Сімдесят п’ять років завбачливого життя

Хоча в той час церковний план благополуччя ще не існував офіційно, перші святі розуміли, як важливо бути самозабезпеченими, піклуватися про бідних і нужденних та служити іншим. Пророк Джозеф Сміт сказав: “Людина, сповнена любов’ю Божою, не задовольниться, благословляючи тільки свою сім’ю, але прагнутиме сягнути цілого світу, прагнутиме благословити весь рід людський”¹.

Невдовзі після заснування Церкви були збудовані єпископські комори й приміщення для зберігання десятини, щоб допомагати нужденним. У 1830-ті роки Джозеф Сміт запровадив збирання пожертвувань від посту в Кертленді, шт. Огайо². У цей самий період було також запроваджено принцип десятини (див. УЗ 119). Десятина і пожертвування від посту сплачувалися у вигляді праці, виробів та інших товарів. Єпископи і президенти філій наглядали за розподілом цих ресурсів, як і в наш час³.

Багатьом першим святим було нелегко утримувати себе. Шукаючи шляхи подолання неробства, провідники і члени Церкви об’єднали свої зусилля заради створення належних умов існування. Дехто знаходив роботу на будівництві церковних будівель та здійсненні громадських проектів. Інші займалися фермерством і продавали продукцію, таким чином, забезпечуючи себе і свої сім’ї. Працюючи разом, святі мали благословення отримувати достатньо, щоб задовольняти свої потреби.

І хоча в наш час ми маємо інші труднощі, святі останніх днів продовжують піклуватися про себе і про бідних та нужденних, наслідуючи вчення Спасителя й приклад попередніх поколінь.