Літні люди в Церкві

Господь знає і любить літніх людей серед Свого народу. Так було завжди, і на них Він поклав багато зі Своїх найважливіших обов’язків. У різних розподілах Він направляв Свій народ через пророків, які були у своїх вже немолодих літах. Йому потрібні були мудрість і досвід, які приходять з віком, натхненне скерування від тих, чия відданість Його євангелії була перевірена впродовж довгих років.

Господь благословив Сару в її похилому віці народити дитя Аврааму. Можливо, найважливішу свою проповідь царь Веніямин виголосив тоді, коли був дуже старим і стояв уже на порозі смерті. Він справді був знаряддям у руках Господа, оскільки був здатний вести і встановлювати мир серед свого народу.

Багато інших чоловіків і жінок упродовж усіх віків виконували велику роботу, коли виходили на служіння Господу та Його дітям, навіть у свої похилі літа.

У нашому розподілі багато з покликаних Господом пророків були покликані, коли їм було за сімдесят або вісімдесят, або навіть і більше. Як же Господь знає й любить Своїх дітей, які ділилися власним досвідом, набутим упродовж багатьох років!

Ми любимо вас, літніх людей, у Церкві! Ви належите до найбільш зростаючого сегменту нашого населення сьогодні у світі, а також і в Церкві.

Ми хочемо, щоб ваші золоті роки були чудовими і ви отримували винагороду. Ми молимося про те, щоб ви відчували радість життя, прожитого недаремно, життя, сповненого приємними спогадами і навіть більшими очікуваннями, що приходять завдяки Христовій Спокуті. Ми сподіваємося, що ви відчуватимете мир, який Господь пообіцяв тим, хто й далі старається виконувати Його заповіді і наслідувати Його приклад. Ми сподіваємося, що ваші дні наповнені справами, які слід зробити, і у вас є можливість віддатися служінню іншим, тим, кому не повезло так, як вам. “Старші” майже завжди означає “кращі”, оскільки багатства вашої мудрості й досвіду можуть і далі збільшуватися та примножуватися, коли ви допомагаєте іншим⁵.

Дозвольте нам запропонувати вісім сфер, де ми можемо з користю прожити більшість років свого похилого віку

1. Виконуйте роботу в храмі й часто його відвідуйте. Ми, старші люди, повинні направити свою енергію не лише на те, щоб благословляти своїх предків, але й зробити все, що тільки від нас залежить, аби всі наші нащадки могли отримати обряди піднесення в храмі. Працюйте зі своїми сім’ями; давайте поради тим, хто, можливо, ще не має бажання підготуватися до цього, і моліться про них.

Ми закликаємо всіх, хто може, відвідувати храм часто і приймати покликання служити в храмі, якщо дозволяють сили, здоров’я та відстань. Ми розраховуємо на вашу допомогу в храмовому служінні. Оскільки збільшується кількість храмів, нам потрібно, щоб більше наших членів Церкви готували себе для цього прекрасного служіння. Ми з сестрою Бенсон дуже вдячні за те, що майже щотижня можемо разом відвідувати храм. Яке ж це благословення в нашому житті!

2. Збирайте і записуйте свої сімейні історії. Ми закликаємо вас з усією наполегливістю збирати й записувати особисті й сімейні історії. У дуже багатьох випадках тільки ви знаєте історію дорогих вам людей, пам’ятаєте їх, а також дати й події. У деяких ситуаціях саме ви є сімейною історією. Не багато є способів, які б краще зберегли ваш спадок, ніж те, що ви будете збирати й записувати ваші історії.

3. Залучайтеся до місіонерського служіння. Нам потрібно мати більшу кількість літніх місіонерів для місіонерського служіння. Якщо дозволяють здоров’я та можливості, ми закликаємо ще сотні наших пар владнати своє життя і свої справи та вирушити на місію. Як же ви нам потрібні на місіонерській ниві! Ви здатні виконувати місіонерське служіння в ті способи, в які не можуть це робити наші молоді місіонери.

Я вдячний за те, що дві мої овдовілі сестри змогли служити як місіонери-напарниці разом в Англії. Їм було шістдесят вісім і сімдесят три роки, коли вони були покликані, і обидві вони отримали дивовижний досвід.

