“Про що мені слід думати під час причастя?”

Під час причастя мої думки зосереджуються на Ісусі Христі та Його Спокуті. Мені важко висловити те, що я відчуваю під час причастя, коли думаю про Спокуту Ісуса Христа. Я знаю, що Ісуса Христа було вибрано бути нашим Викупителем. Я знаю, що Він живе.

Ми маємо думати про спокутну жертву Ісуса Христа і про важливість гідно причащатися символами Його тіла і Його крові. Ми також можемо подумати про час, коли Він благословляв хліб і вино зі Своїми Дванадцятьма апостолами.

Під час причастя я думаю про те, через що довелося пройти Спасителю, щоб ми могли покаятися в помилках, які ми робимо. Я також думаю про всі благословення, які Він дав мені, та дивовижні чудеса, які Він здійснив і ще здійснить. Які ми благословенні, що можемо причащатися, щоб мати змогу покаятися в наших гріхах і зобов’язатися чинити краще.

Причасні гімни навчають, про що ми маємо думати під час обряду причастя. Наприклад, у моєму улюбленому причасному гімні: “У покорі і смиренні” (Гімни, №. 96), говориться: “Не дозволь забути, Боже, як помер за мене Ти, як Твоє спинилось серце на голгофському хресті”. Коли я пам’ятаю слова причасних гімнів під час цього священного обряду, це допомагає мені відчувати мир, а моя вдячність за Спокуту Ісуса Христа зростає.

Мета причастя—поновлювати наші завіти з нашим Небесним Батьком і очиститися від гріхів, в яких ми покаялися. Під час причастя ми пам’ятаємо жертву Христа за нас і міркуємо про те, як ми застосовуємо її в нашому житті. Я намагаюся думати про те, що я зробила протягом останнього тижня і наскільки добре дотримувалася своїх завітів з моїм Батьком. Я визнаю гріхи, які вчинила, і зосереджуюся на тому, як я можу використати Спокуту, щоб подолати їх. Коли я роблю це, причастя стає подією, яка надихає і духовно зміцнює.

Під час причастя ми маємо думати про те, якою великою була жертва, яку наш Спаситель приніс за нас, і наповнити свої серця вдячністю. Коли я причащаюся, то люблю дякувати Небесному Батькові і Його Улюбленому Синові, Ісусу Христу, за отримані благословення.

Коли я був молодше, то єдине, про що я думав під час причастя, було те, як мені залишатися спокійним. Тепер, коли я є носієм священства, я розумію, що для того, щоб причастя мало значення для мене, і допомагало мені зростати духовно, мені потрібно розмірковувати під час обряду причастя. Я думаю про Спокуту Спасителя і про те, як Він виявив Свою любов до нас. Я також думаю про те, як прийняття причастя може зміцнити мою віру і бажання дотримуватися моїх завітів, укладених при хрищенні.

У своїх Писаннях я тримаю маленьку карточку, яку виймаю кожної неділі під час причастя. На цій закладці міститься посилання на Мосія 18, де Алма говорить про завіт хрищення. На карточці є маленькі замітки, як-от: “Будьте вдячними за Спокуту”, написані на ній, щоб допомогти мені пам’ятати про мету і святість причастя. Коли я переглядаю замітки, це допомагає мені зосереджуватися на меті і святості причастя.