Ділитися євангелією он-лайн

Я не завжди була мужньою в тому, щоб ділитися євангелією зі своїми друзями. Багато з них знали про мою релігію, але я ніколи не намагалася свідчити. Проте, коли хтось мав хибне розуміння про Церкву, я робила все можливе, щоб виправити його.

Коли я вступила до університету, то приєдналася до дебатного клубу. Інші члени клубу дізналися, що я була святою останніх днів, коли після однієї дискусії я виправила їх у тому, що говорилося про “мормонів”. До цього моменту я ніколи не говорила про свою релігію, отже мені поставили багато запитань того дня. Я злякалася і хотіла ухилитися від відповідей. Я знала, у що вірю, але не знала, як розповісти про це. Я помолилася, але мені здалося, що я не отримала відповіді.

Кілька днів потому, зайшовши на Facebook, я побачила статтю з LDS.org, яку розмістив мій церковний провідник. Це допомогло мені усвідомити, що я також можу ділитися церковними матеріалами. Я знайшла теми, про які запитувала в мене моя команда з дебатного клубу, розмістила посилання на них на своїй стіні й відмітила всіх тих, хто брав участь в дебатах. Я відчувала, що такі відповіді краще задовольнять їх.

Раніше я ніколи не залишала пости он-лайн щодо моїх вірувань, отже це привернуло увагу набагато більшої кількості людей, які запитували про мою релігію. Коли вони ставлять запитання, я намагаюся давати загальні відповіді, а також посилання на церковні матеріали. У такий спосіб людям не доведеться покладатися лише на мої відповіді, але й опиратися також на те, що відповідають на їхні запитання генеральні авторитети. Коли розмови стають більш особистими, я відповідаю людині приватно, за допомогою повідомлень.

Мені насправді приємно, що Церква розміщує матеріали он-лайн. Я все ще ніяковію, коли хтось дивує мене запитанням про Церкву. Та тепер я вже не чекаю, поки вони поставлять запитання; а роблю перший крок, розміщаючи церковні матеріали он-лайн. Я знаю, що ці матеріали можуть допомогти, як моїм друзям, членам Церкви, так і моїм друзям, які не належать до Церкви.