Норми на всі часи

“Що мені треба робити, щоб я міг народитися від Бога, … щоб я міг сповнитися радості, щоб мене не було знехтувано в останній день? … Я відмовлюся від усіх своїх гріхів, щоб тільки знати [Бога]” (Алма 22:15, 18).

Коли батько царя Ламонія почув слово Боже, то вирішив зректися всіх своїх гріхів, аби пізнати Його. Коли він дізнався про Божі норми, то вирішив дотримуватися їх, аби бути ближчим до Бога. Разом з іншими Анті-Нефій-Легіями він уклав свої завіти з Небесним Батьком дотримувався їх і “ніколи не відпа[в]” (Алма 23:6).

Принцип слухняності залишається істинним у житті дорослої молоді і в наші дні. Віяй Пата з Індії розповідає: “Слухняність наближає нас до Бога. Вона приносить спокій розуму, віру, щастя, любов і оптимізм. Не існує іншого шляху до цього, крім як через євангелію.

Коли треба приймати складні рішення,—продовжує він,—Святий Дух може скеровувати нас у цьому. Коли немає встановлених меж, то стає більшою ймовірність того, що ми можемо впасти. Дотримання моїх завітів дає мені ті межі. Вони захищають мене, не даючи зійти на невідомі шляхи, і багато разів допомагали представляти Христа й утримуватися таких вчинків, як використання брудної мови. Встановлення меж забезпечує чіткість”.

“Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7).

Іноді здається, що важко виконувати заповіді, але Небесний Батько пообіцяв, що завжди забезпечить нам шлях до послуху. Як і Нефій, доросла молодь, яка вирішила бути вірною, може звернутися до Небесного Батька, аби знайти силу й здатність слухатися. Дункан Персер з Англії розповідає, як це сталося з ним:

“Десятина—це заповідь зі встановленими межами: ми сплачуємо десяту частину того, що заробляємо. Але в питаннях пожертвувань від посту нам дано більше свободи у виявленні слухняності.

Коли я заощаджував гроші для оплати за навчання в університеті, ідея сплати пожертвувань від посту була для мене випробуванням. Мені дійсно було важко в пісну неділю, бо я намагався вирішити, чи слід мені платити і яка сума буде “щедрим” пожертвуванням. Я звернувся до молитви, і не просто мав спонукання сплачувати пожертвування від посту, але і відчував посилене бажання це робити.

Я знаю, що Господь благословляє тих, хто дотримується цієї заповіді, і коли я її дотримуюся, у мене завжди всього вистачає для життя. Коли ми живемо за євангелією, дотримуємося заповідей і усвідомлюємо, що ми є прикладом для кожного навколо нас, тоді бажання стати кращими посилиться, і Господь покаже, що слід робити.

Господь дав норми для нашого блага. Ми можемо вирішувати, до якої міри дотримуватися цих норм і чи змінить нас наша слухняність. З власного досвіду я бачив, як надходять благословення, коли я дію за спонуканнями Духа”.

“Так, і вони слухалися і стежили за виконанням кожного слова наказу з точністю; так, і саме відповідно до їхньої віри було зроблено їм” (Алма 57:21).

Коли послідовники Христа намагаються бути максимально послушними, як юні воїни, це допомагає їм ставати схожими на Нього. Але Спаситель і Небесний Батько розуміють, що жоден не є досконалим. Коли стається так, що ми помиляємося, для нас забезпечено шлях до покаяння і виправлення.

Я втратив дівчину своєї мрії тому, що ми порушували закон цнотливості—лише трохи,—каже Тайлер (ім’я змінено).— Але порушення закону цнотливості “лише трохи”—це все рівно порушення закону цнотливості. Я продовжував втрачати дорогоцінні благословення послушності; я хотів відчувати Духа у своєму житті.

Я не хотів робити жодної дрібниці, яку люди не вважають порушенням доти, “доки не потрібно іти до єпископа”. Я хотів дотримуватися закону на 100 відсотків. Але моє рішення бути послушним було запізнілим і не врятувало наших стосунків. Порушення закону цнотливості зіпсувало їх.

Закон цнотливості дано для нашого вдосконалення. Він не є обмеженням для нашої любові. Натомість—це найвищий спосіб виявлення любові. Дотримуючись його, ми кажемо: “Я люблю тебе настільки, що поважаю тебе і дотримуюся Божих заповідей. Я люблю тебе настільки, щоб постійно зосереджувати наше життя на Христі”.

