Рано-вранці в неділю

Суботній вечір у приході Вайла в колі Наусорі на Фіджі. Уся денна робота вже виконана, і носії Ааронового священства приготувалися до недільного дня. А тепер вони зібралися в домі брата і сести Майвірівірі. Тут вони отримують легке пригощення перед початком посту. Після цього вони лягають спати на килимках у домі сім’ї Майвірівірі.

Прокидаються ці молоді чоловіки-носії Ааронового священства дуже рано. Вони швидко встають ще до світанку, одягають білі сорочки і краватки й темні штани, і о 6-ій ранку вже виходять парами, як місіонери, з дому брата і сестри Майвірівірі. Кожна з цих пар має свій маршрут, йдучи яким хлопці дістануться каплиці до 10 ранку, коли починаються збори священства. Їхній обов’язок—зупинятися на своєму шляху біля кожного будинку членів Церкви і запрошувати їх дати пожертвування від посту.

Ці молоді чоловіки проходять 5 км від дому сім’ї Майвірівірі до приходу. Для них це нагода виконати свій обов’язок і запросити членів Церкви взяти участь у величній роботі з піклування про вдів, братів та сестер, вносячи пожертвування. Президент Аліпате Тагідугу з колу Наусорі на Фіджі сказав, що внаслідок такого служіння носіїв Ааронового священства пожертвування від посту зросли на 20 відсотків.

Що ще дуже важливо: ці молоді чоловіки мають можливість виконувати свій обов’язок і допомагати членам приходу дотримуватися завітів, укладених під час хрищення:

“Оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так, щоб вони були легшими;

Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя” (Moсія 18:8–9).

Цим молодим чоловікам не обтяжливо збирати пожертвування від посту. Для них це благословення. Вони радо одягають свої білі сорочки і краватки, радо встають вдосвіта, з готовністю стукають у двері членів Церкви раннім ранком, щоб запросити їх скуштувати благословень, які приносять щедрі пожертвування від посту.

Коли я спостерігав за тим, як ці молоді чоловіки готуються до виконання свого обов’язку носіїв священства і виконують цей обов’язок, то подумав, що розуміння ними своєї ролі в тому, щоб запросити членів Церкви наблизитися до Спасителя шляхом сплати пожертвування від посту, стане для цих юнаків чудовим благословенням упродовж усього життя. Наскільки кращими місіонерами вони будуть і наскільки кращими чоловіками і батьками стануть завдяки цьому служінню у священстві.

Вони краще зрозуміють ці вірші з Писань про Господній народ: “І Господь назвав Свій народ Сіон, тому що вони були одного серця і одного розуму, і перебували в праведності; і не було бідних серед них” (Moйсей 7:18).