Сила Слова

Мої дорогі брати, дивлячись на це зібрання провідників священства, я відчуваю захоплення і знаю, скільком багатьом тисячам святих ви служите і яку величезну відданість та вірність ви усі разом уособлюєте! Ніде у світі немає сьогодні такої іншої організації, яка відповідає за досягнення такої ж праведної мети, як ця група, не існує жодної іншої такої групи—ні політичної, ні релігійної чи військової,—яка б володіла силою, якою володієте ви, присутні тут цього вечора.

Ми живемо у дні великих викликів. Ми живемо в час, про який говорив Господь, коли сказав: “Мир буде забрано з землі, і диявол матиме владу над своїм власним володінням” (УЗ 1:35). Ми живемо в той день, який передбачив Іван Богослов, коли “змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове”. (Об’явлення 12:17). Цей змій—то Сатана; жінка символізує Церкву Ісуса Христа. Сатана веде війну проти членів Церкви, які мають свідчення і стараються виконувати заповіді. І хоч багато хто з наших членів Церкви залишаються вірними й сильними, дехто хитається. Дехто падає. Стосовно декого з них виконується Іванове пророцтво про те, що у війні із Сатаною дехто зі святих буде переможений. (Див. Об’явлення 13:7).

Пророк Легій також бачив наш день у своєму славетному видінні-сні про дерево життя. Він бачив, що багато людей буде бродити наосліп в імлі темряви, яка символізує спокуси диявола. (Див. 1 Неф. 12:17). Він бачив, що деякі зійшли на “заборонені дороги”, інші потонули у пучині рік брудноти, а ще інші все ще блукають “невідомими шляхами”. (1 Неф. 8:28, 32). Коли ми читаємо про поширення прокляття наркотиків або читаємо про згубний потік порнографії та аморальності, хіба сумнівається хтось із нас, що це—заборонені дороги і ріки брудноти, які описав Легій?

Не всі з гинучих, кого бачив Легій, були зі світу. Дехто вже підійшов до дерева й скуштував його плід. Іншими словами, дехто з членів Церкви сьогодні знаходяться серед тих душ, які, як бачив Легій, загубилися.

Апостол Павло також бачив наш день. Він описав його як час, коли такі явища, як богохульство, нечесність, жорстокість, неприродна любов, гордість та пошук задоволень будуть надзвичайно поширені. (Див. 2 Тим. 3:1–7). Він також застеріг, що “люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши”. (2 Тим. 3:13).

Такі похмурі прогнози стародавніх пророків мали б викликати великий страх і збентеженість, якби ті самі пророки не пропонували й рішення. У їхній натхненній пораді ми можемо знайти відповідь, як вийти з духовної кризи нашої доби.

У своєму сні Легій бачив жезл з заліза, який вів через імлу темряви. Він бачив, що люди, які міцно трималися за цей жезл, могли уникнути рік брудноти, залишатися далі від заборонених доріг, утриматися від блукання невідомими дорогами, що ведуть до знищення. Пізніше його син Нефій чітко пояснив, що символізує жезл з заліза. Коли Ламан і Лемуїл запитали: “Що означає той жезл з заліза?”, Нефій відповів: “То було слово Бога; і [зверніть увагу на це обіцяння] той, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, той ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення”. (1 Неф. 15:23–24; курсив додано). Слово Бога не тільки приведе нас до плоду, бажанішого за всі інші, але в слові Бога і завдяки йому ми можемо знайти силу протистояти спокусі, силу заважати роботі Сатани і його представників.

Павлове послання таке ж, як і Легієве. Змалювавши страшенну злочестивість майбутніх часів—майбутніх для нього, але теперішніх для нас!— він сказав Тимофію: “А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. …

І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса” (2 Тим. 3:14–15; курсив додано).

Мої дорогі брати, це—відповідь на великий виклик нашого часу. Слово Бога, як воно знаходиться у Писаннях, у словах живих пророків і в особистих одкровеннях, має силу зміцнювати святих та озброювати їх Духом, щоб вони могли протистояти злу, міцно триматися доброго і знаходити радість у цьому житті².

