Зрозуміти суть самозабезпечення

Господь заповідав: “Прагніть знання, саме через навчання і також через віру” (УЗ 88:118). Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) навчав: “Ми віримо в освіту. Ця Церква заохочує до отримання освіти. На кожного члена цієї Церкви накладається обов’язок, наказ від Господа—отримати всю можливу освіту. … Кожен святий останніх днів має обов’язок, повеління від самого Господа навчати свій розум і руки”⁵.

Такою була мета Роберто Флете Гонсалеса з Домініканської Республіки, який невдовзі після повернення з місії подав документи для вступу в коледж. Його батько погодився оплачувати його видатки, щоб Роберто міг зосередитися на навчанні, але невдовзі батько Роберто помер, і сім’я опинилася в жахливій фінансовій ситуації.

Роберто залишив навчання й почав працювати, щоб утримувати себе, матір та сестру. Він не знав, чи зможе коли-небудь закінчити навчання.

Через кілька тижнів Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) оголосив про заснування Постійного фонду освіти, цю “сміливу ініціативу”, яка допоможе молоді в країнах, що розвиваються, “вийти з бідності, в якій жили вони й покоління людей до них”⁶ . Роберто подав документи й отримав позику ПФО, що надало йому можливість продовжити навчання. Завдяки цьому Роберто не лише отримав невідкладне фінансування, але й здобув віру, щоб одружитися й створити вічну сім’ю, бо знав, що буде мати можливість забезпечувати її.

Коли Роберто закінчував медичний факультет, він служив єпископом і був першим членом Церкви, який увійшов до Національної ради медичних навчальних закладів у Домініканській Республіці. Але, за його словами, найкращих результатів він досягнув вдома. “У моїй сім’ї відбулися зміни, оскільки ми подолали бідність,—каже він.—Я вдячний, що мій син не житиме так, як я, тому що ми вирвалися з бідності”.

Оскільки ми створені на образ Божий (див. Буття 1:27), наші тіла є храмами і до них потрібно ставитися з турботою та повагою (див. 1 Коринтянам 3:16–17).

Слово Мудрості, що міститься в Ученні і Завітах 89, є Господнім кодексом здоров’я, і його було дано через одкровення Джозефу Сміту в 1833 році. Цей розділ нас навчає, що ми повинні вживати поживну їжу й уникати шкідливих речовин. З того часу пророки й апостоли навчали, що нам не слід вживати такі речовини чи вдаватися до таких дій, які матимуть згубний вплив на наші тіла чи розум і викличуть звикання⁷.

Сайнімере Баленакагі з Фіджі завчила цей урок ще в підлітковому віці, коли була на весіллі зі своїми друзями-нечленами Церкви. Багато людей на весіллі, у тому числі й друзі Сайнімере, пили й курили, запрошуючи і її до цього. “Усе моє життя мене навчали жити за євангельськими нормами, тож я відмовилася не вагаючись”,—каже Сайнімере.

Вона знає, що благословення за дотримання Слова мудрості не обмежуються фізичним здоров’ям: “Я відчуваю додатковий захист у тому розумінні, що можу приймати кращі рішення, бо Святий Дух поруч зі мною. Я чітко бачу, що норми не обмежують нашу свободу; вони захищають нас від наслідків, що ведуть до обмеження свободи”.

У багатьох приходах і філіях пошуки роботи є найгострішою проблемою, з якою стикаються члени Церкви, коли вони намагаються стати самозабезпеченими. Члени кворумів священства і ради приходу можуть допомагати цим людям. Вони повинні тісно з ними співпрацювати, допомагаючи знаходити необхідні громадські установи, наставників, які особисто зможуть допомагати тим, хто потребує такої допомоги, та виявляти вакантні робочі місця. Сила членів Церкви, які працюють разом, у вірі, щоб благословити тих, хто у нужді, часто приводить до успішної роботи.

У деяких частинах світу Церква заснувала центри сприяння працевлаштуванню. Зараз нараховується понад 300 таких центрів у 56 країнах світу, які пропонують такі послуги: семінари з працевлаштування, збори, на яких навчають шукати роботу через створення мережі зв’язків, індивідуальні консультації для тих, хто шукає роботу. Новий церковний веб-сайт LDSjobs.org також є джерелом для тих, хто шукає роботу, для роботодавців та церковних провідників.

Після того як Осеяса Портінарі, з Бразилії, скоротили, він більше двох місяців шукав нову роботу. Не знайшовши роботу, він працював волонтером у місцевому центрі сприяння працевлаштуванню у Сан-Паулу. Допомагаючи іншим шукати роботу, Осеяс зміг покращити свої навички проходження співбесіди та вміння шукати роботу. Він кілька разів брав участь у семінарі з пошуку роботи і згодом став інструктором. На свій подив, в той час, як він старанно служив іншим, Осеяс невдовзі почав отримувати телефонні дзвінки від роботодавців, і внаслідок цього знайшов прибуткову роботу.

