Нести євангелію всьому світу

Євангелія Ісуса Христа, євангелія, якої ми навчаємо й обряди якої ми виконуємо,---це глобальна віра з всеохоплюючим посланням. Вона не обмежується чимось одним і не зумовлюється історією або модою. Сама її суть є універсальною й вічно істинною. Її послання---для всього світу, відновлене в ці останні дні, щоб задовольнити фундаментальні потреби кожного народу, коліна, язика і всіх людей на землі. Вона знову була встановлена, як була встановлена й на початку, щоб створити братерство, зберегти істину та спасти душі. …

За посланням євангелії, увесь людський рід є однією сімʼєю, що походить від єдиного Бога. Усі чоловіки і жінки мають не тільки фізичне походження---від Адама і Єви, їхніх перших земних батьків, але також і духовний спадок----від Бога, Вічного Батька. Таким чином, усі люди на землі є в буквальному сенсі братами і сестрами у сімʼї Бога.

Саме завдяки розумінню й сприйняттю цього універсального батьківства Бога, усі людські істоти можуть якнайкраще оцінити Божу турботу про них та їхній звʼязок між собою. Це послання життя і любові, яке спрямоване безпосередньо проти всіх задушливих традицій, що ґрунтуються на відмінностях у расі, мові, економічному чи політичному становищі, освітньому рівні чи культурних особливостях, бо всі ми одного духовного походження. Ми маємо божественний родовід; кожна людина---духовне дитя Бога.

В такій картині євангелії немає місця для обмеженого, вузького та упередженого погляду. Пророк Джозеф Сміт сказав: “Любов---це одна з найголовніших рис Божества, і її мають випромінювати ті, хто прагне бути синами Божими. Людина, сповнена любовʼю Божою, не задовольниться благословеннями тільки для своєї сімʼї, але прагнутиме сягнути цілого світу, прагнутиме благословляти весь рід людський” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 334]. …

Відновлена євангелія---це послання божественної любові до всіх людей повсюди, ґрунтоване на переконанні, що всі люди є дітьми Того ж Самого Бога. Це найважливіше релігійне послання було прекрасно висловлено у заяві Першого Президентства від 15 лютого 1978 р., де стверджується:

“Основуючись на давніх та сучасних одкровеннях, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів з радістю навчає і проголошує християнську доктрину стосовно того, що всі чоловіки і жінки є братами і сестрами, не тільки по кровному звʼязку зі спільними земними предками, але також є у буквальному сенсі духовними дітьми Вічного Батька” [Statement of the First Presidency Regarding God’s Love for All Mankind, Feb. 15, 1978].

Святі останніх днів мають позитивне і не дискримінаційне ставлення до інших людей не нашої віри. Ми віримо, що вони буквально є нашими братами і сестрами, що ми---сини і дочки Того ж Самого Небесного Батька. Ми маємо спільну генеалогію, що веде назад, до Бога⁶.

Церква, будучи царством Бога на землі, має свою місію стосовно всіх народів. “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа,

навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів” (Мт. 28:19–20). Ці слова з вуст Учителя не знають національних кордонів; вони не можуть стосуватися тільки якоїсь однієї раси чи якоїсь однієї культури. Один народ не вивершується над іншим. Повеління ясне---“навчайте всі народи”. …

Як члени Господньої Церкви, ми повинні дивитися вище своїх упереджень. Нам потрібно виявляти найвищу істину, а полягає вона в тому, що наш Батько справді не дивиться на обличчя. Часом ми неправомірно ображаємо братів і сестер з інших народів, приписуючи вищість однієї національності над іншою. …

Уявіть собі батька багатьох синів, у кожного з яких свій темперамент, свої здібності й духовні особливості. Хіба він любить одного сина більше, ніж іншого? Можливо, до сина, який найменше схильний до духовного, батько виявляє більше уваги, про нього він частіше молиться й благає, ніж про інших синів. Але чи означає це, що інших синів він любить менше? Ви можете уявити собі нашого Небесного Батька, Який любить один народ Своїх нащадків сильніше за інші народи? Нам, членам Церкви, слід памʼятати стимулююче запитання Нефія: “Хіба ви не знаєте, що існує більше народів, ніж один?” (2 Неф. 29:7). …

Моїм братам і сестрам з усіх народів: Ми складаємо урочисте свідчення і свідчимо, що Бог говорив у наш день і час, що небесні посланці були послані, що Бог відкрив Свою думку і волю пророку, Джозефу Сміту. …

Оскільки наш Батько любить усіх Своїх дітей, то й ми повинні любити всіх людей---з кожної раси, культури і кожного народу---та навчати їх принципам євангелії, щоб вони могли осягнути її та пізнати божественність Спасителя⁷.