Тепер я кажу вам, провідники священства, зверніть увагу на пророчу пораду Легія і Павла та інших, подібних їм. У тій пораді ви знайдете рішення, як відповісти на виклики, що у вас виникають з утриманням вашої пастви збереженою від “хижих вовків”, які оточують їх. (Див. Мт. 7:15; Дії 20:29). Ми знаємо, що ви теж дуже турбуєтеся про членів ваших приходів і колів та витрачаєте дуже багато часу й зусиль заради них. Існує багато того, що ми просимо від вас, вибраних для провідництва. Ми кладемо на ваші плечі велику ношу. Вас просять виконувати програми Церкви, проводити співбесіди і ради з членами Церкви, слідкувати, щоб фінансові справи колів і приходів йшли належним чином, керувати проектами з питань благополуччя, будувати будинки і бути залученими до безлічі заходів, які вимагають багато часу.

І хоч ніщо з цього не може бути проігноровано і відкладено, усе ж не це є найважливішим, що ви можете зробити для тих, кому служите. В останні роки ми не раз радили вам, щоб певні заходи приносили більшу духовну користь, ніж інші. На початку 1970-х років Президент Гарольд Б. Лі сказав регіональним представникам:

“Ми переконані, що наші члени Церкви зголодніли за чистою євангелією, з багатством її істин та ідей. … Є такі, хто, здається, забув, що найпотужніша зброя, яку Господь дав нам проти всілякого зла,—це Його власне проголошення, прості й зрозумілі учення спасіння, як вони містяться в Писаннях”. (In Regional Representatives’ Seminar, 1 Oct. 1970, p. 6.)

Зображення

An African family seated in front of a sofa in their living room. They are reading the scriptures. Taken in Ghana, West Africa.

У 1976 році у посланні Першого Президентства Президент [Спенсер В. Кімбол] сказав:

“Я переконаний, що кожен з нас у певний період життя повинен сам для себе відкрити Писання—не просто відкрити їх один раз, але по-новому відкривати їх знову і знову. …

Господь не жартує з нами, коли дає нам це, бо “кому дано багато, багато від нього й жадатимуть”. (Лука 12:48). Доступ до цього означає відповідальність за це. Ми повинні вивчати Писання відповідно до Господньої заповіді (див. 3 Неф. 23:1–5); і ми повинні дозволити їм керувати нашим життям”. (Ensign, Sept. 1976, pp. 4–5.)

У квітні 1982 року старійшина Брюс Р. Мак-Конкі говорив регіональним представникам про пріоритет, який ми повинні надавати Писанням в нашій роботі. Він сказав: “Ми так інтенсивно займаємося програмами, статистикою й напрямками, власністю, землями і мамоною, а в досягненні цілей, які підкреслять важливість нашої роботи, ігноруємо вагоміші питання закону. … Якими б талановитими не були люди у вирішенні адміністративних питань, як би красномовно вони не висловлювали свої думки, якими б обізнаними вони не були в усьому тому, що від світу,—вони не звертатимуть увагу на лагідні підказки Духа, які могли б стати їхніми, якщо не заплатять за це вивченням Писань, розмірковуванням над ними і молитвами про них”. (In Regional Representatives’ Seminar, 2 Apr. 1982, pp. 1–2.)

Того самого дня старійшина Бойд К. Пекер виступав перед президентами колів та регіональними представниками. Він сказав: “Будівлі та бюджети, звіти, програми та процедури є дуже важливими. Проте самі по собі вони не приносять того необхідного духовного живлення і не досягнуть того, що Господь доручив нам виконати. … Правильне, те, що несе духовне живлення, зосереджено в Писаннях”. (In Meeting with Stake Presidents and Regional Representatives, 2 Apr. 1982, pp. 1–2.)

