Моя вчителька в семінарії була такою ж зайнятою

На Філіппінах є середні наукові школи, де навчанню приділяється більша увага. Учні в цих школах вивчають більше предметів, більше часу проводять на уроках і виконують багато домашніх завдань. Ось у такому середовищі я знаходилася, будучи молодою жінкою.

Я відмовилася від багатьох заходів, коли вступила до цієї школи, бо знала, що буду багато навчатися. Я майже ніколи не ходила на церковні заходи й іноді не ходила до церкви в неділю, бо щось відбувалося в цей час у школі. Мені також було важко ходити до семінарії.

Якось у суботу моя вчителька семінарії розповіла, наскільки зайнятою була, коли навчалася в старших класах. Незважаючи на свій графік, вона виконувала домашнє завдання з семінарії й вивчала вірші для опанування у бібліотеці. Я вирішила прийняти її заклик і зробити так само. Я носила з собою картки з віршами для опанування повсюди і проглядала їх, коли випадала вільна хвилина. Я молилася про допомогу, щоб знайти рівновагу у виконанні семінарських завдань та шкільних уроків. Я заучувала напам’ять вірші під час перебування у школі. Я брала картки, коли розмовляла з подругами. Під час перерв і шкільного сніданку мої подруги любили розпитувати про картки з віршами для опанування. А потім дехто з них почав приносити свої вірші й говорити про заходи у своїх церквах. Я відчула зміну в атмосфері навколо себе, і у школі все здавалося легшим і кращим.

Мої три молодші сестри зробили так само, і тепер моя сім’я пожинає благословення від вивчення Писань у нашому домі. Було дуже просто вивчити вірші для опанування, але більш важливим за заучування слів виявилося те, що я зрозуміла різницю, яку Писання можуть зробити в мені й у людях навколо. Я знаю, що які б не поставали випробування або труднощі, ми завжди знайдемо силу і провід у словах нашого люблячого Спасителя.