Зміцнення сімей через самозабезпеченість в мирських аспектах життя

Розвиток самозабезпеченості—здатності дбати про себе і про власні сім’ї—є відповідальністю кожної сестри. Ми стаємо самозабезпеченими, коли вчимося любити працю, коли прагнемо отримати натхнення щодо того, як краще забезпечити себе, і працюємо разом з членами сім’ї, щоб задовольнити основні потреби.

Коли ми самозабезпечені, ми використовуємо свої благословення і ресурси для того, щоб підготуватися до можливих проблем або уникнути їх. Проте самозабезпеченість зростає, якщо молитися про сміливість і віру, які допоможуть долати випробування, що обов’язково прийдуть. Самозабезпеченість також допомагає нам виконувати наше зобов’язання піклуватися про інших.

У Товаристві допомоги нас навчають принципам і навичкам самозабезпеченості. Сестри можуть навчитися складати бюджет, позбавлятися боргів, дізнатися як отримати роботу, про Писання і євангелію, про те, як навчати інших читати і навчатися, про технології, фізичне здоров’я, фізичні вправи, попередження щодо набуття згубних звичок і як їх позбутися, соціальне та емоційне здоров’я, попередження захворювань, садівництво, виробництво і зберігання їжі, готовність до непередбачених ситуацій та багато іншого, що допоможе нам стати самозабезпеченими¹.

Джулі Б. Бек, генеральний президент Товариства допомоги, сказала, що “забезпечення себе та інших є ознакою того, що ми дійсно є учнями Господа Ісуса Христа. … Коли моя [свекруха] раптово померла минулого року, то залишила свідчення про своє вміння забезпечувати себе. Вона мала діючу храмову рекомендацію, старенькі, зачитані Писання і посібники з навчання євангелії. Ми з любов’ю розділили між собою казанки, сковорідки та посуд, в яких вона готувала тисячі страв. Вона залишила нам стьобані ковдри, які зробила зі старого одягу. Моя свекруха вірила у стародавнє прислів’я: “Нічого не марнуй, використовуй те, що є, і обходься без того, чого немає”. Ми бачили запаси харчів, які вона сама виростила, законсервувала та склала у комору. Особливо зворушливими для нас були її маленькі розрахункові книжечки, в яких вона акуратно записувала свої витрати протягом багатьох років. Оскільки вона жила завбачливо, то заощадила певну суму, яку зберігала на непередбачені випадки, і в неї зовсім не було боргів! Та найважливішим було те, що вона навчала багатьох інших людей тим навичкам, які вона здобула протягом свого сумлінного життя”².