Йти за живим пророком

Навчіться завжди дивитися на пророка. Він—Господній глашатай і є єдиним чоловіком на землі, який може промовляти від Господа сьогодні. Нехай його натхненна порада буде для нас пріоритетною. Нехай його натхненні слова стануть основою для оцінки поради всіх нижчих авторитетів. А тоді живіть близько до Духа, щоб вам знати істину про все⁹.

Господній глашатай і пророк на землі сьогодні отримав свої повноваження по лінії пророків, що йде до пророка Джозефа Сміта, якого висвятили Петро, Яків та Іван, яких висвятив Христос, Який був і є главою Церкви, Творцем цієї землі і Богом, перед Яким всі люди повинні будуть відповідати¹⁰.

Ця Церква не скеровується мудрістю людей. Я знаю це. Сила і вплив Всемогутнього Бога направляють Його Церкву¹¹.

Бог знає все, кінець—від початку, і жодна людина не стає Президентом Церкви Ісуса Христа випадково або не залишається ним випадково, або не покликається назад додому випадково.

Що стосується нас, то найважливішим для нас є той пророк, який живе в наш день і в наше століття. Це той пророк, який має сьогоднішні настанови від Бога для нас. Боже одкровення для Адама не навчало Ноя, як збудувати ковчег. Кожному поколінню потрібні давні Писання, плюс сучасні Писання від живого пророка. Отже, найважливіше, що ви повинні робити,—це читати й обдумувати найостанніші натхненні слова від Господнього глашатая. Тому-то й важливо, щоб ви мали доступ до його слів і уважно читали їх. …

Так, ми вдячні, о Боже, за пророка, який веде нас в ці останні дні [див. Гімни, № 10]¹².

Остерігайтеся тих, хто хотів би протиставити мертвих пророків живим пророкам, бо живі пророки завжди мають пріоритет¹³.

Кожний Президент був спеціально вибраний для часу й ситуації, в яких він потрібен Церкві і світу. Усі вони були “своєчасними”, як ми пересвідчилися у випадку Президента Спенсера В. Кімбола. Замисліться над чудом того висвячення наперед і підготовки! Хоч цей Президент був покликаний і йому було дано ключі за багато років до того, як на нього впала ця мантія, він завжди був правильною людиною і перебував у належному місці у належний час. Саме по собі це чудо є однією з ознак божественності Церкви¹⁴.

Дозвольте запитати, нам потрібний справжній пророк Господа на землі сьогодні? Людям у дні Ноя потрібен був пророк, щоб попереджати їх стосовно духовного і матеріального? Та чи спаслася від повені та людина, яка відмовилася йти за Ноєм? Але Біблія говорить нам, що в останні дні, ті, в які ми живемо, злочестивість людей зрівняється зі злочестивістю людей у дні Ноя, коли Бог очистив землю потопом [див. Матвій 24:37–39]. На вашу думку, потрібен нам сьогодні пророк, щоб застерегти й підготувати нас до очищення, яке, як Бог пообіцяв, настане, тільки цього разу вогнем?¹⁵

Якщо ми хочемо знати, наскільки твердо ми стоїмо перед Господом, тоді запитаймо себе, наскільки твердо ми стоїмо перед смертним керівником, якого Він вибрав,—якою мірою наше життя перебуває в гармонії з тим, що каже помазаник Господній—живий пророк—Президент Церкви і Кворум Першого Президентства¹⁶.

Визначальною особливістю істинного пророка є те, що він проголошує послання від Бога. Він жодним чином не вибачається за те послання і не боїться ніяких наслідків, що можуть позначитися на його соціальному становищі і викликати висміювання й переслідування¹⁷.