Я додаю свій голос до голосу цих мудрих і натхненних братів і кажу вам, що серед найважливішого, що ви можете зробити як провідники священства,—зануритися у Писання. Старанно їх досліджуйте. Бенкетуйте словами Христа. Досліджуйте вчення. Засвоюйте принципи, що містяться в них. Є й інше, що принесе більші дивіденди вашому покликанню. Є кілька способів для отримання більшого натхнення під час вашого служіння.

Але цього одного, яким би цінним воно не було, не достатньо. Ви також повинні спрямувати свої зусилля і свою діяльність, щоб стимулювати членів Церкви змістовно вивчати Писання. Часто ми докладаємо багато зусиль, намагаючись підвищити рівень активності в наших колах. Ми старанно працюємо, щоб підвищити процент відвідуваності причасних зборів. Ми трудимося, щоб досягнути більшого проценту молодих чоловіків, які б служили на місії. Ми стараємося збільшити число тих, хто одружується в храмі. Усе це заслуговує на похвалу і є важливим для зростання царства. Але якщо окремі члени Церкви і сім’ї регулярно й послідовно занурюються у Писання, ці інші сфери діяльності відбуватимуться автоматично. Свідчення зростатимуть. Прихильність буде збільшуватися. Сім’ї будуть зміцнюватися. Особисті одкровення будуть приходити³.

Пророк Джозеф Сміт сказав, що “Книга Мормона найбільш правильна з усіх книг на світі і є ключовим каменем нашої релігії, і людина буде ближча до Бога, твердо дотримуючись її заповідей, ніж будь-якої іншої книги”. (Книга Мормона, Вступ, курсив додано). Чи ж не цього ми хочемо для членів наших приходів і колів? Хіба ми не бажаємо, щоб вони були ближче до Бога? Тоді всіляко заохочуйте їх занурюватися в це дивовижне свідчення останніх днів про Христа.

Ви повинні допомагати святим побачити, що вивчення і дослідження Писань—це не тягар, покладений на них Господом, а чудові благословення і можливість. Зверніть увагу, що Сам Господь сказав про користь вивчення Його слова. Великому пророку-провіднику Єгошуа Він сказав:

“Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі” (Ісус Навин 1:8; курсив додано).

Господь не обіцяв Єгошуа матеріальні багатства й славу, але обіцяв, що в житті він буде процвітати у праведності і що він матиме успіх у найважливішому в житті, а саме—у прагненні знайти справжню радість. (Див. 2 Неф. 2:25).

Чи є у ваших колах члени Церкви, чиє життя знівечене гріхом або трагедією, хто у відчаї і не має надії? Чи прагнули ви якось простягти їм руку й зцілити їхні рани, заспокоїти їхні стривожені душі? Ось що каже пророк Яків, в чиїх словах є це дивовижне обіцяння: “Вони прийшли сюди, аби почути приємне слово Бога, так, слово, яке зцілює поранену душу ” (Кн. Якова 2:8; курсив додано).

Сьогодні у світі повно принадних і захоплюючих ідей, які можуть ввести навіть наших найкращих членів Церкви в огріх і обман. Студенти в університетах іноді настільки набираються вчень світу, що починають сумніватися в ученнях євангелії. Як ви, провідники священства, допомагаєте зміцнити ваших членів Церкви проти таких облудних вчень? Спаситель дав відповідь у Своїй величній проповіді на Оливній горі, коли пообіцяв: “І того, хто зберігає Моє слово як скарб, не буде обмануто” (ДС—Мт. 1:37; курсив додано).

Писання наповнені подібними обіцяннями стосовно цінності слова. Чи є у вас члени Церкви, які прагнуть скерування й проводу у своєму житті? У Псалмах нам сказано: “Для моєї ноги Твоє слово—світильник, то світло для стежки моєї” (Пс. 118:105), а Нефій обіцяє: якщо бенкетувати словами Христа, то вони “скажуть вам усе, що вам треба робити”. (2 Неф. 32:3).

