Закон десятини

Закон [десятини] можна сформулювати просто: це “одна десята всього свого прибутку” (УЗ 119:4). Прибуток означає дохід, компенсацію, приріст. Це заробітна плата людини, прибуток від ведення якогось бізнесу, приріст того, що росте чи виробляється, або прибуток, який отримує людина з будь-якого іншого джерела. Господь сказав, що це закон “назавжди”, як це було і в минулому².

Як і всі Господні заповіді й закони, [закон десятини] є простим, якщо в нас є хоч трохи віри. По суті, Господь сказав: “Просто переставте в десятковому дробі кому на одну позицію вліво” Це закон десятини. Він такий простий³.

Уперше саме слово “десятина” в Біблії зустрічається вже в самій першій книзі Старого Завіту. Аврам … зустрів Мелхиседека, який був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Мелхиседек благословив його, і Аврам “дав йому десятину зо всього”. (Бут. 14:20).

Через кілька розділів у тій самій книзі Яків біля Бет-Ела дав обітницю, сказавши так: … “І зо всього, що даси Ти мені, я,---щодо десятини,---дам десятину Тобі!” [Бут. 28:20–22].

Третє згадування повʼязане з Левитським законом. Господь сказав через Мойсея:

“А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева,---Господеві воно, святощі для Господа!” (Лев. 27:30).

За Левитським законом, десятини віддавалися левитам на їхнє утримання, а вони, у свою чергу, були зобовʼязані платити десятину з того, що отримали, як це видно зі слів, якими Господь настановляв Мойсея:

“А до Левитів будеш ти промовляти та й скажеш їм: Коли візьмете від Ізраїлевих синів ту десятину, що Я дав вам від них на вашу спадщину, то ви принесете з неї Господнє приношення,---десятину з десятини”. (Чис. 18:26).

Це чітко вказує на те, що закон десятини був частиною Левитського закону і десятину платили всі люди---навіть самі левити, яким було вказано платити десятину з десятин, які вони отримували.

Дехто дотримується того погляду, що закон десятини мав виконуватися лише левитами, однак історія підтверджує той факт, що закон цей був і є законом універсальним. Він був основою в законі Мойсея. Він існував від самого початку, і його можна знайти в стародавньому єгипетському законі, у Вавилонії; його існування можна прослідкувати по всій біблійній історії. Про нього згадував пророк Амос [див. Амос 4:4] і Неємія, якому було доручено відбудувати стіни Єрусалима [див. Неємія 10:37–38; 12:44; 13:5, 12]. Невдовзі по тому Малахія розпочав ще більш важливу справу---відбудову віри й моралі народу. У Своїх надзвичайних зусиллях протистояти жадібності тих, хто лише називався релігійними людьми, Він різко критикує їх, звинувачуючи їх у злочині проти Бога.

“Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: “Чим ми Тебе обманили?” Десятиною та приносами!

Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люде ти ввесь!

Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте,---промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Maл. 3:8--10). …

Ці слова Малахії наприкінці Старого Завіту як ще одне нагадування про закон десятини вказують на те, що цей закон, який існував від самого початку, ніколи не скасовувався. Отже, розподіл Нового Завіту розпочався з нагадування про це застереження. …

Невдовзі після відновлення євангелії в цьому розподілі Господь дав Своєму народу через пророка останніх днів одкровення з визначенням, що таке десятина:

“А після цього, ті, хто таким чином віддав десятину, сплачуватимуть одну десяту всього свого прибутку щорічно; і це буде постійним законом для них назавжди, для Мого святого священства, каже Господь”. (УЗ 119:4)⁴.

Десятина---це Божий закон для Його дітей, однак сплата її є цілком добровільною. У цьому відношенні він нічим не відрізняється від закону Суботнього дня чи будь-яких інших Його законів. Ми можемо відмовитися виконувати будь-який з них або всі ці закони. Наш послух є добровільним, однак наша відмова сплачувати десятину не скасовує, або не відміняє, цього закону.