Іноді бувають такі, хто вважає, що їхнє земне знання стосовно якогось конкретного предмета перевершує небесне знання, яке Бог дає Своєму пророку про цей же предмет. Вони вважають, що пророк повинен мати такі ж самі земні регалії або освіту, які отримали вони, і тільки в такому разі вони приймуть те, що має сказати пророк і що, можливо, суперечить засвоєному ними завдяки їхній земній освіті. Яку земну освіту мав Джозеф Сміт? А він отримував одкровення про все. … Ми закликаємо до отримання земних знань в багатьох сферах, однак пам’ятайте: якщо існує якесь протиріччя між земними знаннями і словами пророка, стійте на боці пророка і ви будете благословенні, а час покаже, що ви зробили правильно.

… Для того, щоб дати нам Писання, пророку не треба починати словами “Так промовляє Господь”.

Часом трапляється, що дехто сперечається з приводу слів пророка. Вони можуть казати, що пророк дав нам пораду, але ми не зобов’язані її дотримуватися, якщо він не сказав, що це—заповідь. Але Господь так каже нам про Пророка: “Ви … повинні прислухатися до всіх його слів і наказів, які він даватиме вам” (УЗ 21:4).

…Пророк говорить нам те, що нам треба знати, і не завжди те, що ми бажаємо знати.

“Ти відкрив нам тяжкі речі, тяжчі, ніж ми здатні витримати”,—нарікали брати Нефія. Але Нефій відповів їм, кажучи: “Винуваті вважають істину тяжкою, тому що вона пронизує їх до самого нутра”. (1 Неф. 16:1–2).

Президент Гарольд Б. Лі:

“Вам може не подобатись те, що йде від керівника Церкви. Воно може суперечити вашим політичним поглядам. Воно може суперечити вашим соціальним поглядам. Воно може якимось чином перешкоджати вашому світському життю. … Ваша безпека і наша залежить від того, будемо ми чи ні триматися цього. … Давайте завжди дивитися на Президента Церкви” (Conference Report, October 1970, p. 152–153.)

Але саме живий пророк насправді засмучує світ. “Навіть у Церкві,—сказав Президент Кімбол,—багато хто схильний прикрашати пам’ятники вчорашнім пророкам і в уяві каменувати живих”. (Instructor, 95:257).

Чому? Тому що живий пророк отримує знання про те, що нам необхідно знати тепер, а світ хотів би, щоб пророки були або мертві, або переймалися їхніми власними справами. …

Те, як ми реагуємо на слова живого пророка, коли він каже нам те, що нам потрібно знати, але що ми б не хотіли чути, є перевіркою нашої вірності. …

Освічені можуть вважати, що пророк отримує натхнення тільки тоді, коли він погоджується з ними, якщо ж ні, то пророк просто висловлює своє бачення—висловлює свою думку як людина. Багаті можуть вважати, що їм не потрібна порада від пророка, який займає нижче становище. …

… У пророка немає потреби бути популярним у світі чи серед тих, хто від світу.

Коли пророк відкриває істину, вона розділяє людей. Чисті серцем приймають його слова, а неправедні або ігнорують пророка, або борються проти нього. Коли пророк вказує на гріхи світу, ті, хто від світу, або хочуть затулити рот пророку або й далі діяти так, наче пророка і не існувало, але аж ніяк не каятися у своїх гріхах. Популярність ніколи не буває перевіркою для істини. Багатьох пророків було вбито або вигнано. Ми все ближче до Другого пришестя Господа і можемо очікувати, що чим злочестивішими будуть ставати люди у світі, тим менш популярними будуть серед них пророки¹⁸.

Аби допомогти вам пройти найважливіші випробування, що чекають попереду, я хочу дати вам … чудовий ключ, який, якщо до нього ви будете ставитися шанобливо, винагородить вас Божою славою і зробить вас переможцями, незважаючи на лють Сатани.

… У Церкві ми співаємо гімн “Ми вдячні, о Боже Всевишній, що знов на землі є пророк” [Гімни, № 10]. Ось тут і сказано про цей чудовий ключ—йдіть за пророком. …

…Пророк—це єдина людина, яка говорить від імені Господа в усьому.