Який це приклад і яке благословення для нащадків сім’ї, якщо дідусь і бабуся служать на місії. Більшість літніх пар, які вирушають на місію, зміцнюються і відновлюються завдяки місіонерському служінню. У цьому святому виді служіння багато хто освячується й відчуває радість від того, що приносить іншим знання про повноту євангелії Ісуса Христа. …

4. Керуйте зміцненням сімейної єдності. Ми закликаємо всіх літніх членів Церкви, щоб вони, коли це можливо, збирали свої сім’ї разом. Допомагайте їм бути згуртованими. Керуйте сімейними зустрічами. Запровадьте зустрічі всією сім’єю, на яких би можна було відчувати близькість у стосунках та дізнатися про сімейний спадок. Деякі з моїх найпрекрасніших спогадів пов’язані з проведенням зустрічей та зібрань нашої власної сім’ї. Підтримуйте чудові сімейні традиції, які об’єднуватимуть вас разом вічно. Роблячи так, ми можемо створити шматочок неба тут, на землі, в наших окремих сім’ях. Урешті-решт, вічність буде лише розширенням життя праведної сім’ї.

5. Приймайте і виконуйте церковні покликання. Ми віримо, що всі літні спроможні члени Церкви зможуть прийняти покликання в Церкві і виконувати їх з гідністю. Я вдячний братам, яких знаю особисто, за те, що вони у свої сімдесят і вісімдесят з хвостиком служать єпископами і президентами філій. Як же нам потрібно від вас, тих, хто вже довго йде життєвою дорогою, мати пораду і відчути ваш вплив! Нам всім треба чути про ваші успіхи і те, як ви справлялися з душевним болем, стражданнями чи розчаруваннями, стаючи сильнішими завдяки їм.

Для вас є багато можливостей служити у більшості організацій Церкви. У вас є час і надійний євангельський фундамент, що дозволяє вам виконувати чудову роботу. У стількох багатьох напрямках ви скеровуєте віддане служіння в Церкві! Ми дякуємо за все вами зроблене і молимося, щоб Господь зміцнив вас, аби ви зробили ще більше.

6. Плануйте своє фінансове майбутнє. Коли наближається час йти вам на пенсію і попереду ще десятиліття життя, ми пропонуємо всім нашим літнім членам Церкви ощадливо планувати витрати на роки, що наступлять після повної зайнятості. Уникаймо боргів, які не є необхідними. Ми також радимо бути обережними із заставами, навіть, якщо це стосується членів сім’ї, оскільки пенсійні кошти можуть опинитися під загрозою.

А ще більше будьте обережними у роки, що попереду, зі схемами “як швидко розбагатіти”, із заставою дому чи інвестуванням в сумнівні й ризиковані справи. Дійте обачно настільки, щоб заплановане на майбутнє життя не порушувалося одним чи низкою хибних фінансових рішень. Плануйте своє фінансове майбутнє завчасно, а потім дотримуйтеся цього плану.

7. Служіть так, як служив би Христос. Служіння, схоже на Христове, підносить. Знаючи це, ми закликаємо всіх спроможних літніх членів Церкви завзято долучатися до служіння іншим. Це може бути складовою процесу освячення. Господь пообіцяв, що ті, хто загубить своє життя, служачи іншим, знайде себе. Пророк Джозеф Сміт сказав нам, що ми повинні “витратити наше життя”, аби були досягнуті Господні цілі (УЗ 123:13).

Мир, радість і благословення прийдуть до тих, хто віддається служінню іншим. Так, ми високо цінуємо служіння, схоже на Христове, всіх людей, але особливо воно прекрасне в житті літніх людей.

8. Залишайтеся в хорошій фізичній формі, будьте здоровими й активними. Ми в захопленні від зусиль тих багатьох людей, які підтримують своє здоров’я у похилому віці. …

Як же нам приємно бачити наших літніх людей, що залишаються бадьорими й активними! Якщо залишатися активними, то і розум, і тіло функціонують краще⁶.

Тим, хто втратив свого чоловіка або свою дружину, ми також маємо виявляти нашу любов. Іноді в декого з вас може виникати відчуття непотрібності й самотності, яке майже не під силу подолати. У дуже багатьох випадках це не повинно бути так. На додаток до восьми щойно згаданих пропозицій, ось кілька прикладів діяльності, які виявилися корисними для інших.

Ті, хто залишився одиноким, займають себе тим, що шиють ковдри для кожного з онуків, які одружуються, або для кожної дитини, яка народжується в сім’ї. Інші пишуть листи на дні народження або, коли можуть, відвідують школу чи спортивні події онуків. Дехто складає альбоми з фотографіями кожного з онуків, щоб подарувати на день народження. …

Ми бачимо безліч інших наших вдів, які … є волонтерами в лікарнях або займаються різними видами служіння у громадах. Так багато людей реалізують себе, допомагаючи іншим в такі способи.

