Надійся на Господа

У дитинстві я всюди ходила зі своїм батьком. Мене завжди вражала його відданість Господу. Він показав мені великий приклад безкорисливого служіння. Щороку він брав тижневу відпустку. Однак замість того, щоб поїхати у подорож, він просив мою сім’ю допомогти йому пофарбувати будинок вдови, яка жила по сусідству. Це лише один з багатьох прикладів служіння. Він завжди думав про інших.

Коли я була старшокласницею, мій батько захворів. Я постійно молилася і просила Небесного Батька благословити мого тата, щоб він одужав. Упродовж місяця він лежав у лікарні, а потім помер.

Для нашої сім’ї то була трагедія. Ми не могли нічого зрозуміти. Нам потрібен був батько. Я молилася, щоб зрозуміти, чому так сталося і чому Небесний Батько не відповів на мої молитви. Мені здавалося, що небеса мовчать. Я не отримувала відповідь на молитви. Здавалося, що Небесний Батько залишив мене на самоті. Однак я продовжувала молитися.

Десь через рік я була на причасних зборах, де один з промовців прочитав вірш з Приповістей:

“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки” (Приповісті 3:5–6).

Дух свідчив, що це і є відповідь на мою молитву! Мені потрібно довіряти Господу. Знадобилося багато часу, щоб отримати ту відповідь, і вона була не такою, яку я хотіла отримати, але то була найбільш чудова відповідь на молитву. Мені не потрібно було розуміти, чому так сталося. Мені потрібно було надіятися на Господа.

Коли ви надієтеся на Господа, то можете зробити будь-що—навіть щось дуже важке,—бо Він дійсно випростує вашу дорогу. Він ітиме поруч з вами. Він триматиме вас за руку. Він пошле своїх ангелів, щоб захистити вас. Це моє свідчення. І це є правдивим для кожного з нас.