Писання—це мій якір

Коли я, новий член Церкви, почала ходити до семінарії, то ніколи не думала, що Писання стануть моїм якорем, моїм щитом і захистом, моєю втіхою і радістю. Завдяки Писанням я познайомилася з відважними мужами Божими, які боролися за свої вірування і сім’ї і які завжди йшли вперед, тверді й непохитні у Христі. Вони були смиренними, терплячими й сповненими любові, милосердя й віри. Я знаю, що в їхньому серці було бажання, аби ми у наш час жили за всіма принципами, яких навчають Писання.

Кожен з цих персонажів з Писань справив на мене враження, але найбільше захоплення викликав Той, Хто був смиренним і слухняним з дитинства, Хто показав досконалий приклад, Кому мають завдячувати всі люди. Цією людиною є Ісус Христос. У мене не вистачає слів, щоб висловити Йому свою вдячність.

Семінарія навчила мене, що Писання потрібні не лише для того, щоб зберігати їх у пам’яті, але і для того, щоб застосовувати у житті. Я вдячна всім моїм хорошим учителям, які були справжнім знаряддям у руках Господа.