Кілька слів нерішучому місіонерові

У мене є улюблене висловлювання, яке часто приписують святому Франциску Ассизькому: “Проповідуйте євангелію в усі часи, і якщо буде необхідно, використовуйте слова”¹. Приховане послання цього висловлювання полягає в тому, що дуже часто найсильніші проповіді не потребують слів.

Якщо ми цілісні й постійно живемо за своїми нормами, люди це помічають. Коли ми випромінюємо радість і щастя, вони помічають це навіть більше.

Кожен хоче бути щасливим. Коли ми, члени Церкви, випромінюємо світло євангелії, люди можуть бачити нашу радість і відчувати, як любов Божа наповнює і переповнює наше життя. Вони хочуть знати причину. Вони хочуть зрозуміти наш секрет.

Це змушує їх ставити такі запитання: “Чому ви такі щасливі?” або “Чому у вас завжди таке позитивне ставлення?” Звичайно ж, що відповіді на ці запитання безпосередньо ведуть до розмови про відновлену євангелію Ісуса Христа.

Нам може здаватися, що страшно і важко почати розмову на релігійну тему, особливо з нашими друзями або близькими. Та це не обов’язково має бути важко. Буде легко і приємно в розмові згадати про отриманий духовний досвід або поговорити про церковний захід чи подію, якщо ми виявимо трохи сміливості й здорового глузду.

Моя дружина Гарріет є прекрасним прикладом цього. Коли ми жили в Німеччині, вона знаходила можливість вплести в розмову з друзями і знайомими церковну тематику. Наприклад, коли хтось її запитував, як вона провела вихідні, Гарріет казала: “Цієї неділі у нашій церкві мене дуже вразила одна подія. 16-річний юнак виступив з чудовою промовою про чисте життя перед 200 присутніми на зборах”. Або: “Я дізналася, що 90-річна жінка зв’язала понад 500 ковдр і передала їх до церковної гуманітарної програми, аби їх надіслали нужденним людям по всьому світу”.

Зазвичай люди, які це чули, хотіли дізнатися більше. Вони ставили запитання. А це відкривало можливості поговорити про євангелію спокійно, впевнено, ненав’язливо.

З появою Інтернету і соціальних мереж сьогодні, як ніколи раніше, стало легше говорити про все це невимушено. Нам лише потрібна сміливість робити це.

На жаль, так легко бути непривітними. Так часто це трапляється, коли ми сперечаємося, принижуємо і засуджуємо. Коли ми сердимося, поводимося грубо, ображаємо чиїсь почуття, тоді навряд чи людям захочеться більше про нас дізнатися. Ми не знаємо, скільки людей або пішло з Церкви, або ніколи до неї не приєдналося через те, що хтось сказав щось неприємне чи образливе.

У сьогоденному світі так багато грубості. Через анонімність Інтернету як ніколи легко казати в он-лайні щось в’їдливе або дратівне. Чи не слід нам, сповненим надії послідовникам нашого лагідного Христа, мати вищі, більш милосердні норми? Писання вчать: “Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати” (Колосянам 4:6).

Мені подобається думка про те, що наші слова мають бути чистими, як безхмарне небо, і сповненими благодаті. Чи можете ви уявити, якими б були наші сім’ї, приходи, країни і навіть світ, якби ми змогли жити за цим простим принципом?

Іноді ми приписуємо собі надто велику заслугу, а іноді надто винуватимо себе, коли йдеться про прийняття людьми євангелії. Важливо пам’ятати, що Господь не ставить перед нами завдання когось навертати.

Навернення відбувається не через наші слова, а через небесне священнослужіння Святого Духа. Іноді, все, що потрібно—це одна фраза свідчення або духовного досвіду, щоб запустити процес пом’якшення серця або відкрити двері до прихованих істин, надаючи людині можливість відчути їх через спонукання Духа.

Президент Бригам Янг (1801–1877) розповідав, що усвідомив істинність євангелії, коли “побачив чоловіка, який не мав дару красномовності і хисту до виступів на публіці, який лише сказав: “Я знаю силою Святого Духа, що Книга Мормона істинна, що Джозеф Сміт є пророком Господа”. Президент Янг сказав, що коли почув це смиренне свідчення, “Святий Дух, який діяв через того чоловіка, освітив моє розуміння, і тоді світло, слава і безсмертя постали переді мною”².

Брати і сестри, майте віру. Господь може звеличити слова, які ви промовляєте, і зробити їх потужними. Бог просить вас не навертати інших, а відкривати свої вуста. Завдання з навернення—це не ваше завдання. Воно належить тому, хто слухає, і Святому Духові.

Дорогі друзі! Сьогодні існує більше, ніж будь-коли, способів відкривати уста і ділитися з іншими радісною новиною євангелії Ісуса Христа. Існує можливість для кожного—навіть для нерішучого місіонера—взяти участь у цій величній роботі. Кожен з нас може знайти спосіб використовувати свої особливі таланти й інтереси, щоб підтримувати величну роботу з наповнення світу світлом та істиною. Роблячи це, ми знайдемо радість, що прийде до тих, хто є достатньо вірними і відважними, щоб “бути свідками Бога в усі часи” (Moсія 18:9).