Навчання євангелії

Я наполегливо запрошую вас під час навчання використовувати Писання і робити все можливе, щоб допомагати студентам користуватися ними і робити це впевнено. Я хотів би, щоб наші молоді люди мали довіру до Писань, і хочу пояснити цю фразу, навівши дві підстави.

По-перше, ми хочемо, щоб студенти довіряли силі та істинам, які містяться в Писаннях, були впевнені в тому, що їхній Небесний Батько дійсно промовляє до них через Писання, і в тому, що вони можуть звернутися до Писань і знайти відповіді на свої проблеми та свої молитви. Це та довіра, яку, як я сподіваюся, ви передаєте вашим студентам, і ви можете їм передати її, якщо показуватимете їм кожного дня, кожної години, що ви так довіряєте Писанням. Показуйте їм, що ви самі довіряєте тому, що в Писаннях містяться відповіді на багато---а насправді, на більшість---життєвих проблем. Тому, коли ви навчаєте, навчайте з Писань.

[Друге] значення, яке має фраза “довіра до Писань”---це навчати студентів Головним трудам настільки ґрунтовно, щоб вони могли читати їх з впевненістю, засвоюючи найголовніші уривки, проповіді й тексти, які містяться в них. Ми сподіваємося, що жодний ваш студент не піде з уроку з почуттям страху, збентеженості або сорому через те, що не може отримати потрібну допомогу, оскільки недостатньо добре знає Писання, щоб знайти необхідні уривки. Давайте можливість цим молодим людям набути достатнього досвіду з Біблії, Книги Мормона, Учення і Завітів та Дорогоцінної Перлини, щоб вони мали довіру і впевненість, про які я щойно згадував.

Я часто думав, що наші молоді люди в Церкві були б дуже схожими на інших молодих людей не з Церкви, якби вони певною мірою не опанували Головні труди та не застосовували їх. Усі ви памʼятаєте вірші, написані пророком Джозефом, коли його було кинуто у в’язницю Ліберті. Серед іншого він написав і таке: “Бо ще багато є на землі серед усіх сект, партій і конфесій тих, кого засліплено підступним лукавством людей, через яке вони лежать у засідці, щоб обманювати, і кого утримують від істини, бо вони не знають, де знайти її” (УЗ 123:12; курсив додано).

У Церкві ми [як учителі] несемо велику відповідальність за те, щоб наші члени Церкви, наші молоді люди не потрапили до тієї нещасливої категорії засліплених, тих хороших, чудових гідних молодих чоловіків та жінок, які утримані від істин, що знаходяться в Писаннях, тому що вони не знають, де знаходити ті істини, і тому що вони не навчилися впевнено використовувати свої примірники Головних трудів³.

Готуйтеся й живіть так, щоб ви мали Духа Господнього, коли навчаєте. У нашому світі існує так багато того, що позбавляє нас можливості відчувати Духа, і так багато того, що заважає нам мати Духа з нами. Ми маємо зробити все від нас залежне для цих молодих людей, які піддаються постійним нападкам і атакам оточуючого їх світу. Ми маємо зробити все можливе, щоб дати їм відчути приємну, заспокійливу присутність Духа Господнього. …

В одному з найважливіших одкровень цього розподілу Господь сказав: “І Дух буде дано вам молитвою віри; і якщо ви не отримаєте Духа, ви не будете навчати” (УЗ 42:14).

Я розумію цей вірш не тільки в тому сенсі, що ми не будемо навчати без Духа, але й у сенсі, що насправді ми й не зможемо навчати без Нього. Вивчення того, що є духовним, просто не може відбуватися без виховної і підтверджуючої присутності Духа Господнього. З цим, як видно, погоджувався Джозеф Сміт: “Усі мають проповідувати євангелію силою і під впливом Святого Духа; і жодна людина не може проповідувати євангелію без Святого Духа” [Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт (2007), с. 336].

… Мене непокоїть, коли, здається, сильні емоції або нестримні сльози приймаються за присутність Духа. Дійсно, Дух Господа може викликати сильний вияв емоцій, в т.ч. й сльози, але цей зовнішній вияв не слід плутати з присутністю Самого Духа.