У розділі 132 вірш 7 Учення і Завітів Господь говорить про пророка—Президента—і каже:

“Ніколи не буває одночасно більше одного на землі, на кого покладено цю владу і ключі цього священства”.

А у розділі 21, у віршах 4–6, Господь стверджує:

“Отже ви, маючи на увазі Церкву, повинні прислухатися до всіх його слів і наказів, які він даватиме вам, коли отримуватиме їх, ходячи у всій святості переді Мною;

бо його слово ви повинні отримувати як з Моїх власних уст, з усім терпінням і вірою.

Бо як будете робити це, ворота пекла не переможуть вас”¹⁹.

Пророк ніколи не зведе Церкву на манівці.

Президент Уілфорд Вудрафф чітко сказав: “Я кажу Ізраїлю: “Господь ніколи не дозволить мені або жодному іншому чоловіку, що має посаду Президента Церкви, звести вас не манівці. Цього немає в програмі. Не таким є задум Бога” [див. Учення Президентів Церкви: Уілфорд Вудрафф (2005), с. 203].

Президент Меріон Дж. Ромні так розказує про один випадок, що стався з ним:

“Пам’ятаю, як багато років тому, коли я був єпископом, у нашому приході виступав Президент Гебер Дж. Грант. Після зборів я відвіз його додому. … Стоячи поряд зі мною, він поклав мені на плече свою руку і сказав: “Хлопче мій, завжди дивись на Президента Церкви, і якщо колись він скаже тобі щось зробити і це—хибне, а ти все ж зробиш це, то Господь благословить тебе за це”. А потім з вогником в очах він сказав: “Але тобі не треба хвилюватися. Господь ніколи не дозволить Своєму глашатаю звести народ на манівці”. (Conference Report, October 1960, p. 78)²⁰.

Розповідають, як Бригам Янг, проїжджаючи якимсь поселенням, побачив чоловіка, що будував будинок, і просто сказав йому зводити стіни удвічі товщими. Вважаючи Президента Янга пророком, той чоловік змінив свої плани і зробив стіни удвічі товщими. Невдовзі по тому повінь затопила те містечко, викликавши багато руйнувань, але стіни будинку того чоловіка встояли. Коли він настилав дах на своєму будинку, люди чули, як він співав: “Слава, о Боже Всевишній, що знов на землі є пророк!”²¹

Нам, членам Церкви, потрібно пройти через певні випробування, якщо ми збираємося благополучно повернутися додому. Нам буде даватися шанс вибирати між суперечливими порадами, які даватимуть деякі люди. Ось чому ми повинні навчитися—і чим швидше ми навчимося, тим краще—завжди дивитися на пророка, Президента Церкви²².

• Президент Бенсон сказав: “Навчіться завжди дивитися на пророка” (підрозділ 1). Що це означає для вас?

• Як ви вважаєте, чому найважливішим для нас пророком є теперішній Президент Церкви? (Див. підрозділ 2). Яку пораду ми нещодавно отримали від живого пророка?

• Проглядаючи підрозділ 3, подумайте про час, коли ви виконували пораду пророка, навіть і не зовсім розуміючи її. Чого ми можемо навчитися з цього досвіду?

• Подумайте про “чудовий ключ”, про який сказав Президент Бенсон у підрозділі 4. Які благословення ви отримували, коли правильно ставилися до цього ключа?

2 Хронік 20:20; Амос 3:7; Ефесянам 2:19–20; 4:11–15; УЗ 1:14–16, 37–38; 107:91–92; Уложення віри 1:6

“Не бійтеся мовчання. Часто людям потрібен час, щоб подумати над запитанням і відповісти на нього або передати свої почуття. Можна зробити паузу після того, як поставили запитання, після того, як було розказано про духовний досвід, або коли людині було важко висловитися” (Навчати—немає покликання величнішого [2000], сс. 66–67).