Спокута і Воскресіння Ісуса Христа

Спокута Ісуса Христа була визначеним наперед завданням від нашого Небесного Батька, щоб викупити всіх Його дітей після того, як вони стали павшими. Вона була виявом любові нашого Небесного Батька, щоб дозволити Своєму Єдинонародженому здійснити спокутну жертву. І вона була найвищим виявом любові Його Улюбленого Сина, Який здійснив Спокуту.

Багато разів я стояв у Гефсиманському саду. Я розмірковував у своєму розумі про страждання, нестерпні муки Спасителя---ті нестерпні муки, яких Він зазнав, коли наш Небесний Батько дозволив Йому,---чого наш розум навіть збагнути не може---взяти на Себе біль і гріхи всього людства. Моя душа сповнювалася сумом, коли я думав про Його велику жертву заради людства.

Я стояв під Голгофою, місцем, що знане як Череповище, і думав про приниження розпʼяттям, яке викликало фізичну смерть нашого Спасителя, але яке привело Його і все людство до безсмертя. І знову моя душа була пригнічена.

Стояв я і на вході у сад, де була гробниця, і уявляв той славетний день воскресіння, коли Спаситель вийшов з гробниці живим, воскреслим, безсмертним. І думаючи про це, я відчув, що радість переповнює моє серце.

У ці пережиті миттєвості я відчув, як моя душа виливається у вдячності, віддаючи належне нашому Небесному Батьку за любов, яку Він і Його Син виявили до нас через славетну спокутну жертву. Я кажу словами Чарльза Гебріела: “О, як осягнути Ісусові милості і муки, які довелось Йому винести! Тремчу, як згадаю---за мене розпʼявся Він, щоб змити мій гріх, прийняв Він муку і загин. Як осягнуть мені, що Він зробив для нас? Життя віддав за нас! Як осягнуть мені цю святу любов?” …

Я свідчу, мої брати і сестри, що наш Небесний Батько послав Свого Улюбленого Сина, Ісуса Христа, у цей світ, щоб задовольнити умови, за якими план спасіння міг би здійснитися. Спокута є виявом Його великої любові до нас⁴.

Коли Ісус і Його апостоли зібралися, щоб святкувати Пасху, вони прийняли символи причастя, яке Він запровадив на цій спільній останній вечері, а потім Він пішов на Оливну гору.

Він був Учителем до самого кінця, тож продовжував говорити про жертовного агнця. Він сказав їм, що Його буде вражено, а їх буде розпорошено, як овець отари (див. Матвій 26:31). “По воскресенні ж Своїм,---сказав Він,---Я вас випереджу в Галілеї” (Матвій 26:32).

У подальші години сталося так, що на Його тілі виступили краплі крові, Його бичували саме ті, хто стверджував, що є хранителями Його закону, і Він був розпʼятий разом з розбійниками. Це було так, як пророкував цар Веніямин у Книзі Мормона: “І ось, Він витерпить спокуси, і біль у тілі, голод, спрагу і втому, навіть більше, ніж людина може витерпіти, якщо це не до смерті; бо знай, кров виступить з кожної пори, таким великим буде Його страждання за злочестивість і мерзоти Його народу. …

І ось, Він приходить до Своїх, щоб спасіння могло прийти до дітей людських саме через віру в Його ім’я; і навіть після всього цього вони вважатимуть Його людиною, і скажуть, що Він має диявола, і бичуватимуть Його, і розіпнуть Його” (Мосія 3:7, 9).

Ми в боргу перед пророком Алмою за повноту знання про Його страждання: “І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.

І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Алма 7:11–12).

Ви тільки подумайте про це! Коли Його тіло зняли з хреста і поспіхом поклали в чужу гробницю, Він, безгрішний Божий Син, уже взяв на Себе не тільки гріхи й спокуси кожної людської душі, яка покається, але і всі наші хвороби, скорботи і весь біль будь-якого роду. Він терпів ці страждання, як терпимо ми їх у плоті. Він витерпів їх усі. Він зробив це, щоб виявити Свою милість і здатність підняти нас над усіма земними випробуваннями⁵.