Осеяс вдячний за Церковні установи й матеріали, які допомагають безробітним членам Церкви по-новому поглянути на життя. Він каже: “Я знаю, що коли ми докладаємо зусиль, Господь відкриває двері”.

У 2007 році Церква видала брошуру Приготуйте кожну потрібну річ: Домашній сімейний запас, у якій подано найпростіший спосіб створення домашнього запасу. Перше Президентство закликає членів Церкви по всьому світу зосередитися на створенні запасу основних продуктів та води, а також заощаджувати гроші. Відповідно до того, як дозволятимуть їхні обставини, члени Церкви можуть почати зі щотижневого виробництва чи придбання невеликої додаткової кількості продуктів та заощадження незначної суми грошей. З часом, якщо вони будуть наслідувати цю модель, члени Церкви матимуть домашній запас і фінансові заощадження, що відповідатимуть їхнім потребам⁸.

Вивчивши цю пораду, сім’я Луго з Валенсії, Венесуела, відчула натхнення започаткувати власний запас продуктів. Кожного тижня вони почали відкладати невеличку кількість продуктів, води і грошей. Хоча сім’я мала обмежені можливості, однак усього через кілька місяців вони змогли зробити скромний запас. Пізніше того ж року через страйк робітників у Венесуелі багатьом людям загрожувала втрата роботи. Брат Омар Луго був серед тих, хто зрештою залишився без роботи.

Майже два роки знадобилося братові Луго, щоб знайти нову роботу. Протягом цього часу брат Луго і його сім’я жили на заощаджені гроші та запас продуктів. Попри нелегке випробування, яким є безробіття, сім’я Луго відчувала мир і затишок, оскільки була підготовлена. Вони дивилися в непевне майбутнє з упевненістю, знаючи, що виконали пораду поступового створення домашнього запасу⁹.

Ще один аспект завбачливого життя—це вміння мудро балансувати доход і видатки. Перше Президентство радить нам:

“Ми наполягаємо на тому, щоб ви були скромні у своїх видатках; дисциплінуйте себе, роблячи покупки, аби уникати боргу. …

Якщо ви повинні виплачувати борги і маєте заощадження, хоч і невелике, ви і ваша сім’я будете почувати себе впевненіше і матимете більше спокою у серці”¹⁰.

Успіх у фінансових справах сім’ї починається зі сплати десятини і пожертвувань. Коли члени Церкви ставлять Господа на перше місце, вони краще можуть попіклуватися про себе і про інших.

Ще одна складова успішного розподілу фінансів залежить від того, чи знаєте ви свої доходи і видатки та чи контролюєте гроші, не даючи їм контролювати вас. Коли Дейвон і Мікаела Стівенси зі шт. Аризона в США складали бюджет, вони мали слабке уявлення про те, скільки грошей витрачають щомісяця. Однак складання бюджету за окремими категоріями допомогло їм “опуститися з хмар на землю”, як каже Мікаела. “Ми почали хвилюватися, коли побачили, що в нас менше грошей, ніж ми вважали, але було дуже радісно раптом відчути, що ми суворо контролюємо те, що маємо”.

Духовність є необхідною для нашого земного та вічного благополуччя. У всіх нас є труднощі. Намагаючись посилити духовність, ми зможемо краще долати ці труднощі й будемо мати більше надії на покращення ситуації.

Ніріна Джозефсон-Рандріаміхарісоа з Мадагаскару зараз живе у Франції, здобуваючи освіту. Коли вона приїхала, то спочатку дуже потерпала від самотності й туги за домом. “Я шукала втішення в молитві, вивченні Писань та тихих підказках Святого Духа,—каже Ніріна.—Все це наблизило мене до Небесного Батька і Спасителя, і я відчула спокій”.

З часом Ніріна знайшла друзів і почала брати участь у заходах як у Церкві, так і поза нею. Це допомогло їй стати щасливою. Однак пізніше трагічні новини з дому похитнули її світ. “Одного ранку я отримала звістку про те, що помер мій брат. Я навіть не уявляла, що можу відчувати такий сум. Упродовж наступних днів і тижнів я боролася із самотністю, гнівом і розпачем. Виконання навіть найнеобхідніших дій вимагало величезних зусиль”.

Через кілька місяців також померла її близька подруга. Ця сумна подія лише збільшила вже важкий тягар Ніріни. В якийсь момент Ніріна подумала не ходити до церкви, але потім згадала, що ті самі речі, які раніше допомогли їй у подоланні труднощів, допоможуть і зараз.

“Як і тоді, коли я щойно приїхала до Франції, я почала шукати втішення в молитві, вивченні Писань і у підтримці Святого Духа. Завдяки цьому я краще зрозуміла, що Дух і вчення про вічні сім’ї можуть принести нам втішення і що Спокута Ісуса Христа має реальний вплив на наше життя”,—каже дівчина.

“Перед якими б випробуваннями ми не поставали, з Господом немає “глухих кутів”. Його план є планом щастя”.