Якщо сплата десятини є справою добровільною, то десятина є даром чи обовʼязковим платежем? Між ними двома існує суттєва різниця. Дар---це добровільна передача грошей чи майна без очікування на винагороду. Вона просто дарується. Ніхто не зобовʼязаний давати цей дар. Якщо десятина---це дар, то ми можемо віддавати те, що хочемо, коли хочемо або зовсім нічого не давати. Однак цим ми віднесли б нашого Небесного Батька до тієї ж категорії, що й вуличного жебрака, якому ми, проходячи повз нього, можемо кинути монету.

Закон десятини встановив Господь, і тому що це Його закон, він стає для нас обовʼязковим для виконання, якщо ми любимо Його та маємо бажання дотримуватися Його заповідей та одержувати Його благословення. Таким чином десятина стає боргом. Людина, яка не платить свою десятину через те, що має борг, повинна спитати себе, а чи не в боргу вона перед Господом. Учитель сказав: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його,---а все це вам додасться”. (Мт. 6:33).

Ми не можемо одночасно йти і на схід, і на захід. Ми не можете служити і Богові, і мамоні. Людина, яка відмовляється виконувати закон десятини, насправді й не пробувала виконувати його. Звичайно, це чогось коштує. Аби жити за будь-яким законом євангелії чи будь-яким її принципом, вимагається праця, думка й зусилля. …

Своєю десятиною ми і дар даємо, і в той же час сплачуємо за своїм зобовʼязанням. Сплата її за зобовʼязанням---Господу. А в дар вона---нашим ближнім для будівництва Божого царства. Якщо вдумливо спостерігати за проповідуванням, здійснюваним місіонерами, за навчальними програмами Церкви, за чудовою освітньою системою та програмою будівництва домів поклоніння, то усвідомлюєш, що платити десятину---не тягар, а великий привілей. Благословення євангелії приходять до багатьох людей завдяки нашій десятині⁵.

У книзі 2 Самуїлова 24:18–25 ми читаємо, що Давид не приносив Господу жертви, яка нічого йому не коштувала. Він чітко розумів: дар, який нічого не коштує його подавцю, не підходить, тобто не є гідним, щоб бути принесеним як жертва Господу.

Христос сказав, що давати є більшим благословенням, ніж отримувати [див. Дії 20:35], однак є й такі, хто буде давати лише, якщо це їм нічого не коштує. Це суперечить вченням Учителя, Який сказав: “Коли хоче хто йти вслід за Мною,---хай зречеться самого себе” (Матвій 16:24).

Є такі, які не будуть жити за законом десятини, бо це чогось коштує. Це відрізняється від розуміння Давида, який не приносив Господу жертви, яка нічого йому не коштувала. Чудові моральні принципи, які повʼязані із законом десятини, проходять повз увагу тих, хто не є платниками десятини, і в них не вистачає розуміння, що це за закон і для чого він існує⁶.

Господь дав закон [десятини]. Якщо ми виконуємо Його закон, то процвітаємо, але коли ми вирішуємо, що знаємо кращий шлях, нас чекає невдача. Коли я подорожую там, де є Церква, і бачу результати, які дає сплата десятини, то приходжу до висновку, що вона---не тягар, а велике благословення⁷.

Чесно сплачуйте десятину. Цей вічний закон, який був відкритий Господом і якого вірні дотримувалися ще з часів давніх пророків і до тепер, навчає нас ставити на перше місце у своєму житті Господа. Нас можуть і не попросити пожертвувати наші доми чи наше життя, як це було у випадку з першими святими. Сьогодні нас закликають подолати наш егоїзм. Ми платимо десятину, тому що любимо Господа, а не тому що маємо кошти, щоб її платити. Ми можемо сподіватися, що Господь відкриє “небесні отвори” (Малахія 3:10) і виллє благословення на вірних⁸.

Ми дотримуємося принципу повернення Господу частини від всього того, що Він дав нам, і цю частину ми називаємо десятиною. Сплата десятини … є справою абсолютно добровільною. Ми можемо платити або не платити десятину. Ті, хто платить, отримують благословення, невідомі для інших⁹.

Мері Філдінг Сміт [була] незламною матірʼю-піонером; вона була дружиною, а потім вдовою патріарха Гайрума Сміта, брата Пророка. … Якось навесні, коли сімʼя відкрила ями, де зберігалася їхня картопля, вона сказала своїм синам відібрати найкращу картоплю, щоб віднести її в контору, де приймали десятину.

