидку!

У 1991 році, вкриваючи наш дім дахом, я раптово відчув гострий біль у лівому оці. Мені здалося, що в око щось попало, але невдовзі почала боліти вся голова. Я продовжував працювати, доки мені не стало так погано, що я пішов у спальню відпочити.

Однак, як тільки я ліг, то відчув спонукання тихого спокійного голосу: “Вставай,—казав Дух.— Не засинай”.

Розмірковуючи над застереженням і думаючи, що слід зробити, я вирішив випити таблетку, яку моя мати приймає від мігрені. Я пішов у кімнату батьків і знайшов таблетки, але коли почав відкривати пляшечку, знову почув голос: “Не приймай цю таблетку”.

Невдовзі голос почувся утретє і сказав: “Виклич швидку допомогу—негайно!”

Раніше я ніколи не викликав швидку, однак відразу ж зателефонував. Незабаром приїхала швидка допомога і двоє парамедиків поклали мене на ноші. Останнє, що я запам’ятав: вони запитували моє ім’я. Потім світло згасло.

Пізніше я прокинувся в лікарні, у відділенні інтенсивної терапії. Я все ще відчував слабкість і був під впливом анестезії, однак пам’ятаю, що відчув руки на своїй голові, коли мій тато і єпископ благословляли мене. Я чув слова: “Ти одужаєш і будеш почувати себе так, ніби нічого не трапилося”.

Через три дні, проведені у відділенні інтенсивної терапії, і ще чотири дні у звичайному відділенні, я нарешті міг повернутися додому. Лише тоді я дізнався, що у мене був крововилив у мозок. Хірург, який мене оперував, пізніше сказав, що я був “на волосину від смерті”, і що я помер би, якби прийняв таблетку від мігрені.

Сьогодні я живий і здоровий, дякуючи тому, що Господь скерував мої думки у той день. Я запечатаний у храмі зі своєю любою дружиною, і у нас п’ятеро дітей.

Я вдячний Небесному Батькові і Спасителю Ісусу Христу за чудо життя. Щодня я намагаюся якнайкраще скористатися тим часом, який Вони мені дали, і з вдячністю згадую голос Духа, Який захистив мене.