Ми, дійсно, можемо зробити неправильний вибір, поганий вибір, згубний вибір. А іноді ми й робимо такий вибір, і саме тоді місія й милість Ісуса Христа виявляються у своїй повній силі й славі. … Він здійснив посередницьку Спокуту за прийняті нами хибні рішення. Він є нашим заступником перед Батьком, і Він сплатив, наперед, за наші помилки і дурниці, які ми часто робимо, користуючись своєю свободою. Ми повинні прийняти Його дар, покаятися в тих помилках і дотримуватися Його заповідей, щоб повною мірою скористатися цим викупленням. Пропозиція завжди є; шлях завжди відкритий. Ми можемо завжди, навіть у найтемнішу свою годину та у своїх найбільш катастрофічних помилках дивитися на Божого Сина і жити⁶.

Повернімося разом зі мною в минуле, до тих заключних сцен у Святій Землі. Наближався кінець земного життя нашого Господа. Він зцілював хворих, піднімав до життя померлих, пояснював Писання, включно з тими одкровеннями, що стосувалися Його смерті та воскресіння. Він сказав Своїм учням:

“Оце в Єрусалим ми йдемо,---і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський,---і засудять на смерть Його…

І поганам Його вони видадуть---на наругу та на катування, і на розп’яття,---але третього дня Він воскресне!” (Матвій 20:18–19). …

А на світанку третього дня Марія Магдалина та “інша Марія” прийшли до гробниці, в яку було покладено Його неживе тіло [Матвій 28:1; див. також Марк 16:1; Лука 24:10]. А перед цим у Пилата збиралися первосвященики та фарисеї та переконували його поставити сторожу біля входу у гробницю, “щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес!” (Матвій 27:64). Але два могутні ангели відвалили камінь від входу в гробницю, і невдахи-охоронці зразу ж від страху втекли.

Коли жінки прийшли до гробниці, то виявили, що вона відкрита й порожня. Ангели були там, щоб сказати їм найвеличнішу новину, яку будь-коли чули людські вуха: “Нема Його тут,---бо воскрес, як сказав” (Матвій 28:6)⁷.

Немає у християнському каноні жодної важливішої для всього людства доктрини, ніж доктрина про воскресіння Божого Сина. Завдяки Йому воскресіння прийшло до всіх чоловіків, жінок і дітей, які народилися---чи навіть ще народяться---у цьому світі.

Незважаючи на те, що в нашому вченні ми надаємо великого значення воскресінню, усе ж багато хто з нас, можливо, усе ще не роздивилися, яку духовну значущість і вічну велич має воскресіння. А якби ми роздивилися, то були б захоплені його красою, як і Яків, брат Нефія, і ми б здригнулися від альтернативи, яку б мали, не отримавши цього божественного дару. Яків писав:

“О мудрість Божа, Його милість і благодать! Бо ось, якщо плоть більше ніколи не встане, наші духи повинні стати підлеглими того ангела, який пав з присутності Вічного Бога, і став дияволом, щоб більше ніколи не піднятися” (2 Нефій 9:8).

Дійсно, воскресіння є центром всієї християнської віри; воно є найграндіознішим з усіх чудес, які Спаситель зробив у світі. Без воскресіння ми й справді залишилися б без надії. Дозвольте мені сказати словами Павла: “Як немає ж воскресіння мертвих, … то проповідь наша даремна, … Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими; бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа. … Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна,---ви в своїх ще гріхах” (1 Коринтянам 15:13–15, 17)⁸.

