Обряди священства і храмова робота благословляють мою сім’ю

Карл побіг по причалу, радіючи, що побачить свого тата. Батько Карла—рибалка, і Карл часто підбігав до човна, зустрічаючи його в кінці дня.

“Тату, поспішай!— гукнув Карл.— Я хочу показати тобі малюнок, який я сьогодні тобі намалював!”

“Чудово!— сказав тато.— Але спершу мені треба прив’язати човна”.

Карл спостерігав за тим, як старанно тато прив’язував човна товстою мотузкою. “Чому тобі треба його так міцно прив’язувати?”— запитав Карл, коли тато затягнув величезного вузла.

Тато вказав на човна, який стояв на березі і мав у днищі величезну дірку. “Той човен був прив’язаний слабо. Під час останнього шторму він відв’язався і напоровся на скелі”.

Очі Карла широко відкрилися.

“Можеш подумати, як Небесний Батько допомагає нам залишатися міцно прив’язаними до Нього, щоб ми були в безпеці?”— запитав тато.

“Через Писання?”— спробував вгадати Карл.

“Саме так,—сказав тато.— Також Він дає нам священні обряди, такі як хрищення і причастя. Ми з мамою уклали шлюб у храмі, щоб наша сім’я могла бути навіки зв’язана разом”.

Карл схопився за мотузку і допоміг татові зав’язати на ній останній вузол. “Ми зробимо найміцніший вузол!”