Чого навчило мене плавання

Якось у нас з Енджі не було рятувальних жилетів, тож ми трималися за край басейну. Енджі вирішила, що спробує зрізати кут, пропливши від однієї стіни до іншої десь більше метра. Спочатку я вагалася, але потім вона мене переконала. Тож хоча я й боялася, все ж набрала якомога більше повітря й пірнула, сподіваючись доплисти до іншої стіни. Та мені не вдалося плисти так само легко, як коли я була в жилеті. Натомість, я почала тонути. Мене охопила паніка. Я знала, що потону. Потім пригадалися слова вчителя, сказані кілька тижнів тому: “Якщо під час плавання ти почнеш тонути, просто витягни одну руку вгору з води, і хтось прийде тобі на допомогу”.

Згадавши про це, я витягнула свою руку, як я вважала, вгору. Я не відчувала повітря. Я почала рухати рукою в усіх напрямках, але так і не відчула, що вона вийшла з води. Саме в ту мить я стукнулася головою об стінку басейну. Енжді вже була там і чекала на мене. Думаю, вона не зрозуміла, що я “тонула”.

Минуло кілька тижнів, і разом із сім’єю ми відпочивали біля озера. Я все ще не вміла плавати, тому бродила по мілководдю. Так минуло хвилин 10, коли я помітила, що до озера приїхала одна моя подруга. Я відчула жах. “А якщо Стефані зрозуміє, що я не вмію плавати?”— подумала я. Мені буде так ніяково. Тож я швидко стала на коліна і зробила вигляд, що плаваю—я ходила на руках і борсала ногами. Стефані застрибнула у воду й почала по-справжньому плавати. Це збентежило мене ще більше. Через якийсь час вона підійшла і заговорила зі мною. Потім вона пірнула і попливла в протилежному напрямку, а я стояла вражена тим, які в неї бездоганні узгоджені змахи руками. Я продовжила своє удаване плавання і відчула, як це було безглуздо.

За кілька хвилин я вирішила, що не буду боятися і спробую плавати. Я була на мілководді, тож відірвала свої руки від дна і почала плисти “по собачому”. У мене вийшло. Я пливла! Хоча це й тривало лише кілька секунд, але я пливла. Того вечора я пробувала робити це знову і знову. Коли настав час їхати з озера, я могла проплисти його від одного берега до іншого.

Коли я згадую про ті два випадки, мене вражає сила впливу однолітків. Одного дня через це я мало не потонула. А іншого разу це спонукало мене навчитися плавати. Саме так і діє вплив однолітків—він може бути або негативним, або позитивним, однак він завжди дуже сильний.

Саме вплив оточуючих був однією з причин того, чому фарисеї не повірили словам Христа: “Любили вони славу людську більше, аніж славу Божу” (Іван 12:43). У своєму сні Легій бачив тих, хто засоромився Господа через людей, які насміхалися й показували пальцем з великої і просторої будівлі (див. 1 Нефій 8:26–28).

Я знайома з цією негативною стороною впливу однолітків—саме він змушує людей відвернутися від того, що, як вони знають, є вірним. З мене глузували через мої норми, яких я дотримувалася як свята останніх днів. У мене були друзі, які хотіли, аби я крала в магазині одяг, списувала на екзаменах і жорстоко поводилася з іншими людьми. Замість того, щоб побажати мені легкого плавання й успіху, складалося враження, що вони були якорем, який тягне вниз, намагаючись потопити.

Але у мене також були друзі, які спонукали мене до чогось хорошого—того, що зробило моє життя кращим, а не гіршим. Коли я була у восьмому класі, моя подруга Елі переконала мене записатися до жіночої спортивної команди на наступний навчальний рік. То був для мене нелегкий крок. Мене лякала навіть думка про те, щоб записатися до команди, оскільки я була новачком у великій школі для старшокласників. Елі переконала зробити мене щось достойне, чого я ніколи б не зробила без невеликого підбадьорювання з боку подруги. І завдяки цьому дружелюбному впливу я легше призвичаїлася до нової школи.

Хороші друзі надихали мене на хороші справи у школі та в коледжі, додавали мені сміливості, щоб керувати студрадою, працювати над хорошими оцінками і плекати своє свідчення про євангелію. Ці друзі позитивно вплинули на моє життя. Вони хотіли, щоб я досягнула успіху, і вони допомагали мені зростати.

Ці події навчили мене тому, що вплив однолітків не завжди є негативним, як має схильність думати більшість людей. Це залежить від того, яким є вплив і хто його виявляє. Я зрозуміла, що коли оточую себе хорошими друзями, то маю менше шансів потонути у хвилях світу. Позитивний вплив Церкви і друзів, які мають високі норми,—це сила, яку можна порівняти з рятувальним жилетом, що тримає мене у житті на плаву.