Ключ до подолання самотності й почуття непотрібності для людини, яка є фізично дієздатною,—перестати зосереджуватися на собі й почати допомагати іншим, хто справді потребує допомоги. Ми обіцяємо тим, хто буде віддаватися такому служінню: до деякої міри ви будете зцілені від болю, викликаного втратою близьких, або від страху самотності. Щоб відчути себе краще у своїй ситуації, треба покращити обставини когось іншого⁷.

Тим, хто хворіє, терпить муки і страждає від мінливостей цього життя, ми виявляємо особливу любов і турботу. Наші серця звернені до вас, і наші молитви про вас. Пам’ятайте, що сказав батько Легій, благословляючи свого сина Якова, який зазнав страждань від рук своїх старших братів Ламана і Лемуїла. Він сказав: “Ти знаєш велич Бога; і Він освятить твої скорботи на твою користь” (2 Нефій 2:2). Те саме Він зробить і для вас.

Ми молимося про те, щоб ви й надалі старалися залишатися сильними у ставленні і в дусі. Ми знаємо, що не завжди це легко. Ми молимося, щоб ті, хто допомагає вам робити те, що вам самим для себе зробити вже не по силі, робили це з любов’ю, ніжністю і турботою.

Ми сподіваємося, що ви будете й надалі приходити до хороших думок у своєму розумі та відчувати хороші почуття у своєму серці і швидко позбуватися тих думок і почуттів, які ранять вас і шкодять вам. Ми віримо, що ви молитеся щодня і навіть щогодини, якщо потрібно. Як навчає Книга Мормона, нам необхідно “жи[т]и в дякуванні щоденному за великі милості і благословення, якими [Бог] обдаровує вас” (Алма 34:38).

Ви побачите: щоденне читання Книги Мормона підніматиме ваш настрій, наближатиме вас до Спасителя й допомагатиме вам краще вивчати євангелію, аби ви могли ділитися великими істинами з іншими людьми⁸.

А тепер дозвольте мені впродовж кількох хвилин звернутися до сімей цих людей похилого віку. Ми повторюємо за написаним у Псалмах: “Не кидай мене на час старости, коли зменшиться сила моя” (Псалми 71:9).

Ми закликаємо сім’ї виявляти до своїх стареньких батьків і дідусів та бабусь любов, турботу й повагу, на які вони заслуговують. Пам’ятаймо ж повеління з Писань про те, що ми повинні турбуватися про своїх домашніх, аби не бути “гіршими від невірного” (1 Тимофію 5:8). Я так вдячний за свою дорогу сім’ю і за турботу, яку вони з любов’ю вже стільки років виявляють до своїх батьків.

Пам’ятайте, що відповідальність за батьків і дідусів та бабусь лежить на нас і ми маємо якомога краще турбуватися про них. Якщо хтось із літніх людей не має сім’ї, щоб турбуватися про них, провідники священства і Товариства допомоги повинні зробити все можливе, аби задовольнити їхні потреби так само з любов’ю. Ми пропонуємо кілька пропозицій сім’ям людей похилого віку.

Відтоді як Господь написав Десять заповідей на кам’яних таблицях, Його слова з гори Синай лунають вже впродовж століть: “Шануй свого батька та матір свою” (Вихід 20:12).

Шанувати й поважати своїх батьків означає, що ми маємо велику пошану до них. Ми любимо, цінуємо їх і турбуємося про їхнє щастя та благополуччя. Ми ставимося до них з люб’язністю та дбайливою увагою. Ми прагнемо зрозуміти їхню точку зору. Звичайно ж, виконання батьківських праведних бажань і прохань також є виявом шанування.

Більш того, наші батьки заслуговують нашої шани й поваги вже за те, що дали нам життя. Крім цього, вони майже завжди приносили безліч жертв, турбуючись про нас і виховуючи нас з самого малечку й дитинства, забезпечуючи наші життєві потреби, доглядаючи нас, коли ми, зростаючи, хворіли і переживали емоційні стреси. У багатьох випадках вони надавали нам можливість отримати освіту і, певною мірою, вони розвивали нас. Ми багато чого дізналися і багато чому навчилися завдяки їхньому прикладу. Давайте ж завжди будемо їм вдячними і давайте цю вдячність виявляти.

Давайте також навчимося прощати своїх батьків, які, можливо, й робили помилки, виховуючи нас, але вони майже завжди робили все якнайкраще з того, що знали. Прощаймо їм завжди, бо ми також хочемо, щоб наші діти прощали нам за помилки, допущені нами.

