Класика євангелії
Свобода волі й натхнення
Брюс Р. Мак-Конкі народився 29 липня 1915 року в шт. Мічиган, США. У 1946 році його було підтримано у Першу раду сімдесятників і висвячено на апостола в 1972 році. Старійшина Мак-Конкі помер 19 квітня 1985 року. Він звернувся з цим виступом 27 лютого 1973 року в Університеті Бригама Янга.
Ми повинні зробити все, що в наших силах, а потім просити Господа дати відповідь, знак на підтвердження того, що ми дійшли правильного висновку.
Коли ми жили в присутності Бога, нашого Небесного Батька, нам було даровано свободу волі. Це дало можливість, навіть привілей, вибирати, що робити—тобто здійснювати вільний, ніким не обмежений вибір. … Очікувалося, що ми будемо застосовувати свої дари, таланти й здібності, здоровий глузд, розсудливість і свободу волі, якими нас було наділено.
Але з іншого боку, нам заповідано шукати Господа, прагнути Його Духа, щоб отримати дух одкровення і натхнення у нашому житті. Ми приходимо до Церкви і уповноважений носій священства кладе руки нам на голову й промовляє: “Прийми Святого Духа”. Так ми отримуємо дар Святого Духа, тобто право на постійний супровід члена Божества, якщо ми вірні.
Отже, перед нами дві можливості. Перша—ми маємо керуватися духом натхнення, духом одкровення. Друга—ми тут [на землі] маємо використовувати свою свободу волі, самостійно визначаючи, що робити; і нам потрібно шукати чітку рівновагу між цими двома можливостями. …
Отже, я б хотів навести три ілюстрації, за допомогою яких я сподіваюся, ми зможемо дійти реалістичних і ґрунтовних висновків стосовно того, як нам слід жити. Ці приклади я наведу з одкровень, отриманих від Господа.
“Ти не зрозумів”
Ілюстрація номер 1: був собі чоловік на ім’я Олівер Каудері. … Він записував слова, які пророк диктував під впливом Духа, здійснюючи переклад (перекладалася Книга Мормона). У той час брат Каудері був до певної міри духовно незрілим, і він дуже хотів і бажав робити те, що перевищувало його духовні можливості. Він сам хотів перекладати. Отже, він [попросив] пророка, пророк звернувся із питанням до Господа, і вони отримали одкровення. Господь сказав: “Олівере Каудері, істинно, істинно, Я кажу тобі, що так певно, як живе Господь, Який є твоїм Богом і Викупителем, саме так певно отримаєш ти знання про будь-які речі, про які питатимеш ти у вірі, з чесним серцем, віруючи в те, що ти отримаєш”. А потім серед того, що він може отримати, вказується: “знання стосовно вигравіювань старих літописів, які є давніми, які містять ті частини Мого писання, про які було сказано проявом Мого Духа”.
Отже, таким чином визначивши конкретне питання, Господь далі відкрив принцип, який стосується цього та інших подібних ситуацій: “Так, знай, Я скажу тобі в твоєму розумі і в твоєму серці, через Святого Духа, Який зійде на тебе і Який буде жити у твоєму серці. Тепер ось, це є дух одкровення” (УЗ 8:2–3). …
… Отже, він просив. І, як ви знаєте, у нього нічого не вийшло; він зовсім не зміг перекладати. … З цим питанням вони знову звернулися до Господа, обіцяння Якого вони намагалися здійснити. І тоді надійшла відповідь, пояснення того, чому Олівер не міг перекладати. “Ти не зрозумів; ти вважав, що Я дам це тобі, тоді як ти не взяв на думку нічого, крім того, щоб просити Мене” (УЗ 9:7).
Здавалося, що все, що йому було сказано робити—просити з вірою. Але коли ми просимо з вірою, це означає, що до цього ми мали зробити все, що в наших силах, аби досягнути поставленої мети. Ми використовуємо свободу волі, яку нам було даровано. Ми використовуємо кожну свою здатність і здібність, щоб реалізувати кожну можливість, яка може випасти. Це може стосуватися перекладу Книги Мормона, вибору дружини, вибору роботи, будь чого з тисяч важливих питань, що стосуються нашого життя. …
“Чому ти питаєш Мене?”
