Куди мій вибір мене приведе?
Чи зможе Каріна змінити свій напрямок, змінивши свої рішення?
Усмішка на обличчі Каріни зникла. Вона спітніла, і не через те, що того тижня було надзвичайно спекотно. Вона озиралася навколо в пошуках допомоги. Але хоча на дні відкритих дверей було багато людей, здавалося, що ніхто не помічає, як вона залишилася віч-на-віч з репортером і усіма своїми запитаннями.
До цієї миті 17-річна Каріна як волонтер з радістю допомагала в проведенні днів відкритих дверей Київського Українського храму. А тепер, коли перед нею стояв репортер і чекав на відповіді, здавалося, що вона не в змозі вимовити й слова.
Каріна боялася, що через помилки, яких вона припустилася в минулому і які намагалася виправити, Бог не допомагатиме їй.
Куди ми прийдемо, йдучи за натовпом
Каріна зростала у Церкві і мріяла про храмовий шлюб. Однак, як і багатьом підліткам, їй страшенно хотілося бути “своєю” серед друзів.
Вона хотіла бути гарною і популярною, як і її старша сестра. Вона мріяла про те, як буде вирізнятися серед інших і нею будуть захоплюватися, однак у той же час вона боялася, що коли зробить щось не те, що роблять усі, з неї глузуватимуть. Маючи бажання піти слідами свого батька, вона вступила до міліцейської академії, але там тиск світу відчувався ще сильніше. З 2000 студентів було лише 70 дівчат. Увага їй водночас і подобалася, і страхала.
Щоб “влитися” в колектив, дозволила собі зробити неправильні вчинки. “Спокуси світу були сильними,—каже Каріна.— Люди навколо мене пили й курили. Вони заохочували й мене до цього, і я поступилася. Мені подобалося бути в компанії, де всі були такими безтурботними”.
Вона знала, що робить неправильно, однак не думала про те, куди її вибір приведе, оскільки йшла за натовпом і віддалялася від Бога (див. Maтвій 7:13–14).
Рішення про зміну вимагає зміни вибору
Якось один юнак, який їй подобався, сказав, що він поважає її релігійні вірування.
Каріна відчула сором від того, що не жила як слід за тими віруваннями, тож зрештою почала розмірковувати, яким же шляхом вона йде (див. Огія 1:5–7). Дівчина зрозуміла, що її рішення віддаляють її від Бога, напарництва Святого Духа та мрії про вічну сім’ю.
Єдиний спосіб змінити напрямок полягав у тому, щоб змінити рішення, які вона приймає кожного дня1. Однак Каріна думала, що, може, зайшла вже надто далеко хибним шляхом. Чи ще не пізно змінитися?
Каріна вирішила почати зміни з молитви й щоденного вивчення Писань. Вона почала робити записи у щоденнику, а це допомагало усвідомлювати, як Небесний Батько допомагає їй щодня. Вона змінювала тему, якщо розмова переходила на щось погане.
Найважчим рішенням було залишатися якийсь час без друзів, аніж вибирати друзів, які негативно на неї впливали. Вона почала шукати друзів, які жили за вищими нормами.
Важливість надії
Упродовж наступних місяців супротивник намагався посіяти сумнів і страх під час прийняття кожного рішення. Іноді дівчина вагалася, чи варто їй докладати стільки зусиль, щоб іти за Спасителем. Каріні здавалося, що вона ніколи не зможе стати такою, як прагне.
Проте спостерігаючи за тим, як живуть її батьки та інші люди з сильним свідченням, вона зрозуміла, що є щось сильніше за сумнів і страх—вона зрозуміла, що завдяки покаянню можна мати надію.
“Я зрозуміла, що жити праведним життям можливо,—каже дівчина.— Нас не засуджують за наші помилки. Небесний Батько дав нам можливість каятися і змінювати напрямок”.
Коли Каріна облишила старі звички й намагалася кожного дня іти за Спасителем, вона зрозуміла, що Небесний Батько терплячий. “Він давав мені шанс за шансом змінюватися і ставати кращою людиною,—розповідає вона.— Він допомагав мені у важкі часи”.
Допомога поруч, якщо ми обираємо йти за Ним
Каріна розправила плечі й знову повернулася до репортера. Вона сяяла усмішкою. Небесний Батько вже так багато для неї зробив, тож вона не сумнівалася, що Він допоможе їй і тепер.
Після того як репортер закінчив ставити запитання, Каріна усміхнулася й помахала рукою. Репортер усміхнувся у відповідь і пішов. Каріна не запам’ятає всього, про що вона розповідала, однак довгий час вона пам’ятатиме свої почуття, основані на знанні про те, що Небесний Батько завжди поруч з тими, хто обирає йти за Ним.
Фотографія Адама С. Олсона