Навіть коли наші батьки стають старенькими, ми повинні шанувати їх, залишаючи за ними свободу вибору і можливість бути незалежними якомога довше. Не забираймо від них можливість вибирати те, що вони все ще можуть вибирати. Деякі батьки у своєму похилому віці ще здатні жити самостійно й добре дбати про себе, і вони хотіли б цього. Якщо вони можуть, нехай так і буде.

Якщо ж їм все важче обходитися самим, тоді для допомоги їм можуть бути задіяні ресурси сім’ї, Церкви і громади. Коли літні люди вже нездатні самі піклуватися про себе, навіть маючи додаткову допомогу, тоді, якщо це можливо, за ними можуть доглядати в домі когось із членів сім’ї. У такій ситуації також можуть бути необхідні ресурси Церкви і громади.

Дуже важливою є роль доглядальників. Необхідно підтримувати і допомагати цим людям. Зазвичай це хтось із цього літнього подружжя або їхня середнього віку дочка, яка має піклуватися про своїх дітей, а також доглядати за старенькими матір’ю чи батьком⁹.

Ми також сподіваємося, що, де це можливо, ви залучатимете літніх людей до сімейних заходів. Яка це радість для нас—бачити жвавих, чудових онуків з їхніми люблячими дідусем чи бабусею. Дітям подобаються такі моменти. Вони люблять, коли їхні дідусі і бабусі відвідують їх, коли вони разом обідають, проводять домашні сімейні вечори та інші особливі заходи. Це дає нагоди, щоб навчати, як шанувати, любити, поважати і турбуватися про тих, хто в літах.

Дідусі і бабусі можуть мати великий вплив на своїх онуків. Як правило, у них більше вільного часу і вони не такі зайняті, як батьки, тому вони можуть розкрити і читати книги, розказувати історії та навчати принципам євангелії. Тоді діти побачать перспективи життя, а це не тільки є корисним, але й може принести їм безпеку, мир і силу. Можна відправляти листи, [записи] і фотографії, особливо, якщо через великі відстані немає можливості часто бачитися. Ті, хто благословенні жити близько до своїх дідуся і бабусі та інших літніх людей, мають цю розкіш бути в їхньому товаристві й спілкуватися з ними. Можливо, у певних випадках вони можуть разом з членами сім’ї приходити на випускні вечори, весілля, відвідувати храм … та інші особливі події.

Ми з особливим задоволенням спостерігаємо, як наші діти й онуки зростають і досягають успіхів, бо ми разом з ними радіємо й тішимося їхніми перемогами. Щастям благословляється наше життя, коли наші діти стараються й мають успіхи у своєму житті. У 3 Івана 1:4 ми читаємо: “Я не маю більшої радості від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді”. А знання цього може сприяти відродженню любові й мужності, щоб нам і далі боротися з труднощами¹⁰.

Ми … закликаємо провідників священства цих літніх людей бути чутливими до Духа нашого Небесного Батька у визначенні й задоволенні духовних, фізичних, емоційних та фінансових потреб літніх людей. Ми сподіваємося, що ви будете нести цю велику відповідальність, залучаючи ваших радників, провідників кворуму Мелхиседекового священства, провідників Товариства допомоги, домашніх учителів і візитних учительок, бо ми повинні виконувати ці обов’язки з бажанням і без вагань.

Ми сподіваємося, що провідники священства і допоміжних організацій будуть і далі надавати літнім людям можливість служити в покликаннях, в яких вони можуть використовувати скарбницю їхньої мудрості й поради. Ми сподіваємося, що, де це можливо, кожний з них може бути домашнім вчителем або візитною вчителькою. Навіть ті, хто прикутий до ліжка, і ті, кому вже важко виходити з дому, іноді можуть допомагати у цьому турботливому служінні, дзвонячи по телефону, пишучи записки або виконуючи інші особливі доручення.

Провідник священства може багато зробити, щоб допомогти й заохотити як окремих людей, так і пари, коли вони готуються до служіння на місії. Знаходження імен для храмової роботи [тепер це називається індексуванням сімейно-історичної інформації] та програма благополуччя великою мірою благословляється літніми людьми, які мають можливості служити в цих сферах.

Ми сподіваємося, що кожний з літніх людей—і окремі особи, і пари—мають призначених їм чуйних і дбайливих домашніх учителів та візитних учительок. Велике втішення і спокій можуть прийти до тих, хто знає, що має когось, до кого вони можуть звернутися в надзвичайній ситуації або при потребі. Важливо, щоб при визначенні й задоволенні таких потреб виявлялися такт, дипломатичність та щирість.