Без Воскресіння євангелія Ісуса Христа стає молебнем, що складається із мудрих висловів та чудес, які очевидно що неможливо пояснити,---лише висловлювань і чудес, які не мають кінцевого тріумфу. Ні, кінцевий тріумф---у кінцевому чуді: уперше в історії людства Той, Хто був мертвим, піднявся у безсмертне життя. Він був Сином Божим, Сином нашого безсмертного Небесного Батька, і Його тріумф над фізичною та духовною смертю---це добра новина, про яку має говорити кожний християнин.

Вічна істина в тому, що Ісус Христос встав з могили і був первістком Воскресіння. (Див. 1 Кор. 15:23). Свідки цієї чудової події не можуть бути знеславлені.

Серед вибраних свідків---Господні апостоли. Дійсно, покликання у святе апостольство---це покликання свідчити світу про божественність Господа Ісуса Христа. Пророк Джозеф Сміт сказав: “Фундаментальними принципами нашої релігії є свідчення апостолів і пророків про Ісуса Христа, що Він помер, був похований і піднявся на третій день і вознісся на небеса. А все інше, що стосується нашої релігії, є лише додатком до цього”. (History of the Church, 3:30) …

Навчаючи Своїх апостолів, Христос відкрив їм, що “Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий,---але третього дня Він воскресне”. (Марк 8:31). Так воно й було. Він був розіпʼятий і покладений у гробницю. На третій день Він встав з могили, щоб знову жити,---Спаситель усього людства і первісток Воскресіння. Завдяки Його спокутній жертві всі люди будуть спасенні від могили і житимуть знову. Таким завжди було свідчення апостолів, до якого я додаю і своє⁹.

Упродовж днів після Свого Воскресіння Господь являвся багатьом. Він показав їм пʼять Своїх особливих ран. Він ходив, розмовляв і їв з ними, неначе відводячи будь-який сумнів у тому, що воскресле тіло є справді відчутним фізичним тілом з плоті й кісток. Пізніше Він священнослужив нефійцям, яким наказав: “Встаньте і підійдіть до Мене, щоб ви могли вкласти руки свої до Мого боку, і також щоб ви могли відчути сліди цвяхів на Моїх руках і на Моїх ногах, щоб ви могли знати, що Я Бог Ізраїля і Бог усієї землі, і Мене було вбито за гріхи світу.

І … безліч людей підійшло і вклало руки свої в Його бік, і торкнулося слідів цвяхів на Його руках і на Його ногах; і це вони зробили, підходячи один за одним, доки вони всі не підійшли, і доки не побачили на свої власні очі і не торкнулися своїми власними руками, і доки не дізналися напевно і не пересвідчилися, що це був Він, про Кого було написано пророками, що Він має прийти” (3 Нефій 11:14–15).

Обовʼязок і радість для всіх чоловіків і жінок повсюди---“шукати Цього Христа, про Якого пророки й апостоли [свідчили]” (Етер 12:41), і мати духовне свідчення про Його божественність. Це право і благословення всіх, хто смиренно шукає, чути голос Святого Духа, Який свідчить про Батька і Його воскреслого Сина¹⁰.

Свідчення тих, хто бачив [Ісуса] як живу особу після Його смерті, ніколи не було спростоване. Він являвся принаймні десять чи одинадцять разів: Марії Магдалині та іншим жінкам у саду; двом учням по дорозі в Еммаус; Петру в Єрусалимі; апостолам, коли не було з ними Хоми, і знову, коли він був з ними; апостолам на Галілейському морі; на горі відразу 500 браттям; Якову, брату Господа; та апостолам під час Вознесіння¹¹.

Як той, хто був покликаний і висвячений свідчити про імʼя Ісуса Христа всьому світу, я свідчу в ці Великодні дні, що Він живий. Він має прославлене, безсмертне тіло з плоті і кісток. Він--- Єдинонароджений у плоті Син Батька. Він---Спаситель, Світло і Життя світу. Після Свого розпʼяття й смерті Він являвся як воскресла істота Марії, Петру, Павлу та багатьом іншим. Він показав Себе нефійцям. Він показував Себе Джозефу Сміту, хлопчику-пророку, та багатьом іншим у нашому розподілі¹².

