Самуїл

Моя мати Анна була неплідна і молилася в храмі про сина, пообіцявши віддати його Господу. Бог відповів на її молитви; вона народила мене. Коли я був ще малим, вона привела мене до храму, щоб я служив Йому. У храмі священик Ілій піклувався про мене і навчав мене².

Коли я був ще дитиною, то однієї ночі почув, як мене кличе голос. Три рази я підходив до Ілїі, але він мене не кликав. Він сказав, що то Господь мене кличе. Я послухався поради Ілії. Тож коли почув, що мене кличуть по імені вчетверте, я відповів: “Говори, Господи, бо раб твій слухає!”³ Господь розмовляв зі мною і, коли я став дорослим, Він був зі мною. Він покликав мене бути Його пророком.

Коли я постарів, то призначив своїх синів бути суддями над Ізраїлем. Мої сини були неправедними, тож старійшини в Ізраїлі захотіли мати царя. Я застерігав людей про небезпеку мати царя, однак вони наполягали на своєму бажанні. Господь наказав, що я маю “послух[атися] їхнього голосу”⁴.

Господь послав до мене Саула, “молодого і гарного”⁵, і я помазав його бути “володар[ем] над … Ізраїлевим народом”⁶. Він став їхнім царем. Однак, коли Господь наказав Саулу знищити амалекійців та все, що вони мали, він не послухався. Він залишив амалекійських тварин та приніс їх у жертву. Я навчав Саула, що “послух ліпший від жертви, покірливість—краща від баранячого лою”⁷.

Через Сауловий непослух Господь наказав мені помазати нового царя з-посеред синів Єссеєвих. Єссей привів своїх сімох синів до мене, однак Господь їх не обрав⁸. Господь відкрив мені, що наймолодший син, Давид, має стати царем. Обличчям і статурою Давидові старші брати, можливо, більше були схожими на майбутніх царів, однак Господь обрав цього юного пастуха, щоб вести Його народ. З цієї історії я зрозумів, що “Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”⁹.