Ми, доросла молодь, також маємо дотримуватися норм, зазначених у брошурі Заради зміцнення молоді. Закон цнотливості стосується кожного однаковою мірою, яким би не був ваш вік або ситуація. Я вдячний за це свідчення, яке щойно здобув, бо воно допомагатиме мені наближатися до Спасителя і до моєї вічної супутниці, коли я її знайду”.

“І сталося, що коли Легонтій отримав послання, він не наважився спуститися до підніжжя гори. … І сталося, що коли Амалікія переконався, що він не зможе примусити Легонтія спуститися з гори, він пішов на гору” (Алма 47:11–12).

Легонтій був рішуче налаштований не поступатися. Але він вирішив, що коли зійде вниз лише трохи, аби зустрітися з ворогом на півдорозі, то не наразить себе на небезпеку. Хоча Легонтій був упевнений, що контролює ситуацію, Амалікія почав “поступово додава[ти] отруту” (Алма 47:18), поки Легонтій не помер, ймовірно, не усвідомлюючи небезпеки, доки не стало надто пізно.

Клавдія Р. з Колорадо, США, розповідає, як вона не поступилася:

“У мене таке враження, що суспільство сповзає до сірої зони. Наприклад, люди кажуть про алкоголь: “Один ковток вас не уб’є”. Такі виправдання, головним чином, спрямовані на те, щоб утішати самих себе. І саме в таких ситуаціях—які здаються безпечними—свобода волі піддається справжньому випробуванню.

Тож ви повинні навчитися зупинятися, стримувати себе. Деякі люди сприймають початок небезпеки за сіру зону, і та сіра зона стає дійсно темною. А потім ви у пастці.

У мене було кілька чудових побачень з одним хлопцем, але одного разу ми були одні в машині в темряві і він спробував надто сильно виявити свої почуття фізично. Я знала, що те, що він хоче зробити, може призвести до іншого. Я не хотіла цього допускати, тож вистрибнула з машини.

Коли у нас, дорослої молоді, щось іде всупереч нашим нормам, нам потрібно відстоювати свою позицію. Звичайно ж, коли ви ходите на побачення, вам хочеться триматися за руки, обніматися і цілуватися. Але Сатана хоче обманути вас, схиляючи до думки, що закон цнотливості—це сіра зона, де допустимо лише частково дотримуватися закону цнотливості.

Як ніколи наші норми мають бути, непорушними. Нам потрібно прийняти рішення ще до того, як виникне складна ситуація. Нам треба стояти твердо, коли все йде не так. Я знаю, що наш світ нелегкий; стільки всього відбувається навколо. Але пророки й апостоли дали нам норми і настанови. Я ношу з собою кишенькову версію брошури Заради зміцнення молоді і вона допомагає мені у важкі часи”.

“Якщо вони не мають милосердя, це не має для тебе значення, бо ти був вірним; ось чому твій одяг буде очищено” (Етер 12:37).

Коли Мороній молився за те, щоб іновірців у майбутньому було благословлено, Бог сказав йому, що найважливіше для нього—залишатися вірним. Світ не полегшує завдання для вірної дорослої молоді жити за нормами. Але навіть коли решта людей вибирає інший шлях, є можливість вибирати вищу дорогу.

Як і багато інших представників дорослої молоді, Віктор Кім із Південної Кореї опинився у ситуації, де інші не поділяли його норм:

“Іноді на роботі ми з колегами їдемо всім колективом десь поїсти, і вони завжди випивають. На мене постійно тиснули, змушуючи приєднатися, і було нелегко відмовляти кожному. Я завжди робив усе можливе, аби вони заздалегідь знали, що я не п’ю. І навіть за таких умов мені необхідно було бути сильним і показувати, що я не зійду зі своєї позиції.

З досвіду знаю, що той, хто не встановлює чітких меж, може стати самовдоволеним і згодом переконати себе, що невеличкий гріх—це не страшно. Вони можуть стати нечутливими до Духа і більше не бачити, що є неправильним і чому це неправильно.

Тиск однолітків теж може бути дуже сильним. Ті, хто не є сильними, згодом можуть дослухатися до них, бо сказане друзями здається розумним, навіть якщо це не відповідає нашим нормам. Але не існує нейтральної території. Згодом доведеться вибирати.

Залишатися сильними допоможе наявність хороших друзів, щоб ви могли розмовляти одне з одним і покладатися одне на одного. У такий спосіб ви зможете залишатися сильними всі разом. Коли я дотримуюся своїх норм, я почуваюся в безпеці. Я гідний просити Бога захистити мене. Я маю віру, що, коли залишатимусь слухняним, Він допоможе мені”.Лорі Фуллер живе в Юті, США.