Писання---найкорисніше з усього, що вивчається

Центром усієї істини є свідчення про те, що Ісус з Назарета є Христом, Великим Єговою, Спасителем світу і Єдинонародженим Сином Живого Бога. Це---послання з Писань. У кожній з цих святих книг часто зустрічається благання вірити й мати віру в Бога, Вічного Батька, та Його Сина, Ісуса Христа; і ці книги Писань, з першої до останньої, містять заклик виконувати волю Бога і дотримуватися Його заповідей².

Якщо ми прислухаємося до поради наших провідників читати і вивчати Писання, то до нас прийдуть найрізноманітнішні винагороди й благословення. Це вивчення---найкорисніше з усього, що ми можемо вивчати. …

Писання містять запис того, що відкрив Сам Бог, і через них Бог говорить до людини. Де ще можна використати час продуктивніше, ніж за читанням з бібліотеки Писань, літератури, яка навчає нас пізнавати Бога та розуміти наші стосунки з Ним? Час завжди дорогоцінний для зайнятих людей, і ми його обезцінюємо, коли марнуємо його за читанням або переглядом того, що є легковажним і маловажливим³.

Ми сподіваємося, що ви регулярно---кожний день---читаєте й вивчаєте Писання особисто і сімʼєю. Ми не повинні легковажно ставитися до цього наказу Господа: “Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,— вони ж свідчать про Мене!” (Іван 5:39). Дух прийде у вашу домівку і ваше життя, якщо ви читаєте відкрите слово⁴.

Ми повинні мати Церкву, багату на жінок і чоловіків, які глибоко знають Писання, які роблять перехресні посилання і позначки, які удосконалюють уроки і виступи, користуючись Путівником по Писаннях, і які добре орієнтуються в картах, Bible Dictionary та інших допоміжних матеріалах, уміщених в цьому прекрасному зібранні---Головних трудах. Очевидно, що в ньому є набагато більше того, що ми можемо швидко опанувати. Дійсно, нива Писань “вже біла для жнив” [див. УЗ 4:4]. …

Ні в цьому розподілі, не кажучи вже ні про будь-який інший розподіл, Писання---вічне, просвітлююче слово Бога---не були ще настільки реально доступними і настільки вдало структурованими, щоб ними могли користуватися кожний чоловік, кожна жінка і кожна дитина, які будуть досліджувати їх. Написане слово Бога існує в найбільш придатній для читання і доступній формі, яка будь-коли давалася людям в історії світу. Якщо ми не читаємо Писання, то неодмінно будемо відповідати за це⁵.

Щоб бути слухняними євангельському закону та бути слухняними вченням Ісуса Христа, ми спершу повинні розуміти цей закон та зʼясувати, якою є воля Господа. Найкраще це можна зробити, досліджуючи та вивчаючи Писання і слова пророків. Завдяки цьому ми стаємо обізнаними з тим, що Бог відкрив людині.

Серед уложень віри є одне, в якому проголошено: “Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого” (Уложення віри 1:9).

Божа воля буде відкриватися в Писаннях, а тому нам наказано читати їх, щоб знайти істину. Господь пояснив Оліверу Каудері, як зʼясувати ці істини. Він сказав: “Ось, Я даю тобі заповідь, щоб ти покладався на те, що написано; бо в ньому написано про все, що стосується заснування Моєї Церкви, Моєї євангелії і Моєї скелі” (УЗ 18:3–4).

Павло писав до свого близького друга, Тимофія, закликаючи того читати Писання, і у своєму посланні він сказав: “І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса”. Потім він додав: “Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності” (2 Тимофію 3:15–16). …

Наші церковні провідники серйозно наголошували на тому, як важливо читати Писання й слова пророків, давніх і сучасних. Батьків і матерів попросили читати Писання, щоб вони могли належним чином навчати своїх дітей. Наші діти читають Писання завдяки прикладу, який показують їм батьки. Ми вивчаємо Писання на наших домашніх сімейних вечорах, деякі сімʼї читають Писання разом в ранні ранкові години. … Таким чином ми вчимося дізнаватися про волю Господа, щоб бути слухняними⁶.

Замисліться над послідовністю, яка помічається в Писаннях---спочатку сказано, що ми повинні уважно ставитися до Божого слова, а потім дається обіцяння, що коли ми робимо це, то можемо увійти в саму Його присутність:

“І тепер Я даю вам заповідь … старанно прислухатися до слів вічного життя.

Бо ви будете жити кожним словом, що йде з вуст Бога.

Бо слово Господа є істина, а все, що є істина, є світло, а все, що є світло, є Дух, саме Дух Ісуса Христа. …

І кожний, хто прислухається до голосу Духа, приходить до Бога, саме до Батька” (УЗ 84:43–45, 47).

Слово Бога є початком цієї дивовижної подорожі, а її кульмінація станеться у піднесенні. “Слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити” (2 Нефій 32:3)⁷.