Я спостерігав за дуже багатьма моїми братами впродовж довгих років, і ми ділилися між собою дечим з рідкісного й невимовного духовного досвіду. Той досвід у всіх був різний, кожний по-своєму особливий, і в такі священні миті сльози можуть зʼявитися, а можуть і ні. Дуже часто вони зʼявляються, але іноді ці миті супроводжуються цілковитою тишею. Іншим разом вони супроводжуються радістю. Вони завжди супроводжуються сильним відчуттям істини, одкровення, що приходить в серце.

Передавайте своїм студентам євангельську істину через переконливе навчання; таким чином ви даєте їм можливість набути духовний досвід. Нехай це відбувається природно і так, як це буде---можливо, зі сльозами, а, можливо, й без них. Якщо те, що ви кажете їм, є істиною, і ви передаєте її чистою та з чесним переконанням, ті студенти відчують дух істини, якої навчають їх, і усвідомлять, що до них у серце прийшли натхнення й одкровення. Отак ми розвиваємо віру. Отак ми зміцнюємо свідчення---силою Божого слова, навченого в його чистоті та з переконливістю.

Прислухайтеся до істини, звертайте увагу на вчення і дайте можливість Духу виявити Себе в усіх Його численних і різноманітних проявах. Тримайтеся твердих принципів; навчайте від чистого серця. Тоді Дух проникне у ваш розум і серце, а також в розум і серце кожного вашого студента⁴.

Я впевнений, що ви усвідомлюєте потенційну небезпеку того, що … ваші студенти ставатимуть відданими вам, а не євангелії. … Ось чому ви маєте запрошувати своїх студентів самим заглиблюватися у Писання, а не просто давати їм ваше тлумачення їх чи опис. Ось чому ви повинні запрошувати своїх студентів відчувати Дух Господній, а не просто розповідати, як відчували Його особисто ви. Ось чому, зрештою, ви повинні запрошувати своїх студентів йти безпосередньо до Христа, а не до того, хто навчає Його вченням, хоч це робить і вміло. З цими студентами ви будете не завжди. …

Наше важливе завдання---заглибити цих студентів у те, що може бути з ними впродовж усього життя, указувати їм на Того, Хто любить їх і може направляти їх там, куди ніхто з нас не піде. Будь ласка, зробіть все для того, щоб ці студенти мали любов до Писань, до Господа і до учень відновленої Церкви. Направляйте їх до Бога Батька і Його Єдинонародженого Сина, Ісуса Христа, і до провідництва істинної Церкви. … Дайте їм ті дари, які будуть підтримувати їх, коли їм доведеться відстоювати [істинні принципи] самим. Якщо ви зробите це, то вся Церква буде благословенною для майбутніх поколінь⁵.

Мене завжди вражає те, що Господь має справу з кожним з нас окремо, індивідуально. У Церкві ми багато чого робимо в групах, і нам потрібні організації певної величини, щоб ми мали можливість добре вести справи Церкви, однак дуже багато важливого---найбільш важливого, робиться індивідуально. Ми благословляємо немовлят по одному, навіть якщо вони близнюки або трійнята. Ми христимо і конфірмуємо дітей по одному за раз. Ми приймаємо причастя, нас висвячують у священство або ми проходимо храмові обряди---як окремі люди, які індивідуально розвивають свої стосунки з нашим Небесним Батьком. Поряд з нами можуть бути й інші, з якими відбувається подібне, так само як є й інші в нашій класній кімнаті, однак небесний наголос робиться на кожній людині, на кожній окремо взятій особі.

Коли Ісус явився нефійцям, Він сказав:

“Встаньте і підійдіть до Мене, щоб ви могли вкласти руки свої до Мого боку, і також щоб ви могли відчути сліди цвяхів на Моїх руках і на Моїх ногах, щоб ви могли знати, що Я Бог Ізраїля і Бог усієї землі, і Мене було вбито за гріхи світу. …

І сталося, що безліч людей підійшло і вклало руки свої в Його бік, і торкнулося слідів цвяхів на Його руках і на Його ногах; і це вони зробили, підходячи один за одним, доки вони всі не підійшли, і доки не побачили на свої власні очі і не торкнулися своїми власними руками, і доки не дізналися напевно і не пересвідчилися, що це був Він, про Кого було написано” (3 Нефій 11:14–15; курсив надано).

