Авраам

Болотиста місцевість Уру в Халдеї була моїм першим домом. Халдеї, у тому числі і мій батько, поклонялися ідолам і приносили в жертву людей. Але я вірив в одного істинного й живого Бога і готувався до того дня, коли б зміг отримати священство, як і мої прабатьки².

Одного дня халдеї прив’язали мене до жертовника бога Елкени як жертву. Коли вони вже збиралися вбити мене, я помолився Богові про визволення, і мої пута відразу ж послабшали. І тоді до мене звернувся Господь: “Я почув тебе, і зійшов, щоб спасти тебе, і щоб забрати тебе … у чужу землю”³.

Господь почав надзвичайно благословляти мене: через Мелхиседека я отримав священство⁴ і Господь уклав зі мною завіт, що я стану батьком багатьох народів і що євангелія благословить все людство через моїх потомків. Він змінив моє ім’я з Аврам на Авраам, що означає “батько багатьох народів”⁵.

Я привів свою сім’ю в Ханаан, землю, яку приготував для нас Господь⁶. Господь пообіцяв мені, що Його завіт щодо моїх нащадків буде виконано через сина, народженого моєю дружиною Сарою. У нас з Сарою не було дітей. Ми дивувалися, як ми могли мати дітей, бо обоє ми були дуже старими—мені було 100 років, а Сарі—90⁷. Але, як і обіцяв Господь, у нас з’явився син, Ісак⁸.

Через кілька років мені випало одне з найважчих випробувань у моєму житті. Хоч сам я і був свідком того, який біль викликає принесення в жертву людини, Господь попросив мене принести в жертву мого сина Ісака. Моє серце страждало, однак я довіряв Господу. Коли я вже заніс руку над Ісаком, ангел покликав мене, кажучи: “Не витягай своєї руки до хлопця, … бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів … одинака свого”⁹. Господь дав барана в жертву, замість Ісака, якого ми з Ісаком потім принесли в жертву Господу¹⁰.

Завдяки моєму послуху Господь знову підтвердив Свій завіт: “[Я] розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, … і всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу”¹¹.