Ми сподіваємося, що ви будете залучати літніх людей, які самі собі дають раду, до виконання завдань співчутливого служіння. Також залучайте їх до неформальних заходів колу і приходу, особливо одиноких членів Церкви і тих, у кого недієздатне подружжя. Так часто про них забувають. Особливо слід виявляти любов і турботу у випадку, коли помирає хтось із подружжя. Для більшості це час, коли вони дуже вразливі.

Іноді надане тимчасове полегшення є дуже потрібним і високо цінується членами сім’ї, які постійно фізично й емоційно піклуються про тих, хто має особливі потреби. Важливо допомагати сім’ї й далі функціонувати як сім’ї, час від часу звільняючи її членів від виконання важких обов’язків, які можуть виникнути у зв’язку з довготривалою або невиліковною хворобою. Усім потрібні надана з любов’ю підтримка й допомога, коли треба виконувати дуже важкі обов’язки, зумовлені тяжкою хворобою чи проблемами.

Часто великою проблемою для літніх людей є пересування. Ми можемо допомогти в цьому, допомагаючи їм відвідувати їхні недільні збори, своїх рідних, магазини або лікаря чи лікувальний заклад.

Знову ж таки, турбуючись про літніх людей, нам слід з молитвою прагнути натхнення й скерування. Люди завжди дуже різні, і дуже різні індивідуальні потреби¹¹.

Нехай же Бог благословить літніх людей в Церкві. Я люблю вас всім своїм серцем. Я—один з вас.

У вас є так багато, заради чого варто жити. Нехай ці золоті роки будуть вашими найкращими роками, коли ви живете повним життям, в любові і служінні. І нехай Бог благословить тих, хто задовольняє ваші потреби,—вашу сім’ю, ваших друзів і ваших товаришів у Церкві, її членів і провідників.

Я залишаю вам своє свідчення про радість життя—про радість від повномірного життя за євангелією і про те, що це відбувається завдяки вогню Очищувача та процесу освячування. Як дуже влучно сказав апостол Павло: “І знаємо, що тим, хто любить Бога, … усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28).

Я залишаю на вас своє благословення. Спаситель живий. Це Його Церква. Ця робота—істинна, і як сказав наш Господь і Спаситель: “Подивіться на Мене, і витерпіть до кінця, і ви житимете; бо тому, хто витерпить до кінця, подарую Я вічне життя” (3 Нефій 15:9)¹².

• Яку користь ви отримуєте від “мудрості і досвіду” старших за вас людей? (Див. підрозділ 1).

• У підрозділі 2 Президент Бенсон перераховує вісім занять, які літні люди можуть робити, щоб “з користю прожити більшість років свого похилого віку”. Поміркуйте над кожною пропозицією. Як ці пропозиції можуть збагатити наше життя незалежно від нашого віку?

• Чому, на вашу думку, служіння є “ключем до подолання самотності й почуття непотрібності”? (Див. підрозділ 3). У яких випадках ви бачили, що це саме так?

• Подумайте над порадою Президента Бенсона, даною нам для ситуацій, коли ми хворіємо і відчуваємо біль (див. підрозділ 4). Як ця порада може допомогти нам “залишатися сильними у ставленні і в дусі”?

• Поміркуйте над вченням Президента Бенсона, що знаходиться у підрозділі 5. Як саме можуть діти і онуки шанувати своїх літніх батьків і дідусів та бабусь?

• Коли ви бачили, як молодь та літні люди раділи товариству одне одного? (Див. підрозділ 6). Що можемо ми робити у наших сім’ях і в Церкві, щоб підтримувати такі стосунки?

• Як саме церковні провідники і члени колу чи приходу можуть допомагати у задоволенні потреб літніх людей? (Приклади див. у підрозділі 7).

• Що для вас означає відчувати “радість від повномірного життя за євангелією”? (Див. підрозділ 8). Які приклади ви бачили, коли люди терплять у вірності до кінця?

Приповісті 20:29; Ісая 46:3–4; Лука 2:36–38; Ефесянам 6:1–3; Титу 2:1–5; Якова 1:27; УЗ 121:7–8

“Вчинки, що ґрунтуються на вивченому, принесуть краще й глибше розуміння (див. Іван 7:17)” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 19). Запитайте себе, як ви можете застосовувати євангельські вчення вдома, на роботі і у виконанні своїх церковних обов’язків.