Моя записка біля надгробку

Влітку 2003 року я була в Мічигані, США, досліджуючи родовід Роберта Холла, брата мого прапрадідуся. У кінці своєї подорожі я знову пішла на кладовище, на якому побувала 20 років тому.

Під час свого попереднього відвідування кладовища я помітила квіти біля одного з надгробків, де було вказано прізвище Холл. Цього разу я написала записку, поставила на ній дату і заламінувала, щоб захистити її від негоди. Після того я з молитвою залишила записку біля надгробка, сподіваючись, що її знайде той, хто допоможе мені більше дізнатися про Роберта Холла. Я повернулася додому в Каліфорнію, маючи певну надію, однак скептично налаштована щодо того, що хтось знайде цю записку.

Через тиждень я отримала листа від далекого кузена на ім’я Дек Бентлі.

“Учора зі мною стався дивний випадок,—писав він.— О третій годині дня я їхав купити полуниць, коли вирішив зупинитися біля кладовища на Плейнс-роад, щоб відвідати могили родичів. Вже кілька років я там не був. Біля могил я знайшов вашу записку”.

Дек пішов на кладовище в той самий день, коли я залишила записку. Я відразу ж зателефонувала йому. Під час розмови я дізналася, що він живе в Хіллсайді, за 80 км від кладовища.

Через кілька місяців я з радістю поверталася до Мічигану, щоб відвідати Дека. Він розповів, що його родичі поховані на кладовищі через дорогу від його дому і запитав, чи я не хочу туди піти. Він сказав, що на кладовищі є чотири надгробки з прізвищем Холл; про двох з них він нічого не знав.

На кладовищі Дек показав мені надгробки. Два з них, про які він нічого не знав, були над могилами Мартіна і Анни Холл. Я не привезла з собою записів, але чітко пам’ятала, що там зустрічалося ім’я Мартіна Холла.

Ми поспішили до окружного суду за годину до його закриття, сподіваючись, що знайдемо у записах про смерть імена батьків Мартіна. І ми їх знайшли! Батьком Мартіна був Роберт Холл! Святий Дух підтвердив мені, що мої довгі пошуки закінчилися.

Дек, який не був членом Церкви, сказав, що пошуки Роберта Холла були “наче духовними пошуками”. Я усміхнулася, знаючи, що мене вів Дух.

“Ви можете засмутитися, що не залишили записку 20 років тому,—сказав Дек,—але справа в тому, що я переїхав до Хіллсайда лише три роки тому!”

Цей випадок став для мене уроком про те, що сімейна історія є дійсно складовою Божої роботи і що Він скеровує наші праведні зусилля.