На це пішов певний час, однак було важливим, щоб кожна людина мала той досвід, щоб кожна пара очей і кожна пара рук мали те підтвердження, особисте свідчення. Пізніше точно так же Христос повів Себе і з нефійськими дітьми. “Він узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх, і молився Батькові за них” (3 Нефій 17:21; курсив додано).

Вам нелегко буде віддавати всю особисту увагу декому з ваших студентів, які цього хочуть і потребують, але якомога більше старайтеся думати про них індивідуально, щоб вони могли відчути щось особисте й особливе у ставленні до них вас, їхнього вчителя. Моліться, щоб знати, якої допомоги потребує кожний студент, і залишайтеся чутливими до тих підказок, які потім приходять. … Памʼятайте: найкраще навчання---один на один і воно часто відбувається поза класною кімнатою. …

У своєму пошуці того, як індивідуально навчати кожного студента, ви, скоріше за все, виявите, що деякі студенти не так гарно встигають, як інші, і що дехто взагалі не приходять в клас. Інтерес до таких студентів виявляйте особисто; докладайте додаткові зусилля, щоб запросити заблудлих овець до отари та допомогти їм. “Пам’ятайте, що цінність душ є великою в очах Бога” (УЗ 18:10). Не можна навіть уявити, яку ціну сплатив наш Спаситель за кожного з нас, і нам доручено зробити все можливе, щоб допомогти Йому в Його роботі. Нам доручено зробити все, щоб дар Спокути поширився на кожного молодого чоловіка чи жінку, за яких ми відповідаємо. У вашому випадку це означає тримати їх повністю активними на ваших уроках.

Приділяйте особливу увагу тим, кому, можливо, важко, і якщо необхідно---вирушайте шукати заблудлих овець. Написана поштова листівка, телефонний дзвінок, особисте відвідування вдома у багатьох випадках принесуть чудовий результат. Особиста увага до молодої людини, яка тільки-но починає сходити з дороги, може зберегти години й години---справді, роки й роки---зусиль, які треба буде докладати пізніше у спробах повернути цю людину до активності. Робіть все для вас можливе, щоб зміцнити сильного і направити на вірний шлях тих, хто збився в цьому віці з дороги⁶.

[Як учителям,] нам необхідно подавати належний приклад, бути старанними й пильними у своєму власному житті, святити Суботній день, шанувати провідників приходу, колу й Церкви. Ніщо непристойне не повинно виходити з наших уст, що дало б нашій дитині право чи підставу зробити щось неправильно. Звичайно, якщо ми кажемо або говоримо щось неправильне, діти отримують, так би мовити, ліцензію наслідувати нас.

Приклад має набагато сильніший вплив, ніж повчання. Той, хто хотів би переконати інших робити правильно, повинен сам робити правильно. Це правда: той, хто живе за правильними вченнями, бо вони хороші, і не піддається впливу неправедної поведінки інших людей, буде набагато більше винагороджений, ніж той, хто тільки говорить, а не робить. … Діти схильні наслідувати тих, кому вони довіряють. Чим більша їхня довіра, тим більше вони готові піддатися впливу добра чи зла. Кожний хороший святий поважає справжню доброчесність, де б вона не виявлялася, і буде старатися наслідувати всі хороші приклади⁷.

Формула для прекрасного вчителя така: не тільки жити за заповідями Господа і захищати заповіді Господа, але й отримувати дух навчання через молитву. Коли ми отримуємо цей дух і виконуємо заповіді Господа, ходячи у послуху перед Ним, тоді життя тих, на кого поширюється наш вплив, буде змінюватися і вони будуть мотивовані жити праведним життям⁸.

Кожний учитель повинен мати особисте свідчення про те, що Бог живий, про божественну місію Ісуса Христа і про те, що явлення Батька і Сина Джозефу Сміту було реальністю. Учитель не тільки повинен мати ці знання й свідчення, але в нього повинно бути палке бажання розповідати про свою віру без будь-якої двозначності тим, хто приходить навчатися⁹.