А тепер ілюстрація номер 2: … [яредійці] дісталися вод, які вони мали перетнути, і Господь сказав [братові Яреда]: “Будуйте барки”. …
[Барки] мали використовуватися за незвичайних і складних обставин, і [братові Яреда] потрібно було щось іще окрім того, що вже було в них: потрібно було повітря. То було такою проблемою, яку він вирішити не міг. Тож він звернувся з цим до Господа, і оскільки вирішення питання було йому не під силу, Господь вирішив його, сказавши: “Зроби ось так, і ти матимеш повітря”.
Але потім брат Яреда,—будучи впевненим у собі, бо він розмовляв з Господом, він спілкувався й отримував відповіді—ставить ще одне запитання: “А як нам освітлювати барки?”
Господь ще трохи з ним розмовляє про це, а потім каже таке: “Що ти хочеш, щоб Я зробив, аби ви мали світло на ваших суднах” ( Eтер 2:23). Іншими словами, “… Я дав тобі свободу волі. Ти отримав здатність і можливість. Іди й вирішуй проблему”.
Отже брат Яреда зрозумів послання. Він пішов на гору, яка називається Шелем, і, як сказано в літописах, “виплавив з каменю шістнадцять маленьких камінців; і були вони білі і ясні, точно як прозоре скло” (Eтер 3:1). …
І Господь зробив те, про що просив брат Яреда, і це саме тоді, коли він побачив перст Господа; і оскільки він був підготовлений, то отримав одкровення, яке перевершує все, що будь-хто з пророків отримував до того дня. Господь відкрив йому більше про Свою сутність і особистість, ніж було дано до того часу, і все це сталося тому, що брат Яреда зробив усе можливе, оскільки він радився з Господом.
Існує чітка рівновага між свободою волі й натхненням. Очікується, що ми робитимемо все, що в наших силах, а потім будемо питати відповіді у Господа, остаточного підтвердження, що ми дійшли правильного висновку. А іноді, на велику радість, крім цього ми ще отримуємо додаткові істини і знання, про які навіть не здогадувалися.
“Вони порадяться між собою і зі Мною”
А тепер ілюстрація номер 3: у ранній період історії Церкви Господь наказав святим зібратися в певному місці в Міссурі. … А тепер зверніть увагу на те, що відбулося. Господь каже:
“Як я говорив стосовно Мого слуги Едварда Партриджа, ця земля є землею його мешкання і тих, кого він призначив своїми радниками; і також землею мешкання того, кого Я призначив утримувати Мою комору;
Отже, нехай вони приводять свої сім’ї на цю землю, як вони порадяться між собою і зі Мною” [УЗ 58:24–25; курсив додано]. …
Як бачите, Господь сказав “збиратися” в Сіоні. Однак усі деталі й приготування, тобто як і коли та обставини мають визначатися свободою волі тих, кого покликано збиратися, проте їм слід радитися з Господом. …
І після того, як Господь сказав це Верховному єпископату Церкви, Він дав принцип для скерування цієї ситуації, і той принцип є керівним за будь-яких інших обставин. Це одна зі славетних істин, отриманих нами через одкровення. Господь сказав:
“Бо ось, це не годиться, щоб Я на все давав накази; бо кого в усьому примушують, той є лінивим і немудрим слугою; отже він не отримає винагороди.
“Істинно Я кажу, люди мають завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності” [УЗ 58:26, 27; курсив додано]. …
Отже, ми розглянули три приклади. А тепер звернімося до даних через одкровення наслідків. …
… Якщо ви навчитеся користуватися свободою волі, даною вам Богом, і намагатиметеся приймати особисті рішення та дійдете висновків, які є ґрунтовними і правильними, будете радитися з Господом і здобудете Його схвалення щодо зроблених вами висновків, тоді ви отримаєте одкровення, і це одна річ; а крім того, ви отримаєте в нагороду вічне життя і будете піднесені в останній день. …
Бог дасть нам мудрість для здійснення цих кроків. Бог дасть нам сміливість і здатність стояти на власних ногах і користуватися своєю свободою волі та здібностями, які ми маємо; тож будьмо достатньо смиренними й піддатливими до спонукань Духа, щоб підкорити свою волю Його волі, отримати Його схвалення, знак на підтвердження того, що таким чином у наше життя увійшов дух одкровення. І якщо ми так будемо робити, неодмінно прийдуть наслідки, якими є мир у цьому житті й слава та шана в житті прийдешньому.
Фотоілюстрації Девіда Стокера; ФОТОГРАФІЯ ДЕРЕВ © Plainpicture/Hasengold