Чи є серед вашої пастви ті члени Церкви, хто знаходиться глибоко в гріху і йому необхідно вирватися з нього? Ось Геламанове обіцяння для них: “Так, ми бачимо, що той, хто захоче, може володіти словом Бога, яке є живим і сильним, яке розірве на шматки всяку підступність, і пастки, і хитрощі диявола” (Гел. 3:29).

Успіх у праведних справах, здатність не піддаватися обману і протистояти спокусі, провід у нашому щоденному житті, зцілення душі—ось лише кілька Господніх обіцянь, даних тим, хто прийде до пізнання Його слова. … Чи обіцяє Господь і не виконує? Дійсно, якщо Він каже нам, що це буде дано нам, якщо ми покладаємося на Його слово, тоді ці благословення будуть нашими. А якщо не зробимо цього, благословення можуть бути втрачені. Якими б старанними ми не були в іншому, деякі благословення можна знайти тільки в Писаннях, тільки в спілкуванні зі словом Господа і міцно тримаючись за нього на нашому огорнутому темрявою шляху до дерева життя”⁴.

І якщо ми ігноруємо те, що дав нам Господь, то можемо втратити і силу, і благословення, яких прагнемо. В урочистому застереженні першим святим Господь сказав про Книгу Мормона так: “Ваш розум у часи минулі був затьмареним через зневіру і через те, що ви легковажно ставились до того, що отримали—

Ця суєтність і зневіра підвели усю Церкву під засудження.

І це засудження є на дітях Сіону, на них усіх.

І вони залишатимуться під цим засудженням, доки вони не покаються і не згадають новий завіт, саме Книгу Мормона” (УЗ 84:54–57).

О брати мої, не ставмося ж легковажно до того великого, що отримали з руки Господа! Його слово—один з найцінніших дарів, які Він дав нам. Я настійливо закликаю вас знову зобов’язатися вивчати Писання. Занурюйтеся в них щодня, щоб до вас приходила сила Духа у виконанні ваших покликань. Читайте їх у ваших сім’ях і навчайте своїх дітей любити й цінувати їх. Потім моліться та радьтеся з іншими, і шукайте кожну нагоду заохочувати членів Церкви наслідувати ваш приклад. Якщо ви робитимете це, то, як і Алма, виявите, що “слов[о] ма[є] велику силу вести людей робити те, що [є] справедливим—так, це ма[є] сильніший вплив на свідомість людей, ніж меч або щось інше, що траплялося з ними” (Алма 31:5).

Як і Алма, я кажу вам: “Доцільно, аби [ви] випробували силу слова Бога” (Алма 31:5)⁵.

• Подумайте, що, за словами Президента Бенсона, було “відповід[дю] на великий виклик нашого часу” (підрозділ 1). Як саме ця відповідь може допомогти нам реагувати на кинуті нам виклики?

• Прогляньте, які, за словами Президента Бенсона, будуть результати, “якщо окремі члени Церкви і сім’ї регулярно й послідовно занурюються у Писання” (підрозділ 2). Чому, на вашу думку, вивчення Писань приведе нас до таких результатів?

• Президент Бенсон сказав, що вивчення Писань—це благословення, а не тягар (див. підрозділ 3). Які благословення прийшли до вас і вашої сім’ї завдяки щоденному вивченню Писань? Яку б ви дали пораду людині, яка відчуває що вивчення Писань—це тягар?

• Які небезпеки очікують на нас, якщо ми легковажно ставимося до слова Бога? (Див. підрозділ 4). Що саме ми можемо робити, аби приділяти більше уваги слову Бога?

Дії 17:11; 2 Тимофію 3:16–17; 1 Нефій 19:23–24; Алма 32:21–43; УЗ 18:33–36; 21:4–6; 68:1–4

“Багато хто вважає, що найкращим часом для вивчення [Писань] є ранковий час після нічного відпочинку. … Іншим більше подобається їх вивчати у тихі години після того, як закінчалася робота й минули турботи дня. … Можливо, важливішим є не стільки години дня, а чітко встановлений час для регулярного вивчення [Писань]” (Howard W. Hunter, “Reading the Scriptures”, Ensign, Nov. 1979, 64).