Коли учитель робить так, як це призначив Господь, стається велике чудо. Чудо Церкви сьогодні---не зцілення, яке відбувається дуже часто, не те, що кульгаві будуть ходити, сліпі---бачити, глухі---чути або хворі уздоровлюватись. Велике чудо Церкви і Божого царства в наш день і в наш час---перетворення людської душі. Під час відвідування колів та місій Церкви ми ось що бачимо: перетворення людської душі, тому що хтось навчив принципам істини.

Алма проголосив, коли у свої дні навчав народ, кажучи: “А тепер слухайте, я питаю вас, мої браття [і сестри] по церкві, хіба ви не народжені духовно від Бога? Хіба ви не отримали образ Його у виразі вашого обличчя? Хіба ви не відчули могутню зміну у ваших серцях?” (Aлма 5:14). Це і є мета навчання. Заради цього ми так багато трудимося, прагнемо Духа й готуємо свій розум до сприйняття хорошого, як звелів це Господь, щоб ми могли бути знаряддям в Господніх руках у переміні серця людини. Наша мета---посадити в серця дітей бажання бути хорошими, бажання бути праведними, бажання виконувати заповіді Господа, бажання смиренно ходити перед Ним. Якщо ми зможемо бути знаряддям в руках Господа у здійсненні могутньої зміни в серцях дітей, то здійснимо велике чудо вчителя. І справді, це---чудо. Ми не розуміємо, як Господь змінює серця людей, але Він таки змінює. …

Я свідчу вам про духовне відродження, яке приносить сила Духа в життя членів Церкви. Я благаю вас … невпинно трудитися у праведності й святості перед Господом, виконуючи дане вам завдання”¹⁰.

Примітка: Ви можете обговорити деякі з вказаних далі запитань з точки зору батьків, які навчають своїх дітей.

• Президент Хантер закликав учителів допомагати студентам набувати “довіру до Писань” (підрозділ 1). Коли Писання допомогли вам у вашому житті? Коли ви знаходили відповіді на свої запитання у Писаннях? Як ми можемо допомогти іншим, в т.ч. у себе вдома, навчитися любити Писання й отримувати користь від їхньої сили?

• Чого ми можемо навчитися з 2-го підрозділу про навчання через Духа? Який ви мали досвід вивчення і навчання через Духа? Що ви можете зробити, що допомагало б вам навчати через Духа?

• Як може вчитель допомогти студентам навчитися відданості Писанням і євангелії, а не самим собі? (Див. підрозділ 3). Як може вчитель допомогти направляти думки студентів до Небесного Батька та Ісуса Христа? Як може вчитель допомогти студентам заглибитися в євангелію, щоб їм залишатися сильними, “коли їм доведеться відстоювати [істинні принципи] самим”?

• Поміркуйте над вченнями Президента Хантера стосовно важливості кожної людини (див. підрозділ 4). Як ви можете допомагати тим, кого навчаєте, зміцнювати свідчення про те, що Бог знає і любить їх індивідуально? Подумайте, що ви як вчитель можете зробити, аби допомагати тим, кого навчаєте, індивідуально?

• Президент Хантер наголошував на важливості навчання через приклад (див. підрозділ 5). Чому наш приклад переконливіший за наші слова? Які благословення ви отримали завдяки вчителю, який був гарним прикладом? Як навчає дітей приклад їхніх батьків?

• Коли ви як вчитель або як учень були свідком “великого чуда”, описаного Президентом Хантером у підрозділі 6? Згадайте кількох вчителів, які мали хороший вплив на ваше життя. Що саме зробило їхній вплив ефективним? Як ми можемо навчати євангелії більш переконливо---чи то вдома, чи то в класній кімнаті, чи в іншому середовищі?

Іван 21:15–17; 1 Коринтянам 12:28; 2 Тимофію 3:14–17; 2 Нефій 33:1; Алма 17:2–3; 31:5; УЗ 11:21–22; 50:17–22; 88:77–80

На різних папірцях напишіть запитання, вміщені в кінці розділу, або інші запитання, що стосуються цього розділу. Запропонуйте присутнім вибрати по запитанню та знайти в розділі вчення, які допоможуть на нього відповісти. Попросіть їх розповісти про те, що вони дізналися.