Благословення священства

Я була матір’ю одиначкою, коли в 1996 році приєдналася до Церкви. Це сталося через кілька років після того, як моя сестра-близнючка стала членом Церкви. Коли Тереза охристилася, наша спільна подруга сказала мені: “Навіщо вона приєдналася до тієї Церкви? Вони відводять жінці другорядне місце”.

Завдяки спілкуванню з членами Церкви я знала, що моя подруга була неправа—шлюби, які я бачила серед членів Церкви, були одними з найбільш міцних і рівноправних серед усіх, які я спостерігала. Я знала, що лише чоловіки в цій Церкві мають священство, але відчувала, що вони застосовують його на благо всіх.

Я осягнула ту істину ще глибше, коли через 11 років після мого хрищення у мене виявили рак груді. Коли я почула цю новину, то відчула духовне спонукання попросити благословення священства, що того ж вечора і зробила. У благословенні мені було обіцяно, що рак залишить моє тіло, що моє тіло зцілиться і що Дух буде скеровувати моїх лікарів.

Те благословення було першим з багатьох, які я отримала упродовж наступних трьох років лікування і операцій. Вони зміцнювали мою віру і я знала, що зцілення буде фізичним, якщо це відповідає Господній волі, або воно буде духовним, тобто мені буде дано сили долати свої випробування.

Другий вид зцілення я відчула однієї ночі після операції. Я пам’ятаю, як прокинулася від сильного болю. В ту мить мене пронизала думка: “Ти знаєш, що тобі стане краще. Тобі було обіцяно, що твоє тіло зцілиться. Ти знаєш, що все це подолаєш”.

Іншого разу я прокинулася серед ночі, занепокоєна майбутнім. “Що буде зі мною?”—думала я. Паніка тривала кілька годин, однак той випадок, коли я відчувала таке занепокоєння, був єдиним упродовж моєї трирічної битви. Мене сповнював спокій, обіцяний у благословеннях священства, і це давало мені сили пройти через усе, що я вважала для себе неможливим.

Священство продовжувало зміцнювати мене, коли я боролася з післяопераційною інфекцією та високою температурою. Одного вечора саме в цей період мій зять прийшов у лікарню і дав мені благословення. Температура підвищувалася весь день, але після благословення вона поступово почала знижуватися. Я була вражена, але не здивована.

Я також бачила здійснення обіцяння стосовно того, що лікарів буде скеровано. Коли я прокинулася після однієї з операцій, до мене прийшла хірург.

“Я вже закінчувала операцію,—розповідала вона,—але щось підказало мені подивитися глибше, і там я побачила інші проблемні ділянки, які змогла видалити. Таке щастя, що ми їх помітили”.

Вона не член Церкви, однак обіцяння, дане в отриманому раніше благословенні, виповнилося. Дух скеровував її.

Я вдячна за гідних носіїв священства у моєму приході та в сім’ї, які приходили і застосовували священство, благословляючи моє життя. Я вдячна за їхніх дружин, які підтримують їх, коли вони шанують священство і застосовують його заради благословення інших людей. А понад усе я вдячна, що Небесний Батько благословив нас Своєю силою на землі, силою, яка благословляє всіх Його дітей.