Потенціал служіння, скерованого молоддю

Нігерійці люблять казати, що вони живуть під “шаленим африканським сонцем”. Температура поблизу екватора лише трохи змінюється зі зміною пори року. Тож коли ми проводили Всеафриканський проект служіння у серпні, то почали о 7 ранку, щоб якомога більше зробити в прохолодніші ранкові години.

Ми взялися до роботи з лопатами, граблями і мачете, розчищуючи від трави й звільняючи від сміття пустир поблизу будівлі приходу Яба в Лагоському Нігерійському колі. За три години роботи ми розчистили приблизно 1,2 га з 1,6 га всієї ділянки.

“Може, ми зараз закінчимо цю невеличку частину і призначимо інший день, щоб розчистити всю ділянку до кінця?”—запитав єпископ.

Почувши слова єпископа, Емануель, президент кворуму вчителів, висловив розчарування.

“Якщо ми не закінчимо всю роботу, то у хлопців буде таке відчуття, ніби вони мало зробили сьогодні,—сказав він.— Будь ласка, дозвольте нам закінчити”.

Оскільки трава була висотою під два метри майже на всій ділянці, вона закривала краєвид і було важко зрозуміти, скільки ж залишилося.

“Брате Хілл, давайте подивимося, скільки нам з вами знадобиться часу, щоб прорубати вузенький прохід, може шириною в півметра,—сказав Емануель.— Якщо ми зможемо швидко це зробити, інші побачать, що є можливість закінчити цю роботу швидше, ніж вони думають”.

Юнаки, розділившись на дві групи, весь день працювали на протилежних кінцях ділянки. Ніхто не пройшов через лабіринт трави до протилежної сторони. Відчуваючи біль у спині, я став на коліна, щоб трохи відпочити, одночасно розсікаючи траву за допомогою мачете. Дехто з юнаків занепокоївся і підійшов до мене, щоб дізнатися, чи можуть чимось допомогти, а потім ще більше налягли на роботу, коли побачили, що ми з Емануелем ідемо один одному назустріч. За кілька хвилин ми зустрілися і вигукнули від радості. Побачивши прохід, інші також почали працювати парами в такий же спосіб.

Менш ніж за годину ми закінчили роботу. Сяючи від задоволення, ми вітали один одного—особливо Емануеля, який у буквальному розумінні показав іншим шлях для наслідування.

Ми з єпископом, з огляду на наш вік і мудрість, думали, що знаємо, на що здатні ці юнаки. Ми бачили лише спітнілих втомлених хлопців, але Емануель побачив, як надати своїм друзям можливість зміцнити їхню гідність і впевненість. Він знав, що якщо вони докладуть ще трохи зусиль, то отримають більше задоволення, ніж якщо відкладуть роботу на потім. Він нагадав нам про силу молоді Церкви і яку користь всі ми зможемо мати, коли вони роблять свій вклад у справу й керують нею.

Я зрозумів, що нам не потрібно чекати, поки наша молодь підросте—вони можуть змінювати світ вже зараз, якщо ми їм дамо можливість.