Достойно користуватисямедіа

Ми звертаємося до розваг, аби відпочити від денних турбот. Це може бути час, щоб відпочити, посміятися і провести хороше обговорення з сім’єю чи друзями¹. Оновлення, яке ми відчуваємо після цих заходів, приходить завдяки Святому Духу, плодами Якого є “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність [і] здержливість” (Галатам 5:22–23). Щоб відчути себе оновленими після відпочинку, ми повинні обрати таку розвагу, що не перешкоджатиме нам отримувати спонукання і зцілюючу силу Святого Духа.

Аби не втратити супровід Святого Духа і не зашкодити своєму духу, нам радять: “Не відвідуйте, не дивіться і не беріть участі ні в чому, що є вульгарним, аморальним, насильницьким або порнографічним хоч найменшою мірою”². Але іноді медіа, в яких, як здається, немає нічого аморального, можуть завдавати такої ж шкоди, оскільки відволікають нас від мети в житті.

У той час як здорові розваги можуть допомагати нам відчути легкість на серці, інші форми розваг можуть призвести до легковажності. В Ученні і Завітах Господь наказує нам: “Облиште всі свої легковажні промови, весь сміх, усі свої похітливі бажання [і] всю свою гордовитість і легковажність” (88:121). Деякі розваги відволікають нас від мети плану спасіння, заповнюючи наш розум тим, що старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, називає марними думками та дріб’язковими речами³. Така легковажна розвага може швидко впіймати нас у пастку і перетворитися на “свідому непоштивість, яка перетворює священні речі на буденні, а в гіршому випадку стає блюзнірством і богохульством”⁴.

Хоча набагато легше пасивно дозволяти розвагам, які ми слухаємо, дивимося і читаємо, неконтрольовано входити в наше серце і розум, основна частина нашого життя полягає в тому, щоб навчитися, як стати діючою силою—“діяти самостійно, а не бути під впливом” (2 Нефій 2:26). Щоб стати діючою силою, необхідно бути розсудливими щодо того, які розваги ви використовуєте.

Замість того, щоб бездумно користуватися медіа в пошуках розваги, ми повинні усвідомлювати, скільки часу їй приділяємо і яке послання—явне або замасковане—вона несе. Райян Холмс, директор Digital Media Group в Університеті Бригама Янга, розповідає, що ми повинні “обачно користуватися технологіями” і ретельно зважувати “всі наслідки цього”⁵. Емі Петерсен Дженсен, декан факультету Театрального і медійного мистецтва в Університеті Бригама Янга, каже, що дуже важливо “займати активну позицію в спілкуванні з медіа й уникати пасивного споживання медіа”⁶.

Щоб займати активну позицію, необхідно усвідомлювати, скільки часу ми витрачаємо на розваги. Коли вибір такий широкий, легко піддатися поглинанню “всього, що надходить до вас у вигляді текстових повідомлень, електронних послань, автоматичного оновлення даних, відеосюжетів в он-лайні та різного виду повідомлень”⁷. Якщо ми так робимо, то марнуємо “дні [нашого] випробування” (2 Нефій 9:27) в порожніх справах, які не допомагають нам стати сильнішими, мудрішими, милосерднішими представниками Ісуса Христа.

Замість того, щоб змарнувати весь вечір, переглядаючи найновіший відеофільм в он-лайні, популярну телепередачу чи оновлюючи статус в соціальних мережах, ми можемо свідомо спланувати час так, щоб отримати задоволення від змістовної розваги, яка наповнить нас енергією. Брат Холмс сказав: “Зробіть свідомий вибір. Ви вирішуєте з чим, коли і як будете взаємодіяти за допомогою цифрових пристроїв”⁸.

Ще одним елементом ретельного підбору розваг є обдумування того, які послання доносить медіа.

Кожен вид розваг несе певне послання. Воно може бути як спланованим, так і опосередкованим. Наприклад, насолоджуючись фільмом або книгою, запитайте себе, які послання ви отримуєте через символи, знаки, слова і зображення. У чому їхня цінність? Яку поведінку вони схвалюють? Найважливіше, чи допомагають вони вам думати про Ісуса Христа і бути благоговійними? Чи допомагають вони вам зрозуміти Його божественність? Чи навчають вони чогось про жертву? про любов? про самовідданість? Чи каже вам це що-небудь про важливість сімей або святість шлюбу? Якщо ви не можете побачити будь-якої, пов’язаної з євангелією, істини в посланнях, що доносить ваша розвага, вона не корисна й не варта вашого часу.

У когось може виникнути спокуса сказати: “Це ж просто розвага—не школа і не церква. Мені не треба чогось навчатися з цього”. Але незалежно від того, чи ви це усвідомлюєте, “все, що ви читаєте, слухаєте або дивитеся, впливає на вас”⁹.

Якщо ми налаштовуємо розум і серце, щоб оцінити медіа, які ми поглинаємо, то у нас виникають хвилини роздумів. Професор Дженсен називає ці моменти “розмовою”, тобто “обміном думками—ми рухаємося вперед і назад, або даємо і беремо, під час чого ми слухаємо і відповідаємо. Найкращі наші розмови часто стають моментами особистого покаяння, тому що часто саме під час розмови ми змінюємо думку, знаходимо новий шлях або приймаємо рішення робити щось краще. Зміни, які відбуваються у ці моменти в нашій душі, зазвичай малі, прості, поступові, заспокійливі та продуктивні”¹⁰.

Ми прагнемо всього, що є “чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали”—навіть коли відпочиваємо (Уложення віри 1:13). Як представники Ісуса Христа ми повинні намагатися, щоб “все, що [ми] читаємо або [дивимося], … навчало чогось доброго або розвивало щось хороше в [нас] або в [наших сім’ях]”. Те, як ми розважаємося, має бути “цілеспрямованими, сповненими святості діями, … що [допомагають нам] здобути бачення нашого Небесного Батька і ділитися ним”¹¹.

Ми знаємо, що така чеснотна, чудова й гідна похвали розвага—достойне використання медіа—навчає нас, готує до змін у житті й зміцнює нас на шляху учнівства.