На сходах контори вона зустрілася з одним із клерків, який [запротестував], побачивши, що хлопці почали розвантажувати картоплю. “Вдово Сміт,---сказав він, безумовно, памʼятаючи про її тяжкі випробування й жертви,---як вам не соромно платити десятину”. Він … покартав її за сплату десятини й закликав її бути просто мудрою й розсудливою. …

Ця маленька вдова випрямилась на весь свій зріст і сказала: “Вільяме, це вам повинно бути соромно. Ви що, хочете, щоб мені було відмовлено в благословенні? Якби я не платила десятину, то повинна була б очікувати, що Господь буде утримувати Свої благословення від мене; я плачу свою десятину не тільки тому, що це Божий закон, а й тому, що чекаю на благословення за це. Виконуючи цей та інші закони, я сподіваюся процвітати й забезпечувати свою сімʼю”. (Joseph Fielding Smith, Life of Joseph F. Smith [Salt Lake City, 1938], 158–159)¹⁰.

Принцип десятини має бути чимось більшим, ніж математичною, механічною згодою виконувати цей закон. Господь засуджував фарисеїв за те, що вони механічно віддавали десятину з трав, а найважливіше в цьому законі---духовність---покинули [див. Матвій 23:23]. Якщо ми платимо свою десятину тому, що любимо Господа,---у повній свободі і з вірою,---то можемо скорочувати дистанцію від Нього до себе і наші стосунки з Ним стають більш близькими. Ми звільнилися від рабства дотримуватися букви закону і знаходимося під впливом духу цього закону та відчуваємо єдність з Богом.

Сплата десятини зміцнює віру, збільшує духовність і духовні здібності, а також посилює свідчення. Сплата десятини приносить задоволення, бо людина знає, що виконує волю Господа. Сплата десятини приносить благословення, які приходять завдяки тому, що наша десятина використовується для досягнення цілей, які є спільними для нас та інших людей. Ми не можемо дозволити собі відмовитися від цих благословень. Ми не можемо дозволити собі не платити свою десятину. Сплата нами десятини неодмінно стосується нашого майбутнього так само, як і нашого теперішнього. Те, що ми віддаємо, і те, як ми віддаємо, і те, як ми виконуємо свої зобовʼязання перед Господом, має вічну значущість.

Свідчення про закон десятини приходить, якщо за цим законом жити¹¹.

• Прогляньте визначення десятини у підрозділі 1. Що таке десятина? Що ми можемо дізнатися від Президента Хантера стосовно простоти закону десятини?

• Які до вас прийшли цікаві думки завдяки ученням Президента Хантера стосовно історії десятини? (Див. підрозділ 2). Чому, на вашу думку, Президент Хантер хотів, аби ми зрозуміли, що закон десятини “був і залишається універсальним законом”?

• Як своєю десятиною ми і “дар даємо, і в той же час сплачуємо за своїм зобовʼязанням”? (Див. підрозділ 3). Як сплата десятини виявляє нашу любов до Господа? Як нам відчути, що сплата десятини є привілеєм, а не тягарем?

• Чому жертва для Господа має бути чимось цінним для пожертвувача? (Див. підрозділ 4). Як можна подолати будь-яку складність при сплаті десятини чи небажання платити її?

• Прогляньте всі ті численні благословення, які, за словами Президента Хантера, приходять завдяки сплаті десятини (див. підрозділ 5). Які з цих благословень ви бачили у своєму житті?

Алма 13:15; УЗ 64:23; 104:14–18; 119; 120; Путівник по Писаннях, “Десятина”

Читаючи якийсь розділ вперше, ви можете прочитати його швидко або проглянути заголовки, щоб мати уявлення про його зміст. Потім прочитайте цей розділ ще кілька разів, роблячи це повільніше і вивчаючи його глибше. Ви також можете прочитати кожний підрозділ, тримаючи в думці запитання для вивчення. Роблячи так, ви можете знайти для себе глибокі думки і способи застосування вчень.