Я рекомендую вам одкровення Бога як норму, за якою ми повинні жити у своєму житті і за якою ми повинні оцінювати кожне рішення та кожний вчинок. Тому коли до вас приходять тривоги і труднощі, зустрічайте їх, звертаючись до Писань і пророків⁸.

Ми закликаємо кожного з вас ретельно проаналізувати, скільки часу ви зараз виділяєте для молитовних роздумів над Писаннями.

Як один із Господніх слуг, я закликаю вас робити наступне:

1. Як члени Церкви, особисто читайте, розмірковуйте і моліться про Писання щодня.

2. Регулярно читайте Писання сімʼєю. Ми хвалимо тих з вас, хто вже це робить, і спонукаємо тих, хто ще не починав, почати робити це без зволікань. …

Нехай кожний з нас рухається далі вперед з непохитною рішучістю бути більш молитовним; прагнути жити так, щоб сильніше відчувати Духа; і наближатися до нашого Небесного Батька і Його Улюбленого Сина через послідовне вивчення Святих Писань⁹.

Є дуже багато звичок, як саме читати. Є ті, хто читають швидко, і ті, хто читають повільно, хтось читає тільки по маленькому уривку, а інших не відірвеш від книги, аж поки вони її не прочитають. Але ті, хто заглиблюються в бібліотеку Писань, виявлять: щоб зрозуміти, замало просто читати час від часу або читати уважно---необхідно зосереджено вивчати. Безсумнівно, людина, яка вивчає Писання кожного дня, досягає набагато більшого, ніж людина, яка присвячує цьому багато часу в якийсь один день, а потім пропускає дні за днями, поки не візьметься за вивчення знову. Нам слід не тільки вивчати Писання кожного дня, але й визначити для цього постійний час, коли ми можемо зосередитися і нам ніщо не буде заважати.

Ніщо так не допомагає поглибити наше розуміння Писань, як молитва. У молитві ми можемо налаштувати свій розум на пошук відповідей на наші запитання. Господь сказав: “Просіть,---і буде вам дано, шукайте---і знайдете, стукайте---і відчинять вам” (Лука 11:9). Отже Христос запевняє: якщо ми будемо просити, шукати і стукати, Святий Дух буде направляти наше розуміння, але при умові, що ми готові й прагнемо отримати.

Багато хто вважає, що найкращим часом для вивчення [Писань] є ранок, коли після нічного відпочинку розум звільнений від багатьох турбот, які переривають думку. Іншим більше подобається вивчати [Писання] в тихі години після роботи, коли клопоти дня закінчилися і вже не відволікають; тоді день закінчується з відчуттям миру й заспокоєння, яке приходить завдяки спілкуванню з Писаннями.

Можливо, важливішим є не стільки години дня, скільки чітко встановлений час для регулярного вивчення [Писань]. Було б ідеально, якби вдалося виділяти по годині щодня; але якщо так багато часу виділити не вдається, то вивчення [Писань] по півгодини щодня дасть доволі хороші результати. Чверть години---це зовсім мало часу, однак дивовижно, як багато додаткової інформації та знань можна набути за цей час стосовно якоїсь важливої теми. Важливо, щоб ви ніколи нічому не дозволяли заважати вашому вивченню [Писань].

Комусь більше подобається вивчати [Писання] самому, але корисно робити це разом з кимось. Сімʼї отримають дуже багато благословень, якщо мудрі батьки і матері збирають навколо себе своїх дітей, разом з ними читають зі сторінок Писань, а потім ясно обговорюють чудові історії та думки, і роблять це так, щоб всім це було зрозуміло. Часто молодь і малі діти виявляють дивовижне розуміння основної релігійної літератури, і вони дуже вдячні за неї.

Нам слід читати [Писання] не безладно, а систематично, за складеним планом їх вивчення. Дехто читає певну кількість сторінок за графіком або визначену кількість розділів щодня або щотижня. Якщо людина читає для задоволення, це може бути цілком виправдано і може приносити радість, однак це не є змістовним вивченням [Писань]. Краще встановити певний час для вивчення Писань щодня, ніж встановити певну кількість розділів для читання. Іноді ми виявляємо, що на вивчення лише одного вірша піде весь відведений час¹⁰.

Про життя, вчинки і вчення Ісуса можна прочитати швидко. Ці історії у своїй більшості прості, і ці історії розказані просто. Учитель у Своїх вченнях уживав небагато слів, проте кожне з них настільки чітко передає зміст, що всі вони разом створюють для читача ясний образ. Однак іноді можна провести багато годин у роздумах над глибокими думками, висловленими кількома простими словами.

У житті Спасителя був випадок, про який згадують Матвій, Марк і Лука. Істотну частину цієї історії розповів Марк усього у двох коротких віршах і пʼяти словах наступного вірша. …

“І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

і дуже благає Його та говорить: “Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!” …

І пішов Він з ним” (Марк 5:22–24).

