Церква заохочує своїх членів по всьому світу служити на місцях

Минулого року відділ благополуччя Церкви знову закликав членів Церкви по всьому світу надавати допомогу у своїх громадах.

У розділі “Гуманітарне служіння” на сайті LDS.org сказано: “Які потреби або труднощі ви бачите або про які ви чуєте? …Якщо ви знаєте про якусь потребу своєї громади, але не можете довідатися про прийняту програму для її задоволення, виявіть ініціативу, щоб знайти, як цю потребу задовольнити (на сайті LDS.org клацніть на Resources, Welfare, Humanitarian Service).

Лінн Семсел, директор з питань реагування Церкви на надзвичайні ситуації, указав, якою може бути користь, якщо організовувати й надавати гуманітарну допомогу на місцевому рівні: “Це дозволяє діяти швидше, бо у нас стало менше питань з митницею, тому Церква купує місцеву продукцію, яка є в тій місцевості і знайома членам Церкви, а це в свою чергу підтримує місцеву економіку й допомагає встановлювати стосунки”.

У 2011 р. політичні перевороти в кількох арабських країнах призвели до того, що тисячі людей покинули свої домівки. Замість того, щоб пакувати гігієнічні набори в Солт-Лейку і потім переправляти їх на Близький Схід, Церква надала кошти президентству місцевої території. 50 членів Церкви, які живуть в Йорданії, змогли у партнерстві з іншими місцевими організаціями спакувати й розподілити 40000 гігієнічних наборів та продовольчих пакунків усього за п’ять днів.

По всьому світу члени Церкви можуть особисто ініціювати свої власні проекти служіння. В інших випадках філія, приход, округ або кіл можуть організувати все для того, щоб члени Церкви та інші люди могли служити.

Прийняття рішень стосовно якихось потреб на місцях,—пояснив Густаво Естрада, з відділу благополуччя,—часто є кращим, ніж рішення, що приймається за тисячі кілометрів.

Після 11 березня 2011 р., коли в Японії сталися землетрус і цунамі, Церква поспішила на допомогу. Були надіслані гроші місцевим провідникам, які потім купили харчі та все інше у самій країні. Члени Церкви в Японії, які безпосередньо не постраждали від землетрусу, збирали набори з врахуванням потреб саме потерпілих від землетрусу, а не просто набори загального призначення.

“Коли члени Церкви йдуть і служать у своїх громадах, вони можуть встановлювати стосунки із своїми сусідами та відчувати довіру, яка виникає завдяки співпраці над вирішенням спільної проблеми”,—сказала Шерон Ебенк, директор з питань гуманітарного служіння Церкви.

У 2012 р., намагаючись знизити рівень дитячої смертності у країнах, що розвиваються, волонтери-святі останніх днів у Гані розіслали 1,5 мільйона текстових повідомлень своїм співвітчизникам, повідомляючи їх про кампанію проведення щеплень, яку спонсорувала Церква.

“[Тепер], якщо в майбутньому виникне якась інша проблема, у нас є основа для нової співпраці,—сказала сестра Ебенк.—Спільне служіння викликає розуміння і краще сприяє справжньому християнському братерству, ніж будь-що інше, про що тільки я можу подумати”.