Рада приходу—це благословення

Багато років тому, коли я служив єпископом, одна сім’я в нашому приході переживала важкі часи через втрату батьком роботи. Їхнє благополуччя викликало у мене занепокоєння, тож я відвідав їх, аби порадитися і запропонувати допомогу від Церкви. Цікавим було те, що вони без ентузіазму відгукнулися на мою пропозицію надати матеріальну допомогу, тож я виніс це питання на раду приходу. В дусі любові, дотримуючись конфіденційності, я розповів членам ради про своє занепокоєння цією чудовою сім’єю і попросив їх поділитися ідеями щодо того, як ми можемо благословити цих людей.

Наш президент Товариства допомоги виявила бажання відвідати матір і розпитати про їхні матеріальні потреби й разом із сім’єю зробити все можливе, щоб придбати необхідні товари—що, звичайно ж, входить до її обов’язків згідно з програмою Церкви. За кілька днів вона зробила те, що не вдалося мені, і сім’я смиренно та з вдячністю прийняла допомогу у вигляді необхідних товарів. Президент кворуму старійшин порадився з батьком сімейства, що, звичайно ж, було його правом і обов’язком, та разом з ним обговорював різні способи знаходження роботи. Наш президент Товариства молодих чоловіків помітив, що дім, у якому жила сім’я, вкрай потребував фарбування. Тож він організував священиків разом з групою первосвящеників, і вони пофарбували будинок.

Під час розмови з батьками я зрозумів, що в них було багато боргів і прострочені платежі по заставі. Діючи згідно з настановами щодо програми благополуччя, я запитав, чи можуть вони попросити допомоги у своїх родичів, але мало що дізнався. Однак наш президент Товариства допомоги змогла дізнатися, що у матері є заможний брат.

“Немає сенсу зв’язуватися з ним,—сказала мати.— Ми багато років не спілкувалися з ним”.

Я зрозумів її неоднозначну ситуацію, однак відчував, що було важливо діяти згідно з правилами Церкви. Тож я, порадившись з нею, отримав дозвіл зв’язатися з братом, який жив у далекому місті. Я зателефонував йому і пояснив, у якій скрутній ситуації опинилася його молодша сестра. Через три дні він приїхав до Солт-Лейк-Сіті й допоміг сестрі упорядкувати її фінансові справи. Тим часом президент кворуму старійшин допоміг її чоловікові знайти постійну добре оплачувану роботу.

Однак більш важливим було те, що члени цієї сім’ї зблизилися й згуртувалися. Я, мабуть, ніколи не забуду хвилюючу мить зустрічі матері та її брата після років відчуження. Хоча її брат відійшов від Церкви, однак між ними миттєво встановився духовний зв’язок. Внаслідок цього брат згодом повернувся до повної активності в Церкві й відновив дружбу зі своєю ріднею.

Усе це відбулося завдяки натхненній роботі відданих членів ради приходу, яка діяла відповідно до програми, наданої Богом Своїм дітям через Його служителів.