Покликані Богом і підтримані людьми

Нас, членів Церкви, просять підтримувати людей у їхніх покликаннях. Багато років тому 18-річний студент показав мені, що означає підтримувати Господніх служителів. Мене й досі благословляє його смиренний приклад.

Той юнак щойно розпочав навчання у коледжі. Він охристився менше ніж за рік до того, як залишити дім і розпочати навчання у великому університеті. Там я служив єпископом.

Як тільки почався навчальний рік, я мав з ним коротку співбесіду в офісі єпископа. Я мало що пам’ятаю з тієї першої розмови. Лише пам’ятаю, що він розповідав, як йому нелегко на новому місці. Однак я ніколи не забуду нашу другу розмову.

Той юнак попросив про зустріч у моєму офісі. Я був здивований, коли він сказав: “Чи можемо ми помолитися разом? І чи можу я промовити молитву?”. Я хотів було сказати, що вже молився і він, імовірно, також. Натомість я погодився.

Він розпочав молитву свідченням про те, що знає: єпископ покликається Богом. Хлопець попросив Бога сказати мені, що йому слід робити в ситуації, яка мала важливі наслідки для його духовного благополуччя. Юнак сказав Богові, що впевнений у тому, що єпископ знає його потреби і отримає пораду, яку йому необхідно почути.

Поки він говорив, я подумки побачив конкретну небезпеку, яка йому загрожувала. Порада була простою, але дуже чіткою: завжди молися, виконуй заповіді й не бійся.

Таким чином, юнак, який був членом Церкви менше року, виклав мені урок стосовно того, що Бог може робити для провідника, коли його підтримано вірою і молитвами тих людей, яким його покликано служити. Той юнак продемонстрував силу закону загальної згоди у Церкві (див. УЗ 26:2). Незважаючи на те, що Господь покликає Своїх служителів через одкровення, вони можуть діяти лише після того, як їх підтримають ті, кому їх покликано служити.

Своїм голосом підтримки ми даємо урочисті обіцяння. Ми обіцяємо молитися за Господніх служителів і за те, щоб Він вів та зміцнював їх (див. УЗ 93:51). Ми даємо обіцяння, що будемо прагнути і сподіватися відчути натхнення Бога в їхніх порадах та в усіх їхніх діях у рамках покликання (див. УЗ 1:38).

Ми часто маємо поновлювати те обіцяння у своїх серцях. Ваш учитель недільної школи буде намагатися навчати через Духа, але так само, як і ви, він може припускатися помилок перед усім класом. Однак ви можете прийняти рішення дослухатися й спостерігати за моментами, коли ви відчуваєте прихід натхнення. З часом ви помічатимете менше помилок і все частіше отримуватимете доказ того, що Бог підтримує вашого вчителя.

Коли ми піднімаємо руку, щоб підтримати людину, то беремо зобов’язання працювати заради тієї Господньої мети, виконувати яку було покликано ту особу. Коли наші діти були маленькі, мою дружину покликали навчати малих дітей у нашому приході. Я не лише підняв руку, щоб підтримати її, а також молився за неї і просив дозволу допомагати їй. Я навчився бути вдячним за те, що роблять жінки, і за Господню любов до Його дітей. Це знання й досі благословляє мою сім’ю і моє життя.

Нещодавно я розмовляв з тим юнаком, який підтримав свого єпископа багато років тому. Я дізнався, що Господь і люди підтримували його у покликанні місіонера, президента колу і батька. Під кінець нашої розмови він сказав: “Я й досі молюся за вас щодня”.

Ми можемо прийняти рішення щодня молитися за особу, яку Бог покликав служити нам. Ми можемо дякувати людині, яка благословила нас своїм служінням. Ми можемо зробити крок вперед, коли особа, яку ми підтримали, попросить нас про допомогу¹.

Тих, хто підтримує Господніх служителів у Його царстві, буде підтримано Його незрівнянною силою. Нам усім потрібне таке благословення.