Сила багатьох

Господь запровадив закон посту, щоб благословити Свій народ і надати спосіб піклування про нужденних. Він навчав святих “вділят[и] від [їхньо]го майна бідним, … і його буде покладено перед єпископом, … щоб благословляти бідних і нужденних” (УЗ 42:31, 34). Пожертвування від посту є основним ресурсом Господньої комори. Членів Церкви заохочують жертвувати щонайменше суму, еквівалентну вартості двох прийомів їжі, які вони пропустили під час посту. Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) попросив членів Церкви давати “набагато, набагато більше—вдесятеро більше, якщо ми це можемо зробити”¹.

Коли ми розуміємо закон посту й живемо за ним, зростає наша любов і співчуття до тих, кому менше пощастило. Піст у поєднанні з молитвою—форма поклоніння. Коли ми дотримуємося закону посту, то здобуваємо духовну силу, мирські благословення й більше бажання служити людям.

Президент Томас С. Монсон учив: “Поняття пожертвування від посту згадується з давніх давен, ще з часів Ісаї, коли, розповідаючи про те, як треба поститися, він закликав людей поститися і “вламати голодному хліба свого, а вбогих … до дому впровадити” (Iсая 58:7). Пророк Джозеф Сміт запровадив практику збирання пожертвувань для бідних у Кертленді, шт. Огайо, а пізніше в Наву, шт. Іллінойс. Кворум Дванадцятьох Апостолів надіслав загального листа до Церкви, визначаючи “принцип посту” такою заявою: “Нехай це стане взірцем для всіх святих, і тоді ніколи не буде недостачі в хлібі: якщо бідні голодують, нехай ті, хто мають достатньо, постяться один день і віддадуть те, що вони з’їли б, єпископу для бідних. Тоді кожному вистачить надовго. … І при умові, що святі житимуть за цим принципом з радісним серцем і щасливим обличчям, вони завжди будуть у достатку”².

Виробництво й обробка продуктів з метою нагодувати голодних були наріжним каменем плану благополуччя з самого початку його існування. Те, що почалося з поодиноких садів та розрізнених виробничих об’єктів, розташованих по різних куточках Юти, перетворилося на широку мережу, яка зараз об’єднує понад 1000 ферм і підприємств з переробки продуктів. Ними керують коли і приходи Церкви. Ферми програми благополуччя існують у Північній Америці, Європі, Австралії та Полінезії. У 1980-х роках ці ферми та об’єкти виробництва були зміцнені, укрупнені та вдосконалені. Деякі менші підприємства було продано.

Як і в давнину, ці ферми й виробництва обслуговуються членами Церкви, що виконують на них майже всю роботу як волонтери. Щороку члени Церкви жертвують сотні тисяч днів для виробництва, обробки й розподілу їжі, яку будуть використовувати для нужденних. Кожного року виробляється понад 45 млн. кг зерна, бобів, м’яса, фруктів, овочів та інших товарів, щоб єпископи мали достатньо продуктів для надання допомоги нужденним. У тих регіонах, де немає комор або доступ до них утруднений, єпископи та президенти філій використовують пожертвування від посту, аби забезпечити нужденних необхідними речами й надати їм служіння.

З часу запровадження програми благополуччя в 1936 році члени Церкви працювали разом, щоб полегшити страждання тих, хто потерпає від нужди. Економічні спади, природні катаклізми, безробіття, хвороби та інвалідність або випадки втрати близьких людей вимагають від святих спільної праці під керівництвом священства, аби зробити все можливе, щоб задовольняти потреби і щоб кожна людина й сім’я мали благословення. Упродовж років мільйони членів Церкви добровільно віддавали свій час і таланти заради благословення інших людей та щоб, за словами Президента Монсона, замінити “слабкість однієї людини, яка стоїть самотньо, [на] силу багатьох, які служать разом”³.

Коли в 1936 році Президент Гебер Дж. Грант казав про систему благополуччя, він передбачав, що не знадобиться запроваджувати “нову систему управління Церквою”. Натомість “організації в колах та приходах, кворуми священства, Товариство допомоги та різні допоміжні організації будуть служити з максимальним зусиллям, аби задовольняти потреби загального благополуччя Церкви”⁴. Господь до того часу вже встановив необхідні організації для того, щоб благословляти бідних та нужденних—кворуми священства діяли, Товариство допомоги було організовано і священство Бога вже було на землі.

Члени Церкви зі своєю самовідданою працею, талантами і здібностями стали невід’ємною складовою Господньої комори. Крім пожертвувань від посту, які сплачуються до церковного фонду пожертвувань від посту, провідники священства можуть розраховувати на час, таланти, здібності та силу всіх членів Церкви, благословляючи тих, хто опинився в нужді.

Погоджуючись допомагати іншим у годину нужди, ми виявляємо любов до Бога і Його дітей. Це приклад дії програми благополуччя в найкращому прояві. Втілення програми з вірою принесе благословення не лише тим, кому допомагають, але і подавцям допомоги, як передбачали пророки наших днів.