Цю історію можна прочитати приблизно за тридцять секунд. Вона коротка й нескладна. Перед очима вимальовується ясна картина, і навіть дитина може легко її переказати. Проте, якщо ми проводимо час в думках та роздумах про неї, то нам відкривається величезна глибина в її розумінні та її значущість. …

… Ісус і ті, хто був з Ним, тільки-но переправилися через море Галілейське, і безліч людей, які чекали на Нього, зустріли Його на березі неподалік Капернаума. “І приходить один із старших синагоги”. У той час великі синагоги були під головуванням колегії старійшин, яка знаходилася під керівництвом головного з них, тобто начальника. Це був чоловік, до рангу і престижу якого юдеї ставилися з великою повагою.

Матвій не називає імʼя цього головного старійшини, але це робить Марк, додаючи до його титулу слова “на ймення Яір”. Ніде більше в Писаннях не згадується ні цей чоловік, ні його імʼя, крім цього випадку, але завдяки короткому контакту з Ісусом памʼять про нього живе в історії. Багато, багато життів збереглися в памʼяті, які так і загубилися б у невідомості, якби не дотик руки Вчителя, який викликав значні зміни в думках і діях та привів до нового і кращого життя.

“І, як побачив Його [тобто, коли Яір побачив Ісуса], припадає до ніг Йому”.

Це було чимось надзвичайним для чоловіка такого рангу й престижу, правителя синагоги,---припасти до ніг Ісуса,---до ніг Того, Кого вважали мандрівним учителем, Який мав дар зцілювати. Багато інших людей, які були вченими і мали престиж, бачили Ісуса, проте ігнорували Його. Їхній розум був закритий. Сьогодні те ж саме; перешкоди стоять на шляху багатьох і заважають їм прийняти Його.

“І [Яір] дуже благає Його та говорить: “Моя дочка кінчається”. Характерно, що це часто трапляється, коли людина приходить до Христа не стільки змушена своєю власною потребою, скільки відчайдушною потребою дорогої їй людини. Тремтіння, яке ми чуємо в голосі Яіра при його словах “Моя дочка”, викликає в нашій душі співчуття, коли ми думаємо про цього чоловіка з високим становищем в синагозі, який припадає до ніг Спасителя.

Потім звучить величне визнання віри: “Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!” Це не тільки слова віри батька, здоланого горем, але й нагадування нам про те, що все, на що Ісус покладає руки, живе. Якщо Ісус покладає Свої руки на шлюб, той живе. Якщо Він покладає Свої руки на сімʼю, та живе.

А потім ці слова: “І пішов Він з ним”. Ми можемо припустити, що ця подія не була в планах для цього дня. Учитель повернувся, перетнувши море, а там вже безліч людей чекали Його на березі, щоб Він навчав їх. … Йому на заваді стало благання якогось батька. Він міг би проігнорувати це прохання, оскільки багато інших людей чекали на Нього. Ісус міг би сказати Яіру, що прийде подивитися на його дочку завтра, але “пішов Він із ним”. Якщо ми йдемо слідами Учителя, то чи будемо ми надто зайняті, щоб проігнорувати потреби своїх ближніх?

Немає необхідності читати цю історію до кінця. Коли вони прийшли в дім цього старійшини синагоги, Ісус взяв маленьку дівчинку за руку й підняв її з мертвих. Так само Він підніме і поставить кожну людину для нового і кращого життя, якщо вона дозволить Спасителю взяти її за руку¹¹.

• Що з вашого досвіду допомогло вам пізнати, що вивчення Писань є “найкориснішим з усіх”? (Див. підрозділ 1). Як нам краще виконувати своє зобовʼязання бути “жінками і чоловіками, які глибоко знають Писання”?

• Як вивчення Писань допомагає нам бути більш слухняними? (Див. підрозділ 2). У чому ви побачили, що “слова Христа скажуть вам усе, що вам треба робити”? (2 Нефій 32:3).

• Які аспекти в пораді Президента Хантера стосовно вивчення Писань можуть допомогти вам? (Див. підрозділ 3). Як послідовне, з молитвою, вивчення Писань благословило вас?

• Які цікаві думки можуть прийти до нас із розповіді Президента Хантера про зцілення дочки Яіра? (Див. підрозділ 4). Як роздуми всього над кількома віршами, як в даному випадку, можуть збагатити ваше вивчення Писань?

• Як Книга Мормона та Учення і Завіти допомогли вам більше наблизитися до Спасителя? (Див. підрозділ 5). Як ще ці священні книги вплинули на вас? Можете поділитися власним свідченням про ці Писання зі своєю сімʼєю та іншими людьми.

Ісус Навин 1:8; Притчі 30:5; 1 Нефій 15:23–24; 2 Нефій 3:12; Алма 31:5; 37:44; Геламан 3:29–30; УЗ 98:11

“Читання, вивчення і розмірковування—це не одне й те саме. Ми читаємо слова й можемо отримувати ідеї. Ми вивчаємо й можемо відкривати для себе певні ситуації та зв’язки у Писаннях. Але коли ми розмірковуємо, то запрошуємо одкровення від Духа. Як на мене, розмірковування—це обдумування і молитва після уважного прочитання і вивчення Писань” (Генрі Б. Айрінг, “Служіть з Духом”, Ensign або Ліягона, лист. 2010, с. 60).