У своїх скромних зусиллях установити братерство та навчати відновленій істині ми кажемо людям всього світу те, що з такою любовʼю пропонував Президент Джордж Альберт Сміт:

“Ми прийшли не для того, щоб забрати у вас істину і доброчесність, які у вас є. Ми прийшли не для того, щоб знайти у вас помилки чи критикувати вас. … Зберігайте все те добре, що ви маєте, і дозвольте нам принести вам більше хорошого, щоб ви могли бути щасливішими і щоб ви могли підготуватися до того, щоб увійти в присутність нашого Небесного Батька”⁸.

Ми залучені до цієї роботи---спасати душі, запрошувати людей прийти до Христа, приводити їх у води хрищення, щоб вони могли й далі розвиватися, йдучи шляхом, який веде до вічного життя. Цьому світу потрібна євангелія Ісуса Христа. Євангелія дає єдиний шлях, щоб цей світ колись відчув мир⁹.

Як члени Церкви Ісуса Христа, ми прагнемо принести разом всю істину. Ми прагнемо розширити коло любові й розуміння серед усіх людей землі. Отже ми стараємося встановити мир і щастя, не тільки в християнстві, але й серед усього людства. …

Те, у заснуванні чого знаряддям був Джозеф [Сміт], а саме Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, тепер є світовою релігією не просто тому, що її члени є тепер по всьому світу, а головним чином тому, що вона має всеосяжне і вичерпне послання, основою якого є прийняття всієї істини, відновленої, щоб задовольнити потреби всього людства.

… Ми шлемо це послання любові та надії всьому світу. Прийдіть до Бога всієї істини, Який продовжує промовляти до Своїх дітей через пророків. Послухайте послання Того, Хто продовжує посилати Своїх слуг проповідувати вічну євангелію кожному народу, коліну, язику і всім людям. Прийдіть і бенкетуйте за столом, накритим перед вами Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Приєднайтеся до нас, бо ми прагнемо наслідувати Доброго Пастиря, Який дав це¹⁰.

Як повʼязані Спокута і місіонерська робота? Щоразу, коли ми відчуваємо благословення Спокути у своєму житті, ми не можемо не піклуватися про благополуччя [інших].

У Книзі Мормона є безліч прикладів, що ілюструють цей принцип. Коли Легій скуштував плід дерева, що символізує “куштування” Спокути, він сказав: “Я захотів, щоб моя сімʼя теж скуштувала його” (1 Нефій 8:12). Коли відбулося навернення Еноша і він отримав прощення своїх гріхів через його віру в Ісуса Христа, він сказав: “Я почав відчувати бажання до благополуччя моїх братів, Нефійців” (Енош 1:9). Потім він молився за ламанійців, непримиренних ворогів нефійців. Є приклад чотирьох синів Мосії—Аммона, Аарона, Омнера і Гімнія,—які отримали прощення гріхів завдяки Спокуті, потім упродовж років трудилися серед ламанійців, щоб привести їх до Христа. У літописі сказано, що вони не могли знести думки, щоб яка-небудь душа загинула (Мосія 28:3).

Цей божественний приклад того, як навернена людина бажає ділитися євангелією з іншими, найкраще ілюструється прикладом Алми молодшого. Я хотів би прочитати вам його свідчення. …

“… Так, і з того часу аж донині я працював безупинно, щоб я міг приводити душі до покаяння; щоб я міг привести їх відчути смак надзвичайної радості, смак якої я відчув; щоб вони теж могли народитися від Бога і бути сповненими Святого Духа” [Алма 36:24; див. також Алма 36:12–23].

Бажання ділитися євангелією з іншими є прекрасним індикатором особистого навернення. Тому Господь і дав кожному члену Церкви обовʼязок бути місіонером.

Послухайте, в який завіт вступає людина, коли христиться в Церкві:

“Оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так, щоб вони були легшими;

Так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя” (Moсія 18:8–9).

Ми маємо стояти свідками Бога в усі часи [і] в усьому, і в усіх місцях, аж до самої смерті. Ми відновлюємо той завіт під час причастя, коли вступаємо у завіт взяти на себе ім’я Христа.

Місіонерське служіння---це один з важливих способів взяти на себе Його імʼя. Спаситель сказав, що якщо ми бажаємо взяти на себе Його імʼя, зі щирими намірами в серці, то ми покликані йти по цілому світові проповідувати Його євангелію кожному створінню (див. УЗ 18:28). …

Ті з нас, хто пізнав смак Спокути, знаходяться під зобовʼязанням віддано свідчити про нашого Господа і Спасителя. … Покликання ділитися євангелією з іншими є виявом нашої великої любові до дітей нашого Небесного Батька, а також до Спасителя і всього, що Він зробив для нас¹¹.