На Великдень святкується вільний дар безсмертя, який було дано всім людям, відновлення життя і зцілення всіх ран. І хоч всі помруть, що входить у вічний план зростання й розвитку, але всі ми можемо знаходити втішення у словах автора псалмів: “Буває увечорі плач, а радість на ранок”. (Пс. 29:6.)

А Йов поставив запитання, яке можна назвати споконвічним: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” (Йов 14:14). Відповідь Христа звучить крізь час і аж до цієї години: “Бо живу Я---і ви жити будете!” (Іван 14:19)¹³.

У момент смерті відбувається відділення духа від тіла. У воскресінні дух знову обʼєднується з тілом, і тіло стає духовним тілом, тілом з плоті і кісток, але оживлюється воно духом, а не кровʼю. Таким чином, наші тіла після воскресіння, оживлені духом, стануть безсмертними і ніколи не помруть. Саме це означають слова Павла про те, що є “тіло звичайне, є й тіло духовне” і що “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть” [див. 1 Коринтянам 15:44, 50]. Це звичайне тіло, яке з плоті і крові, але оживлене духом, а не кровʼю, може увійти і увійде в те царство. …

Я переконаний, що Бог живе і що Ісус є Христос. Як Павло свідчив у своєму посланні святим в Коринті у Великодній час багато років тому, так і я додаю своє свідчення про те, що ми піднімемося з фізичної смерті, щоб мати життя вічне, і це завдяки спокутній жертві і воскресінню Спасителя. Я уявляю Його собі з руками, простягнутими до всіх, хто почує:

“… Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене,—хоч і вмре, буде жити.

І кожен, хто живе та хто вірує в Мене,---повіки не вмре”. (Іван 11:25–26)¹⁴.

Христовим воскресінням відкривається дорога до благословення мати безсмертя та до можливості мати вічне життя. Його порожня гробниця проголошує всьому світу: “Нема Його тут, бо воскрес!” (Лука 24:6). У цих словах---уся надія, запевнення й віра, необхідні, щоб підтримати нас у важкому й часом сповненому скорбот житті¹⁵.

• Як Спокута демонструє нам любов до нас Небесного Батька та Ісуса Христа? (Див. підрозділ 1). Як ми можемо виявляти вдячність за цей дар любові? (Див. УЗ 42:29).

• Переглядаючи підрозділ 2, знайдіть всі ті численні способи, в які нас благословляє Спокута? Як учення Президента Хантера та наведені уривки з Писань поглибили ваше розуміння Спокути? Які життєві ситуації зміцнили ваше свідчення про Спокуту? Як сила Спокути може зміцнити вас у час випробувань?

• Які у вас виникли враження, коли ви знайомилися з ученнями Президента Хантера про Воскресіння? (Див. підрозділ 3). Як нам краще зрозуміти важливість Воскресіння?

• Прогляньте підрозділ 4, в якому Президент Хантер деталізує багато свідчень про Воскресіння Ісуса Христа. Чому свідчення цих свідків є таким важливим?

• Поміркуйте над вченням Президента Хантера про те, що Воскресіння дає “усю надію, запевнення й віру, необхідні, щоб підтримати нас у важкому й часом сповненому скорбот житті” (підрозділ 5). Чому Воскресіння є для вас джерелом надії і втіхи? Як свідчення про Воскресіння збагатило ваше життя?

Іван 10:17–18; 2 Нефій 2:6–9, 22–27; 9:19–25; 3 Нефій 27:13–16; УЗ 18:10–16; 19:15–20; Мойсей 6:59–60

“Сплануйте виконання навчальних завдань, що зміцнять вашу віру в Спасителя” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 22). Наприклад, навчаючись, ви можете поставити собі запитання на зразок наступних: “Як ці вчення можуть допомогти мені розширити своє розуміння Спокути Ісуса Христа? Як можуть ці вчення допомогти мені стати більш схожим\схожою на Спасителя?”