Город, повний благословень

З-з-з-з! З-з-з-з! З-з-з-з! Зайнята своєю роботою, жовта бджола сіла на квітку біля Андреа. Андреа підскочила й швиденько втекла. Андре не любила бджіл. Вона побігла в іншу частину городу рвати бур’яни на грядці помідорів.

Сонце пригрівало в спину Андреа. Вона могла почути, що мама поруч, на грядці кукурудзи. Раптом Андреа почула сильніше дзижчання. З-з-з-з! З-з-з-з! З-з-з-з! Андреа побігла до мами.

“Там, мамочко, надто багато бджіл!—сказала вона.—Я хочу працювати на городі, де немає бджіл”.

“Нам потрібні бджоли, щоб все на городі росло,—сказала мама.—Ісус створив бджіл, щоб запилювати рослини, аби ми могли мати наші улюблені продукти”.

“А без бджіл, у нас не буде городу?”—спитала Андреа. Вона подумала про всі свої улюблені рослини. Вона любила красиві квіти. Їй подобалося їсти суницю й помідори. Їй було б сумно жити у світі, де їх не було б.

“Я рада, що Ісус створив рослини,—сказала Андреа.—Я також рада, що Він створив бджіл!”