Оскільки стіни у Східній Європі … та багатьох інших куточках світу падають, відповідно буде зростати й потреба в більшій кількості місіонерів, щоб виконувати божественне доручення нести євангелію по всьому світу! Чи готові ми впоратися з цією ситуацією?

Аби задовольнити нові вимоги, що ставляться перед нами в цій величній місіонерській роботі останніх днів, можливо, комусь із нас (особливо старшому поколінню, яке вже поставило свої сімʼї на ноги), треба чесно розібратися і зʼясувати, чи є “стіни”, зведені нами у своєму розумі, які треба знести.

Наприклад, як щодо “стіни комфорту”, яка, здається, заважає багатьом подружнім парам та одинакам вирушити на місію? Як щодо “фінансової стіни” боргів, яка перешкоджає деяким здатним членам Церкви поїхати на місію; або “стіни онуків”, або “стіни здоровʼя”, або “стіни невпевненості в собі”, або “стіни самовдоволення”, або “стіни гріха”, або стіни страху, сумніву чи самозаспокоєння? Невже хтось хоч на мить сумнівається, що з допомогою Господа він чи вона можуть повалити ті стіни?

У нас був привілей народитися в ці останні дні, а не в розподілах, що були раніше, щоб допомогти нести євангелію по всій землі. У цьому житті не існує важливішого покликання. Якщо нас задовольняє переховуватися за нами ж зведеними стінами, то ми добровільно відмовляємося від благословень, які інакше були б нашими. Господь в сучасних одкровеннях пояснює цю велику потребу:

“Бо знайте, ниви вже білі для жнив; і ось, той, хто встромляє серпа з усієї сили, той складає про запас, так що він не гине, але приносить спасіння своїй душі”. (УЗ 4:4).

У тому ж одкровенні далі Господь пояснює, що нам потрібно, аби бути хорошими місіонерами. Добре знаючи про наші слабкості та наші сумніви, коли ми стоїмо перед величезними воротами у нами ж зведеній стіні, Він запевняє нас, що надасть божественну допомогу, аби подолати всі перепони, що виникатимуть, але тільки якщо ми зробимо свою частину; і запевняє Він нас простим обіцянням: “Просіть, і ви отримаєте; стукайте, і буде відчинено вам”. (УЗ 4:7).

Нехай же Господь благословить нас, щоб стіни в нашому розумі не могли стати на перешкоді благословенням, які можуть бути нашими¹².

Під час Свого земного священнослужіння наш Спаситель знову й знову покликав на служіння, і це покликання було і запрошенням, і викликом. Петру і Андрію Христос сказав: “Ідіть за Мною,---Я зроблю вас ловцями людей!” (Мт. 4:19). …

Попередні пророки навчали, що кожний гідний, здібний молодий чоловік повинен відслужити місію повного дня. Я наголошую, що це необхідно й сьогодні. У нас також є велика потреба в наших здатних, зрілих подружніх парах, які б служили на місіонерській ниві. Ісус сказав Своїм учням: “Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє” (Лука 10:2)¹³.

• Поміркуйте над вченнями Перезидента Хантера стосовно того, що євангелія---для всіх людей, і основується вона на істині, що всі ми є дітьми Бога (див. підрозділ 1). Якщо ми ділимося євангелією, то як це може допомогти нам памʼятати, що кожна людина буквально є нашим братом або нашою сестрою?

• Що ми дізналися з учень Президента Хантера, вміщених у підрозділі 2, про почуття Небесного Батька до Своїх дітей? Що ви можете робити, аби більше любити всіх людей і ділитися з ними євангелією?

• Як би ви відповіли на запитання Президента Хантера: “Як повʼязані Спокута і місіонерська робота?” (Див. підрозділ 3). Як ви можете збільшити своє бажання ділитися євангелією з іншими? Які прийшли благословення, коли ви з кимось поділилися євангелією або коли хтось поділився євангелією з вами?

• Вивчивши підрозділ 4, подумайте, які “стіни” заважають вам отримувати благословення від місіонерської роботи. Обговоріть, як саме подолати ті перешкоди.

Амос 9:9; 2 Нефій 2:6–8; Мосія 28:1–3; Алма 26:37; УЗ 18:10–16; 58:64; 68:8; 88:81; 90:11; 123:12; Joseph Smith—Matthew 1:31

“Святий Дух може підказати одному або кільком з тих, кого навчаєте, висловити думки, які потрібно почути іншим. Будьте відкриті до отримуваних вами підказувань звертатися із запитаннями до конкретних людей. Ви навіть можете мати таке відчуття, що вам потрібно попросити висловити свою точку зору саме ту людину, яка й не виявляє особливого бажання зробити це” (Навчати---немає покликання величнішого [2000], с. 63).